Мда уж, уявляю що подумав про мене колишній... наскільки все трагічно?

Були разом 2 роки, я кинула бо зникли почуття, він півроку мені ще кричав у слухавку що я коли нікого собі не знайду і помру під парканом , після того як мої багаточисленні обарі мене кинуть.
Приїхала до батьків у село в максимально скромному одязі. В них вдома ще і переодяглась в старі бабусині лахи, які давно вицвіли і в деяких місцях порвались. Але ж не буду я свиней у парадному кормити.
Все сталось в один роковий вечір після наших посиденьок.
Батько ввечері пив, зранку йому треба похмелитись.
Тому зранку я побігла йому за чверткою, думаючи, що нікого не побачу.
Пішла до магазину, купила чвертку, вирішила сісти на бордюр і відпочити.
Що бачить мій колишній:
сиджу я з чверткою в лівій руці і пляшкою води у правій із сигаретою в зубах. На голові скручена гулька, одяг старий і з латками всюди: спина, живіт, ноги , очі з синяками , погляд без думок ( бо вийшла без окулярів, добре хоч магазин побачила) . Уявляю, як він тішився...його мрії справдились..