Дитина 4 роки некерована, ознаки агресії, нервовий, дуже важко

Всегда удивляюсь как в таких идеальных семьях- рождаются монстры
На самом деле, Вам нужно проявить больше терпения и дать максимально любви
Мой муж такие же отношения с матерью. Не общается и не может с ней общаться

Вы действительно не понимаете? Это как если бы у Вашего мужа было две жены, Вы жаловались на нехватку его внимания, а он завел третью. И начал сильно удивляться, что Вы её невзлюбили, а он просто давно мечтал о ней и к Вам это никак не относится.
Идите к психологу и копайте, проблема не в ребенке.

До психіатра і невролога йдіть
Робіть повне обстеження і не бійтеся медикаментозного лікування, якщо назначать

Це теж пробувала. Батьки мої кажуть, що він виліз мені на голову, що я занадто мʼяка з ним і сюсюкаюсь, що все йому дозволяю і що він мною маніпулює. Що я не вмію виховувати дітей, а треба бити і постійно наказувати. А я противлюсь цим їхнім настановам, бо з ними маю пагані відносини і досі ображаюсь на них за те, як вони мене виховували. І я вже не розумію і не розрізняю ці грані, мені потрібен погляд незаангажованої людини зі сторони, бо я вже нічого не розумію. Старший син-хоч до рани прикладай, ми з ним душа в душу, в нас все було ідеально, я не підвищувала жодного разу на нього голос.

нельзя бить детей! то, что происходит с ребенком это не его вина, а ваша семейная или родовая история. обращайтесь к специалистам

Если ребенок агрессивный и нервный, его поведение не зависит от круга общения, у него со всеми будет такое поведение. До 6 лет дети как хамелеоны, копирует и поведение, и эмоции, которые видят и слышат, но только в двухкратном размере, так что обратите внимание на отношения и поведение друг с другом в своей семье

Послухайте, то мені тепер все жити і всю себе присвятити меншому сину?? Я хочу вийти на роботу, я хочу собаку, я хочу проводити час з чоловіком і з старшим сином - це все не можна? Я хочу з подругою зустрітися, подивитися кіно, книгу почитати, але я не можу цього всього робити, бо я повністю належу молодшому сину, він мною управляє і я не можу вибратися з цього замкненого кола. Він навіть спить зі мною і я не можу нічого з цим зробити

Мій чоловік ніколи на мене не підвищив голосу, тим більше, не вдарив. В нас в сім’ї не прийнято було кричати, в нас була іділія, тому ми захотіли другу дитину.

ребенок не монстр, а транслятор семейных симптомов.. он бессознательно показывает родителям с чем им нужно разобраться в себе. например, если мать вытесняет свою агрессию, которая у нее по факту есть на кого-то (например на мужа или своих родителей), но она не позволяет ее направить туда куда нужно, то ребенок может это проявлять.. Одна из гипотез

А отец для чего там у вас? Или он устал на работе?
Он не может поговорить с ребенком? Та и вам вломить за то, что лупите детей

Ну вот, так і знала, что собаку бьет не просто так.
Почитайте про дезорганизовпную привязанность, когда родитель и угроза в одном лице. Заканчивайте с этим.
Вы этим и показываете свою беспомощность, и тогда ребенок не поймет на кого опираться, он потерян

У ребенка такое поведение только на мать. Это говорит о том, что скорее всего это не медицинская проблема

Сначала невролог, потом психиатр.

Він ще до старшого брата дуже агресивно ставиться, не дає йому спокою. Коли ми всі разом, то він не дає життя нікому-ні брату, ні чоловіку, ні мені. Чоловік часто з дому працює

Я бы психиатру показала. Если все как вы пишете, то это не очень хорошо.

Ох, там где идиллия, всегда есть подвох, всегда, стоит только копнуть.

так все маньяки не осознают, что они маньяки)))

Менше з батьками спілкуйтеся, поведіть сина до невролога, невролог скаже, далі до психолога чи психіатра треба.

Все дети почти мучают котов и собак,ничего в этом нет

вот и ответ. Ваши родители были жестокими, у Вас до сих пор есть на них обиды, а еще они нарушают Ваши родительские границы, когда лезут со своими советами как Вам нужно воспитывать своего ребенка. Скорее всего, Вам автор нужно проработать в терапии свои детско-родительские отношения. Ребенок бессознательно Вас к этому направляет

Когда проблемы в голове, то даже настоящий ремень не поможет, не только образный. Только хуже будет

То есть Вы понимаете, что проблема не в том, что ребенок неуправляемый или жестокий, что он нормально ведёт себя с людьми чья любовь ему не актуальна (бабушка, в садике), что он нормально ведет себя когда сам с Вами или папой (потому что нет конкурентов), что он не жесток с животными в принципе (он ласков с животными, которые не забирают то, что для него нужно).
Если Вы это всё понимаете, то тем более идите с мужем к психологу. Вас ждут открытия в чём на самом деле конфликт между Вами и сыном.

Дитина не винна у такій поведінці. В такому віці діти не вміють самостійно справлятися з своїми емоціями, а для них найпростіший вихід цих емоцій – це агресія. Я би працювала в такому напрямку: передивилася раціон і впевнилась би, що дитина отримує всі важливі жиророзчинні вітаміни (а це в основному з тваринних жирів отримується), потім дивилась би в сторону того, як проходить адаптація дитини до змін в навколишньому світі. Якщо для дитини в світі щось не працює, то адаптація психіки під цю ситуацію відбувається тоді, коли дитина її виплаче. Якщо дитина не плаче гіркими сльозами, то тоді зʼявляється агресія. Можете самі вивчати підхід Гордона Ньюфелда, найкраще почати з його книги ’Тримайтеся своїх дітей’, є ще групи у ФБ ’Заботливая альфа’ та ’Сила быть родителем’. Групи російськомовні, але не російські, їхні засновники в Ізраїлі. Там є методички, статті, корисні поради. Якщо ви знайдете психолога, який працює за методом Гордона Ньюфелда, то вони не беруть батьків, які самі з цим методом не знайомі.

І ще не менше важлива складова здорової психіки дитини – це здорова ієрархія в сімʼї. Границі повинні бути розставлені, але не можна їх розставляти за допомогою страху. Якщо дитина чинить опір, коли ви щось забороняєте, то мʼяко стоїмо на своєму і допомагаємо дитині змиритися з цими правилами. ’Я розумію, що тобі хотілося б інакше, я теж в дитинстві хотіла дивитися мультики по 2-3 години, але ми зараз вимикаємо гаджети. Я розумію, що тобі зараз дуже непросто з цим справитися, але ти можеш мені розказати свої емоції, а я допоможу тобі справитись’. Якщо дитина починає битися, кусатися, то теж допомагаємо: ми не бʼємо маму, битися не можна, я буду тебе зупиняти, злитися можна – битися не можна. І зупиняєте руку його

да прям все. Одно дело просто тискать, а другое издеваться и бить. Я никогда в жизни не била котов или собак.

У меня соседка подружайка даже в холодильнике котов замораживала,игралась,сейчас врачом работает,умная,отличный человек

Тут половина порад - що треба бити . Якщо ви радите поговорити щ дитиною, то ви видно далека від теми. Звісно, ми говорили. Багато, по-різному, книжки читали, психологів слухали постійно… це все не працює. Інакше я б тут не писала. І бити не працює. І говорити не працює. І ігнорити не працює. І садочок був і не спрацював, стало гірше. І гуртки не спрацювали. І собака не спрацювала. І заборона телевізора не спрацювала, і планшета. І ніжність не спрацювала, і жорсткість не спрацювала.

Да не прям избивать,вначале говорите,что то и то нельзя,не слушает-ремень для закрепления

А как это может сработать? Какая логика, интересно?

’некерована, ознаки агресії, нервовий, дуже важко’ - автор, сейчас это то, что можно сказать про вас.
- вы не управляете ситуацией
- у вас есть агрессия, что себе не принадлежите и хотите убежать. Чем больше убегаете, тем больше ребенок цепляется.
- нервное истощение.
Ребенок лишь отражение.
Ваши эмоции ищут выхода, их слишком много. Стабилизироваться может помочь психолог