Чому в молоді зараз в моді відхрещуватись від рідні

Тю, двоюродные )). Я с родной сестрой и её семьёй прекрасно общаюсь по телефону, но когда приходит пора днюх начинается.....Сколько раз говорила , меня не пригласят и к ним не пойду - совсем не обижусь и племянникам желаю счастья и люблю без всяких условностей.Но вот это вот , что и я обязана при любом раскладе выставляться и звать на дни рождения домой ппям вот до тошноты . Искоса смотрят, когда ,вопреки всему, с семьёй уезжаю по стране погулять.Да даже такая ситуация: у нас у мамы , моего малого и племянника днюхи в октябре 12, 13 и 14 , сколько просила одним днём отпраздновать в кафе хоть раз, ответ один- мне не сложно приготовить и принять гостей дома.Ну что тут скажешь?

мені 53, так само, якщо хочуть ще з кимось познайомити типу мама хлопця в доньки, кажу ’опишіть мені її будь ласка словами’

Точно :) і коли його двоюрідні сестри ображаються, що ми не приїхали на храмове свято в інший кінець Украхни, я кажу, що вони були б знепритомніли, якби дізналися, що я зі своїми двоюрідними навіть по телефону не говорила 30 років, і не знаю скільки в них дітей і чи є :)

опять не поздравила в вайбере кого-то Ваша дочка??

зачем?

К сожалению многие не общаются с родней, а дальше видимо будет ещё хуже. Я общаюсь со своими двумя двоюродными сестрами и двумя братьями даже чаще, чем с родным братом, как то так вышло, но наши дети, уже вряд ли будут общаться. Просто в наше детство мы то у бабушки вместе встречались, то мы к ним, то они к нам, одни жили не далеко, другие в другом городе, но часто приезжали, общались родители, общались и мы. Но смотрю по своим детям, они и с друг другом не особо общаются, не то что ещё с другой родней. У нас соседи были армяни, либо азербайджанцы, не отличаю их, вот где поддержка от родни и на праздники они часто все вместе собирались, и поступать кто к ним не приезжал только из родни и жили у них и на работу своих везде пристраивали, у них прям заметно, насколько они в этом плане отличаются, своим всегда помогут.

Так будь яка людина і так розуміє, що ніхто нікому ніц і не винний, і що рідство не робить людей близькими та необхідними.
До чого тут психологи?

Раніше життя і спілкування було зовсім іншим. Жили більш кучно .Збирались на свята всі родичі . В квартирах. Все було набагато простіше. А зараз святкують в кафе або ресторанах. А коли рідко бачаться то спілкування згасае. Сумно!!! Молодь зараз зовсім інша. Життя продовжується.

Если они мне чужие люди, чего я с ними буду общаться.

Це навіть не смішно.
Ніхто краще за дітей не знає як реально їм жилося в родині.
А ви бачите лише те, що вам дозволяли бачити.

Ну тобто з неприємними вам людьми ви стосунків не підтримуєте, а інші зобов´язані

Ну й ліцемірство

Краще вже сильні поодинокі гілки, аніж гниле дерево

Ну ото від вас і відхрещуються, що ви свої питання на інших намагаєется перекласти

На разделение токсичных от нормальных

А якщо рідня - русня? Як з ними спілкуватись? Я - ніяк, бо це неможливо. Навіть з руснявими батьками. Так, кидайте капці, пофіг.

раньше приходилось большинству общаться с тетками и кузенами, потому что вариантов не особо было. А сейчас есть интернет и куча интересных собеседников

це у Вас так в сім´ї заведено та так виховали. В моїй сім´ї, в чоловіка сім´ї всі спілкуємось, але і мами наші додатково нагадують, у кого дні народження , щоб привітати. Так само і діти наші ростуть, і діти в сім´ї чоловіка. від 10 до 25 років.
Чому у Вас так - спитайте у себе

А навіщо ці родичі потрібні вашій донці?
Мабуть вона у них абсолютно не зацікавлена!

А что нужно понять?Как только приходит время делить наследство все понимание испаряется.Как общаться с двоюродными, если их родители отобрали у моих все наследство?Даже фотографии и домашние тапочки не отдали.

А должны быть беспомощными и зависимыми ? Спасибо большое , это без меня .

Тоже не общаюсь с теткой . Мне некомфортно общаться с человеком , который , поздравляя меня с днем рождения , говорит ’Желаю тебе хоть немного ума !’ ))) Потом , правда , звонит и извиняется .... ))) Или с двобродным братом , который с начала войны ни разу не поинтересовался ни разу , как я и жива ли вообще , а потом вдруг обижается , что я его не поздравила с днем рождения .

У мене немає ні рідних, ні навіть двоюрідних, тільки троюрідні і навіть чотириюрідні, по мамі в Польщі, по татові більшість в Тернопільській області. Бабця з дідом підтримували тісні зв´язки з родичами, так що я фактично все дитинство спілкувалася з братами і сестрами, то вони до нас їздили, то мене на канікулах до них відправляли. Як не дивно, майже не спілкуюся тільки з одним, мого віку, хоча дітьми ми були дуже дружніми, а зараз просто нема про що говорити. Зі старшими якось легше, я хрестила доньку сестри, мій чоловік - сина брата, похресники вже дорослі, вони у нас дуже хороші. Шкода, життя всіх розкидало, боюся, що багато кого не зможу побачити, та й з тими, хто в Україні, рідко бачуся, такий зараз час, але коли помер мій тато, всі покидали свої справи і приїхали мене підтримати. Та Боже, навіть чоловік сестри, якого я терпіти не могла, з´явився саме в той момент, коли я була на грані, і відволік своїми історіями, за що я йому буду все життя вдячна.
А поляки вже у перші дні війни на вухах стояли, пакували посилки з продуктами і пропонували їхати до них, ледве їх переконали, що у Львові з голоду ніхто не помирає. Це дорогого варте...

Моя мама росіянка і купа її родичі на росії. До війни вона активно намагалась підтримувати з ними зв´язки, хоча від них особливого інтересу я не спостерігала. Періодично і мені розказувала, що потрібно підтримувати зв´язок,бо це ж родичі. Коли почалась війна, лише одна племінниця запитала як справи. Нарешті і мамі розвиднилось

Где уж мне уж Я не специалист по психическим отклонениям .

Ну у вас то в рашеньке все норм с семейными ценностями.
Даже попы тянутся к дамам.

Ну и? У меня много родни, с кем то общаюсь, с кем то нет, так сложились отношения.

Не согласна, просто молодежь умнее, не тратит время на завистливых и злобных родственников

Ви теж хочете, щоб до Вас приїздили жити студенти і хто тільки з рідні? І усю рідню дальню і ближню до себе на свята? Справа в тому, що в тих родинах ніхто нікого не питає, вирішує чоловік, а жінка маслай на ораву гостей.

мені майже 37,я не спілкуюсь з жодною із тіток і братів -сестер двоюрідних (їх 4 в мене було)

Американцы по-прежнему покупают большие дома и зовут на праздники всех , даже самых дальних родственников.
А наши дети нахватались непонятных’ценностей’, к сожалению.
И это касается не только дальних родственников, но часто сейчас и детей с родителями.🙁