Отдать ребёнка в интернат

це зрада.

Когда безвыходная ситуация , тогда и отдают. Кто вам тут будет исповедоваться?

Я не здавала, але розумію, що штовхнуло. Відсутність внутрішніх і зовнішніх ресурсів турбуватися щоденно про дитину. Є такі батьки, які забирають на вихідні, на канікули. А є ж такі, які взагалі викреслюють з життя, це різні випадки.

у нас другая история - я забрала из интерната, везла чесоточного, дергающего подбородком из Казахстана, давно дело было, кста родная бабушка сдала (не общаюсь с ней 26 лет) ...это лучший сын в мире. Господи береги его от пули.

В таких ситуациях лучше отдать и поплакать раз,чем плакать всю жизнь.и ни ребенку и ни семье жизни нет

Что за бестактная тема? Кто-то должен исповедоваться перед вами и форумом?

Здорового зато

мы к этому ’здоровому’ не сразу пришли. Лечили 7 лет.

Нікого не засуджую.
Сама була за крок від такого рішення.
Та є різниця, в який саме інтернат.
Одна справа - від Мінсоцу, а інша - від Міністерства Освіти.
Перший випадок - значно гірший для дитини, та інколи нема іншого виходу ((((
Другий - це школа- інтернат з можливістю п’ятиденки.
Мій син вчився в такій.
Прекрасна школа.

А разве сейчас такие интернаты существуют?

Это совсем другое, не тот пример, к сожалению. Хотя Вы молодец!

Это в Киеве?

тролям все едино
чешут что попало

Ну простите,не дцп шник,не даун,не аутист

Ні. Але і в Києві були такі школи.
Там можна забирати дитину додому щодня, можна через день, можна раз на тиждень (залежно від багатьох обставин).
Але на вихідні - забирати обов´язково.
Так само на канікули і свята.
І на період хвороб.
Батьки забезпечують одяг, взуття, все необхідне для дитини.
Харчування надає держава (дехто оплачує, декому є пільги).
Загалом ці діти продовжують бути домашніми і не знаходяться на державному утриманні.
І звісно, це далеко не ідеальний варіант для дитини (якщо з ночівлями в школі).
Але і не найгірший.
Я б сказала- компромісний.
Для того, щоб можна було зберегти родину, не з´їхаати з глузду і банально вижити.

А як він в бабусі опинився? Спочатку Ви здали його їй?

Пройдёт время, и ваше дитя вам ответит. И будет не весело (хотя бы морально), и спать спокойно перестанете. Неважно, кто и как будет забирать на выходные, но это всё аукнется...

У наших знакомых девочка родилась с отсутствием части мозга. До 3лет она дома жила. Она как растение,только лежала в потолок бессмысленно смотрела или мотала головой. Ничего не понимала, не узнавала. На родителей смотреть больно было,это не жизнь. Они старались, но к сажелению, все бесполезно. За такими детками круглосуточный уход профессиональный должен быть. Они ее отдали. Проведуют,покупают все что необходимо. Я не считаю это предательством, все правильно сделали.

Я навчалася в інтернаті для дітей хворих на сколіоз. Додому мене забирали в суботу ввечері, а в понеділок знову в школу. Мама вважала мене дуже хворою і я поряд з нею відчувала себе неповноцінною. В школі мені морально було краще.
В кожної дитини там була своя історія.

Может и так.. Но куда врачи смотрели при диагностике беременности?
Не видно? Может, я не права... Даунов сразу вычисляют... И кому этот ребёнок с отсутствием мозга? Вы видели даунов в городе? Это несчастные((

Вірю. А як далі склались відносини?
Можеш розповісти... Ти любиш так сильно свою маму? Чому питаю? Я знаю, що відбувається пізніше - ніякої любові....

хороший вырос? это классно.
но автор про больного ребенка спрашивает.

А как Вы сейчас?

Можу розповісти історію не мою особисто, а моїх кумів. Ми знайомі вже близько 30 років, куму зараз 45. Його дружина народила в 32 чи 33 роки 2 дітей - хлопчика та дівчину. Із-за медичної помилки хлопчик який народився повністю здоровим 9 з 10 по Апгар отримав ДЦП важкої форми, дівчинка була більш слабка, але слава Богу зараз здорова. В 2020 році кума помирає від ковіду, знову ж таки по халатності сімейного лікаря, яка не сприйняла серйозно стан хвороби. І от на руках у чоловіка залишилось 2 дітей, тоді їм було по 8 років. Допомоги немає, працювати, щоб забезпечувати себе і дітей треба, сина самого не залишити. Кума постійно була із сином, бо він не ходив, не сидів сам, не говорить, їв лише їжу у вигляді пюре. Дівчинка ходила в звичайну школу, нормально розвивалася. Кум був вимушений віддати сина в інтернат. Рішення важке, знаю що його обговорювали ще із живою жінкою вони. Як вона говорила, що на те що грошей вистачало і що могли вони все зробили для дитини. Приватні будинки для таких дітей вони фінансово не тягнули, а державні, в яких вона була, вона як мама категорично не хотіла. Так і тягнули, поки вона не померла. Але після її смерті вже не було вибору у батька цих дітей. Близькі та знайомі мені ніхто його не засуджує, всі все розуміють.

к сожалению, такие дети - молчаливые жертвы, как они ответят, болеющие, преданные? никак.

а они как? получше?

Як звичайна людина. Від тієї школи лише хороші спогади. Важко було після тієї школи, бо мама продовжувала шукати в мене хвороби і всіи розповідала, що без неї я пропаду. Але мабуть в неї щось з психікою через вітчима. Він над нею та її братом дуже знущався.

Вот уж действительно у каждого свой путь..
Наилучшие пожелания, пусть все и дальше будет у Вас хорошо ❤️

Дочка с особенностями развития,инвалидность по психиатрии и сопутствующие . Про отдать не думала никогда .
Но наверно есть разные ситуации.
Как то лежали в больнице там был мальчик с тяжёлым дцп ,у.о , с ним лежали по очереди родители ,но мама говорила, что вобще он в интернате ,уже не помню подробностей ,они всегда проведывали его ,контролировали ,если в больницу ,то ложились с ним (есть ещё младший здоровый, поэтому чередовались с мужем).

Или какой вы интернат имеете ввиду? Там где ’жить’ или учиться. Если учиться ,то это нормальный вариант,у нас в интернат для сколиозников ещё не попадешь, через взятку и с утра парад дорогих машин перед входом.

Как вы справляетесь? Как работаете? Как выжить на эти выплаты вдвоём?