Дім-робота, робота-дім. На вихідних взагалі не виходжу з квартири. Не можу себе заставити навіть в магазин, або парк вийти. Дівчата дзвонять - я там була, там була, їздять по Києву, гуляють.
А мені вже тошно від того
А мені вже тошно від того
7
1
11
0
Та чого ж не ходять. Жити за щось же треба. Був такий американський флешмоб, можете загуглити, вони викладали фото своїх близьких за кілька днів до того, як ті покінчили життя самогубством через депресію. І там були абсолютно звичайні люди, багато хто усміхався для фото, нічого спільного з тим, що ми називаємо депресивними. Знаю одну дівчину-підлітка, у неї діагностована депресія, призначалися лікарями сильні препарати типу гізадепама (це мені розповіли, бо я чесно кажучи спершу теж вирішила, що її депресія - це ’покинув хлопець, я в депресії’). Вона навчається, відвідує пари, інша справа що в неї нема інтересу ні до чого.
1
Працюю віддалено, буває день-два не виходжу. Тоді на третій просто заставляю себе піти в магазин, по лісу погуляти. Бувають дні, коли півдня за кермом мотаюсь.
Але, чесно кажучи, ті дні, коли я вдома для мене найкомфортніші.
Але, чесно кажучи, ті дні, коли я вдома для мене найкомфортніші.
Депресія в мене була, медикаментозна, я ходити не могла. А тут , мабуть, апатія якась, бо все не цікаво. Якби поїхати кудись - залюбки, але ж знову - робота, не відпустять, відпустка вже була
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу