Что можно сделать в ситуации, когда ребёнок с аутизмом, нет родственников?

Ви зібралися тиснути на жалість?
Не прокатить в мене це. Бо я знаю, що іеклюзія працюєм якщо нею займатися, а не так як ви,

Вопрос работы будет для мамы открыт, интеграция как и всем, нет такого как в Украине, сидишь дома, там родители полноценнные члены общества. Оформляете всю поддержку для ребенка: школа с тьютором, спецшкола, довоз до и со школы, помощь дома и по дому. И все, остальное как и все люди.

у моєї дитини є асистент в школі. І в дитячому садочку був асистент. І вони отримують заробітну плату як асистент. Тому коли пишуть що батьки самі повинні оплачувати заробітну плату асистенту,для мене це дивина. Єдине ,що що в них маленька зп. Але для нашого містечка і таку роботу дуже важко знайти, тому багато охочих. В великих містах скоріше за все на асистента через зп не багато бажаючих. Тому і пропоную, щоб ви пішли у відділ освіти і запитали, чи можее ви бути біля нього, і отримувати за це зп.

А в интернате смерть (не обязательно быстрая), вы же это понимаете, в отличие от других отписавшихся тут.

Чому це смерть в інтернаті? Знайомі віддали дитину в інтернат в 7 річному віці, до 17 відвідували, все там добре було, в 17 років почалася війна і інтернат евакуювали в Німеччину. Якби там була смерть то батьки не казали б що зробили правильно.

По Норвегии тоже самое писали, на деле и близко этого нет! В Украине всё за свой счёт, а в Европе отрабатываешь каждую крону или евро на тебя потраченные.

Тому, що дитина потребуэ лікування та спецхарчування, там це ніхто не буде забезпечувати. Ставлення часто неприпустиме. А що батьки повинні казати? Їм за щастя, що такої дитини немає вдома.

Я розумію що хамство автора та агресія в темі викликані життєвими обставинами, але автор, питання, а як власне ви самі бачите своє майбутне та дитини у цій ситуації? Бо я бачу ви багато з чим стикалися, але маєте завеликі очікування від кваліфікації лікарів, вчителів, від системи роботи з такими дітьми в Україні та закордоном. І вас все не влаштовує, у вас до всього є претензії, бо на все потрібні гроші, що ви неодноразово підкреслюєте. Ви пишете, что ваша дитина не може бути в системі де всіх булять, знущаються і т.д., бо вона високофункціональна, а всі інші не вербальні. Але при цьому ваша дитина має великі поведінкові проблеми, корегування яких вам тут радили, але ви на все відмахнулися і звели до грошей.
Вам автор, потрібна допомога, отже варто притримати свої очікування та запити і шукаєти домоги та підтримки там де вони є: спец центри, спец заклади, церкви, групи мам дітей зі схожими проблемами. Але з переконаннями, що вашу дитину там будуть ображати та знущатися, краще сидіти вдома, бо якщо вам соціалізований в цьому питанні закордон не підійшов, то в Україні ви ще менше знайдете розуміння у виснажених війною психічно страждаючих людей.
В будь якому разі спробуйте знімити своє світосприйняття заради майбутнього, бо те що ви маєте на сьогодні виснажує в першу чергу вас та відвертає від вас і вашої дитини людей.

Ну да, нужно побегать, постараться, мозги себе потр...ть, я третий год делаю. Ну а как иначе, за меня кто-то сделает? Да нет же, кому нужно? мне и моему ребенку. За эти годы я поняла перспективу такого сидения дома и на себя наплевательства, не вариант вообще, потому и барахтаешься

Якби за щастя то віддали б раніше. А так вони всім силами намагалися виправити ситуацію і лише народження молодшої доньки і те що старший став загрожувати її життю, змусило шукати інтернат.Вони їздили дивилися інтернати, декілька було на вибір, вибрали той, який найбільше сподобався. З ходом часу дитина там мала прогрес у вміннях, у поведінці, чого не могли досягти вдома. Такого не було б при відсутності лікування та занять. А ваші розповіді про неприпустиме ставлення засновані на якихось страшилках, можливо, ви навіть не відвідували жодного інтернату такого типу і не знаєте, як там воно і що. Маєте право не віддавати свою дитину, але обсирати інших батьків, що типу обрали інтернат де дитину вбиватимуть, бо байдужі до неї, не маєте жодного права

Да, Ведерникова и другие. Киев.

Побегайте, попросите денег на ребёнка, пока на вас куратор заявит в Барневарн.

А які вони батьки? Коли зявилася друга дитини, викинули першу.

У нас в садике мама с особенным ребенком пошла к нему в группу няней. Правда, я не знаю диагноза этого ребёнка, он не в нашей группе. Но в целом это выход, даже при мизерной ЗП.

А ви були б хорошою мамою і дозволили б старшій вбити меншу?
Ну і хороші батьки чи погані але ваші фантазії про те що там вбивають дітей, залишаються фантазіями, тому не треба видумувати

Эта мама сама живёт и на зарплату содержит себя, ребёнка, лечит и ухаживает за ним. Когда пишите, нужно на своём опыте это прожить, потом делиться советами.

Я ждала выплаты по инвалидности 2 года, переделывала заявы раз 10. Ситуации были разные, всякие печальные. Возьмите себя в руки

Я не рожаю второго ребёнка, потому что первый не здоров.

Так вы сейчас живёте вообще без зарплаты.
Что плохого - чтоб ваш ребенок ходил в сад или в школу, а вы были бы с ним рядом и получали за это деньги? Хоть один аргумент против приведите.

То ваш вибір, ніхто не зобов´язаний йому слідувати, навіть якщо ви вважаєте себе взірцем та ідеалом.
Та й річ не в тому, хто що робить, а що ваші фантазії про те, що в інтернатах дітей повільно вбивають, не відповідають дійсності

Хамство коментаторів ви не помітили? То може у вас переконання, а в мене досвід.

Так и я не должна считать нормой рождение второго ребёнка и избавление от первого.

Инфекционные болезни, хронический стрес, невроз.

Ви так працюєте?

Норми для кожного свої, але видумка, що в інтернатах повільно вбивають дітей, видумкою і залишиться, навіщо її видавати за реальність, просто сказали б ’не хочу в інтернат’, а не пояснювали б видуманими вами причинами

Попробуйте так работать и жить с подобным графиком. Смерти будете ждать, как награды.

Я не рожаю второго ребёнка, потому что первый не здоров.

Писала выше, что были документы от врача на что экономист отказала в оплате транспорта и ассистента.