Там все розмивчато• 15 октября 2024
Из Германии обратно в Украину. Вы пожалели?
Добрый день, предстоит сложное решение. В Германии уже нет сил находиться, морально сложно и мне и ребенку. Очень хотим в Украину, но пугает что война затянеться на годы и что нас там ждет? У кого был опыт переезда назад, вы не пожалели?
показать весь текст
14
4
2
32
4
205
0
А чего там некомфортно душевно? Вот часто так пишут про Германию. Что там такого необычного? Что, полиция постоянно проверяет или постоянно нудно за каждый шаг отчитываться, доносы?
1
Не пробували змінити місце проживання ? Я з сином переїзала теж майже рік тому, в школу він категорично не хотів ходити тому продовдили онлайн навчання в українській школі, потім все ж таки з початку навчального року пішов в інтеграційний клас де він один українець а всі інші араби, сомалійці, курдистанці і що цікаво йому сподобалось і однокласники хороші.
1
Никакое не сложное решение. Оставайтесь в Германии и не дурите. Баллистика летит секунды. Се-кун-ды.
10
6
А мой знакомый ещё до войны выехал в Германию и не жалеет. Работает по специальности.
Наверное, это о чем-то говорит?
То, что именно вы не смогли адаптироваться к тамошним профессиям и условиям жизни не значит, что все окружающие необучаемые.
Наверное, это о чем-то говорит?
То, что именно вы не смогли адаптироваться к тамошним профессиям и условиям жизни не значит, что все окружающие необучаемые.
5
1
7
Я напишу дуже суб´єктивно.
Чисто моя особиста думка і мої відчуття.
Всім, хто почне глузувати в стилі ’то повертайтесь’ - відповім, що рішення про повернення чи неповернення я буду приймати без Порадниці :).
Наразі я трохи адаптувалась, почала бачити переваги, вчуся дихати вільно і вже можу щиро сказати, що відчуваю почуття вдячності Німеччині не лише через моральні засади , але й від серця.
Але.
В перший рік я задихалась.
- Чужа незнайома мова з якою я й дотепер не подружилась) - ти відчуваєш себе неповноцінною в будь-якій установі, навіть з Гугл- перекладачем.
- Купа листів, заяв, документів - ось буквально КУПА.
На них потрібно відповідати, а без знання мови все дуже важко заповнити коректно.
- Відчуття несвободи і тотального контролю (так, це переважно стосується соціальщиків, але я - серед них, тому...).
- Незрозуміла медична система ( НЕ погана, але дуже відмінна віт тієї, для кої ми звикли).
Знаєте, я ніколи не зловживала медичною допомогою в Україні, але вдома мені було набагато спокійніше від самої думки про те, що за необхідності і моїм бажанням - цю медичну допомогу я отримаю через декілька днів, а не місяців ( як в Німеччині).
Уточню, що мова про планову допомогу.
З ургентною - тут дуже ок.
Далі.
- Шкільний обов´язок ( славнозвісний ’ шульпфліхт’).
Це мій особистий біль ))))).
В батьків нема права вибору форми освіти і школи для своєї дитини (ну, майже нема).
Дитина буде вчитись там, куди її направлять.
І крапка.
Перехід на дистанційну форму, індивідуальне навчання, екстерна - майже анріал.
Перевод в іншу школу без вагомих для шульамта причин - з тієї ж серії.
Ну, і ще багато- багатоінших шкільних моментів (гарних теж є багато, та зараз я про недоліки))).
- Дотримання тиші (інколи доведене до фанатизму), скарги на сусідів і інших порушників - як норма і обов´язок порядного громадянина :)
- Інший менталітет ( тут не можу пояснити конкретно - просто відчуття, що ти живеш чуже життя в чужій країні серед чужих людей. Прекрасних, але чужих).
І так, мені дійсно було морально важко, не дивлячись на те, що це країна з гарним соцзабезпеченням і чудовими умовами для українців в цілому.
Мене попустило десь аж через 1,5 роки.
Причому попустило різко і конкретно - я неначе прокинулась - і в ту ж мить почала бачити не лише недоліки, а й переваги.
Не знаю, чи це така довга адаптація, чи просто сильні стресові особисті обставини (сімейні) відкрили очі на те, що якось раніше я не на тому акцентувала увагу....
І зараз я дивуюсь сама собі: як, ну ЯК можна було не помічати очевидних речей,?
Як можна було не бачити всіх плюсів і переваг, яких насправді набагато більше, ніж недоліків?
Але так, я тоді їх не бачила...
І не в повній мірі цінувала те, що маю....
Тому я добре розумію почуття людей, яких Німеччина ’ душить’..., прошу лише не робити поспішних висновків в прийнятті рішень.
І так, я і зараз не ідеалізую Німеччину.
Але все ж наразі я відчуваю себе вільною людиною, а не хом´ячком в клітці, і я насправді щиро вдячна цій країні за захист, безпеку, допомогу.
І це не обставини змінились,( вони залишились майже такими ж, як і були), це змінилось моє ставлення до них.
Якось так.
Чисто моя особиста думка і мої відчуття.
Всім, хто почне глузувати в стилі ’то повертайтесь’ - відповім, що рішення про повернення чи неповернення я буду приймати без Порадниці :).
Наразі я трохи адаптувалась, почала бачити переваги, вчуся дихати вільно і вже можу щиро сказати, що відчуваю почуття вдячності Німеччині не лише через моральні засади , але й від серця.
Але.
В перший рік я задихалась.
- Чужа незнайома мова з якою я й дотепер не подружилась) - ти відчуваєш себе неповноцінною в будь-якій установі, навіть з Гугл- перекладачем.
- Купа листів, заяв, документів - ось буквально КУПА.
На них потрібно відповідати, а без знання мови все дуже важко заповнити коректно.
- Відчуття несвободи і тотального контролю (так, це переважно стосується соціальщиків, але я - серед них, тому...).
- Незрозуміла медична система ( НЕ погана, але дуже відмінна віт тієї, для кої ми звикли).
Знаєте, я ніколи не зловживала медичною допомогою в Україні, але вдома мені було набагато спокійніше від самої думки про те, що за необхідності і моїм бажанням - цю медичну допомогу я отримаю через декілька днів, а не місяців ( як в Німеччині).
Уточню, що мова про планову допомогу.
З ургентною - тут дуже ок.
Далі.
- Шкільний обов´язок ( славнозвісний ’ шульпфліхт’).
Це мій особистий біль ))))).
В батьків нема права вибору форми освіти і школи для своєї дитини (ну, майже нема).
Дитина буде вчитись там, куди її направлять.
І крапка.
Перехід на дистанційну форму, індивідуальне навчання, екстерна - майже анріал.
Перевод в іншу школу без вагомих для шульамта причин - з тієї ж серії.
Ну, і ще багато- багатоінших шкільних моментів (гарних теж є багато, та зараз я про недоліки))).
- Дотримання тиші (інколи доведене до фанатизму), скарги на сусідів і інших порушників - як норма і обов´язок порядного громадянина :)
- Інший менталітет ( тут не можу пояснити конкретно - просто відчуття, що ти живеш чуже життя в чужій країні серед чужих людей. Прекрасних, але чужих).
І так, мені дійсно було морально важко, не дивлячись на те, що це країна з гарним соцзабезпеченням і чудовими умовами для українців в цілому.
Мене попустило десь аж через 1,5 роки.
Причому попустило різко і конкретно - я неначе прокинулась - і в ту ж мить почала бачити не лише недоліки, а й переваги.
Не знаю, чи це така довга адаптація, чи просто сильні стресові особисті обставини (сімейні) відкрили очі на те, що якось раніше я не на тому акцентувала увагу....
І зараз я дивуюсь сама собі: як, ну ЯК можна було не помічати очевидних речей,?
Як можна було не бачити всіх плюсів і переваг, яких насправді набагато більше, ніж недоліків?
Але так, я тоді їх не бачила...
І не в повній мірі цінувала те, що маю....
Тому я добре розумію почуття людей, яких Німеччина ’ душить’..., прошу лише не робити поспішних висновків в прийнятті рішень.
І так, я і зараз не ідеалізую Німеччину.
Але все ж наразі я відчуваю себе вільною людиною, а не хом´ячком в клітці, і я насправді щиро вдячна цій країні за захист, безпеку, допомогу.
І це не обставини змінились,( вони залишились майже такими ж, як і були), це змінилось моє ставлення до них.
Якось так.
6
30
3
Я б на вашому місці спробувала іншу країну. Дитина хай поки вчиться в укр школі онлайн. Вибирайте вже не глухе село, а містечко, в країні де більше сонця і є робота. В Україну завжди встигнете.
3
1
Есть три основных условия для успешной эмиграции
1. Конское здоровье у всех эмигрирующих
2. Склонность к изучению языка
3. Очень хорошие мозги
1. Конское здоровье у всех эмигрирующих
2. Склонность к изучению языка
3. Очень хорошие мозги
18
Мы прожили с сыном 1,5 года.
Вернулись год назад.
Жалею ли я, глобально нет.
Но понимаю, что сына надо будет через пару лет вывозить, а лучше бы не возвращались, уже за это все время адаптировались бы и строили там свою жизнь.
Вернулись год назад.
Жалею ли я, глобально нет.
Но понимаю, что сына надо будет через пару лет вывозить, а лучше бы не возвращались, уже за это все время адаптировались бы и строили там свою жизнь.
4
3
Это точно. Одна не может полтора килограмма лишнего веса на животе, скинуть. Вторая имеет 30лишних кг, и каждая из них считает свою проблему значимой потому, что так оно и есть
3
Автор, ви серйозно? Зараз не той час щоб зважати на свої хочу-не хочу. Ніхто не хоче жити так як живе. Зараз час робити те, що треба і мати холодну голову
3
1
6
2
Я тоже хочу из Германии в Украину. Дом в оккупации , хочу снять жилье в тихом селе, но не знаю в какой области. Тоже послушала бы тех, кто вернулся, главное куда вернулись.
2
- Соціальний захист ( я не лише конкретно про соцвиплати, я про захист в цілому: якщо ти опинився в скрутному становищі - то точно не помреш з голоду чи холоду);
- Толерантне ставлення до людей з особливими потребами і умови ЖИТЯ, а не виживання для них ( в мене двоє дітей з інвалідністю, для мене це актуальне питання);
- Природа ( тут надзвичайно гарно, просто шикарне повітря і краєвиди);
- Екологія (я з Кривого Рогу, тому мої порівняння суб´єктивні, але разючі);
- Дотримання ПДД і повага до законів в цілому (я не водій, я пасажир і пішохід, але на дорозі тут почуваюсь в безпеці);
- Бережне ставлення до тварин, природніх ресурсів та всього живого;
- Безпонтовість і здоровий пофігізм імців ( мені дуже ’ зайшов’ їхній спосіб життя - в тому сенсі, що всім пофіг, як ти виглядаєш, в чому ходиш, чим харчуєшся - аби тобі було комфортно);
- Ввічливість і відсутність хамства (не скрізь, але переважно);
- Верховенство закону (тут зі мною погодяться не всі, та я пишу про власні відчуття);
- Стабільність і розміренність життя;
- Страхова медицина ( тут я сама собі суперечу, знаю))))).
З плановими обстеженнями і лікуванням - все неоднозначно, а ось термінове - на вищому рівні.
Можу робити власні висновки, бо в одного з моїх дітей є досвід більше як 10-ти госпіталізації по швидкій.
І є досвід іншої моєї дитини з інвалідністю, коли прийому вузького спеціаліста чекаєш пів року.;
- Загальне відчуття, що ти в безпеці.
Це головне і вирішальне, чому ми ще не повернулись.
- Толерантне ставлення до людей з особливими потребами і умови ЖИТЯ, а не виживання для них ( в мене двоє дітей з інвалідністю, для мене це актуальне питання);
- Природа ( тут надзвичайно гарно, просто шикарне повітря і краєвиди);
- Екологія (я з Кривого Рогу, тому мої порівняння суб´єктивні, але разючі);
- Дотримання ПДД і повага до законів в цілому (я не водій, я пасажир і пішохід, але на дорозі тут почуваюсь в безпеці);
- Бережне ставлення до тварин, природніх ресурсів та всього живого;
- Безпонтовість і здоровий пофігізм імців ( мені дуже ’ зайшов’ їхній спосіб життя - в тому сенсі, що всім пофіг, як ти виглядаєш, в чому ходиш, чим харчуєшся - аби тобі було комфортно);
- Ввічливість і відсутність хамства (не скрізь, але переважно);
- Верховенство закону (тут зі мною погодяться не всі, та я пишу про власні відчуття);
- Стабільність і розміренність життя;
- Страхова медицина ( тут я сама собі суперечу, знаю))))).
З плановими обстеженнями і лікуванням - все неоднозначно, а ось термінове - на вищому рівні.
Можу робити власні висновки, бо в одного з моїх дітей є досвід більше як 10-ти госпіталізації по швидкій.
І є досвід іншої моєї дитини з інвалідністю, коли прийому вузького спеціаліста чекаєш пів року.;
- Загальне відчуття, що ти в безпеці.
Це головне і вирішальне, чому ми ще не повернулись.
2
20
6
Многие выезжают и оставляют мужчин.
Вы тогда честной будьте, что проблема не в том, что люди выехали и теперь плохо им морально, а в том, что вы не хотите уезжать без своего мужчины. Это будет честно по отношению ко всем. А не вот эта грязь.
Вы тогда честной будьте, что проблема не в том, что люди выехали и теперь плохо им морально, а в том, что вы не хотите уезжать без своего мужчины. Это будет честно по отношению ко всем. А не вот эта грязь.
3
А что значит школьное обязательство?
Вы не имеете права отдать ребенка в частную школу?
Про шуметь - это вообще классное правило.
Я во Франции и здесь постоянно шумят. Палят машины, дискотеки, потрахухи в квартире на эйрбнб и это не мой дома, а частный! Полиция даже трубку не берет! Спать невозможно, житель мучаться, жалуются, а реакции ноль. Раз полиция приехала, в громкоговоритель сказала заткнуться этой шнтропе в квартире, но как машина уехала, то они опять музон вырубили и давай орут во все горло🤬
Школа тоже для всех обязательна и это правильно. А то получали гражданство дети, которые вообще никогда не было в школе, от того и не интегрированы в общество.
Относительно мед системы, то в Украине Вас не будут оперировать, если нет денег. А если есть, то сразу будут все резать, побыстрее.
Меня в Украине отправляли на операции даже тогда, когда в этом не было необходимости. Сначала вырезали яичник с кистой, даже не посоветовав пойти сначала заморозить яйцеклетки. Из-за чего я в последствии имела бесплодие, мало фолликулов и пришлось брать кредит на ЭКО.
Потом вообще отправили удалять трубу, написав что есть гидросальпинкс. Я отказалась, пошла в другую клиники и гидросальпинкс не нашли. А так бы ещё одну лапару пришлось оплачивать и остаться без органа.
Наша мед система заточена обобрать не деньги, не гнушаются даже ампутацией здоровых органов.
Видно вам повезло, что вы не имеете такого опыта.
Вы не имеете права отдать ребенка в частную школу?
Про шуметь - это вообще классное правило.
Я во Франции и здесь постоянно шумят. Палят машины, дискотеки, потрахухи в квартире на эйрбнб и это не мой дома, а частный! Полиция даже трубку не берет! Спать невозможно, житель мучаться, жалуются, а реакции ноль. Раз полиция приехала, в громкоговоритель сказала заткнуться этой шнтропе в квартире, но как машина уехала, то они опять музон вырубили и давай орут во все горло🤬
Школа тоже для всех обязательна и это правильно. А то получали гражданство дети, которые вообще никогда не было в школе, от того и не интегрированы в общество.
Относительно мед системы, то в Украине Вас не будут оперировать, если нет денег. А если есть, то сразу будут все резать, побыстрее.
Меня в Украине отправляли на операции даже тогда, когда в этом не было необходимости. Сначала вырезали яичник с кистой, даже не посоветовав пойти сначала заморозить яйцеклетки. Из-за чего я в последствии имела бесплодие, мало фолликулов и пришлось брать кредит на ЭКО.
Потом вообще отправили удалять трубу, написав что есть гидросальпинкс. Я отказалась, пошла в другую клиники и гидросальпинкс не нашли. А так бы ещё одну лапару пришлось оплачивать и остаться без органа.
Наша мед система заточена обобрать не деньги, не гнушаются даже ампутацией здоровых органов.
Видно вам повезло, что вы не имеете такого опыта.
4
4
Наши соседи тоже были в селе в Германии, скучно им было, общаться не с кем. Вернулись. Их радости недели на две хватило. Прилеты, воды нет, света нет , работы тоже нет( это в Николаеве) . Просятся обратно, а их уже туда ,где раньше не берут,только в лагерь . Вторая знакомая с дочкой вернулись, то вообще она говорит,что проклинает себя за это каждый день.
8
6
5
Это говорит о том, что одно дело выехать подготовившись. И совсем другое - выехать в неизвестность, не имея плана.
Так 2023 год в Харькове был раем, по сравнению с 2024. Все работало. КАБы не летали. А сейчас многие магазины-кафе-фирмы закрылись за это лето. Я вернулась в декабре 2022 из Франковска. Больше не выезжала. Но не могу зарекаться, что опять не уеду, если линия фронта подойдет ближе и до города будут доставать артой. Хотя, очень не хочется никуда ехать.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу