-Ань-• 26 ноября 2024
Прийнято в першому читанні законопроект № 8153 «Про захист персональних даних».
Прийнято в першому читанні законопроект № 8153 «Про захист персональних даних»:
ЯКІ РИЗИКИ І ЗАГРОЗИ ВІН НЕСЕ?
Як повідомляє ms.detector.media, 20 листопада Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроект від 22.10.2022 № 8153 «Про захист персональних даних» (з/п 8153).
Ініціатори законопроекту — Стефанчук Р. О., Чернєв Є. В., Тарасенко Т. П., Ар’єв В. І., Фролов П. В., Мазурашу Г. Г., Кузьміних С. В., Кравчук Є. М., Крейденко В. В., Кузнєцов О. О., Маслов Д. В., Федієнко О. П., Констанкевич І. М., Камельчук Ю. О., Брагар Є. В., Крячко М. В., Штепа С. С., Горобець О. С., Пасічний О. С., Вірастюк В. Я., Нікітіна М. В., Калаур І. Р., Клочко А. А., Подгорна В. В., Мезенцева М. С., Бондаренко О. В., Вельможний С. А., Нагаєвський А. С., Швачко А. О., Аліксійчук О. В.
Незважаючи на численні зауваження, викладені в експертних висновках, його винесли на перше читання без доопрацювань. Законопроект підтримали 272 нардепи.
Даний законопроект «Про захист персональних даних» є імплементацією європейського GDPR. Згідно зі звітом Єврокомісії (COMMISSION STAFF WORKING DOCUMENT. Ukraine 2024 Report) від 30.10.2024 року він має бути прийнятий до кінця 2025 року.
Даний законопроект несе дуже багато ризиків і загроз для прав і свобод людини. Складений відповідно до GDPR, він містить допрацьовані на свій лад норми, які стали більш розмитими, неточними, доповненими додатковими умовами, які повністю нівелюють позитивні моменти GDPR, що згода на обробку персональних даних має бути добровільна та інформована. Навпаки, прийнятий в першому читанні законопроект перенасичений антиконституційними нормами, які загрожують перетворенню України з демократичної держави на державу з тоталітарним режимом і цифровим контролем за кожною людиною.
Законопроект прийнятий в порушення статей 21 і 22 Конституції України, оскільки передбачає знищення цілої низки конституційних прав і свобод громадян України.
Попираючи принцип верховенства права, закріплений Основним Законом у статті 8, з/п 8153 передбачає широкомасштабне втручання в приватне і сімейне життя, яке заборонене статтею 32 Конституції України.
Підстави для обробки персональних даних, викладені в пунктах 2-6 частини 1 статті 5 з/п 8153, абсолютно не відповідають статті 32 Конституції України.
Згідно з частиною 7 органам владних повноважень, а також суб’єктам природних монополій; підприємствам, установам або організаціям, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень, надано безпрецедентне право обробляти конфіденційні особисті дані громадян України, у тому числі чутливі — біометричні, генетичні, про стан здоров’я тощо — без згоди людини. Більше того — положення з/п 8153 створюють правове поле для подальшого прийняття нових законів про відміну паспортів-книжечок та примусового збирання біометричних даних з усіх українців, ставлячи це умовою громадянства ДЕРЖАВИ УКРАЇНА.
Надано безпрецедентні права роботодавцям щодо збору і обробки біометричних даних та даних про стан здоров’я. Наприклад, згідно з частиною 2 статті 54 роботодавець може відібрати дані про стан здоров’я з метою: 4) захисту життєво важливих інтересів працівника та інших фізичних осіб; 5) для забезпечення надання соціальних послуг або інших додаткових благ; 6) для обґрунтування, задоволення або захисту юридичної вимоги.
Частиною 4 даної статті передбачено, що роботодавець може використовувати біометричні дані працівників, коли: 1) така обробка необхідна для захисту законних прав та інтересів роботодавця або інших осіб; 2) біометричні дані використовуються з метою авторизації користувачів в автоматизованих, інформаційних, комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах в процесі виконання покладених на них функцій та повноважень, задля уникнення розголошення інформації з обмеженим доступом, або з метою забезпечення безпеки приміщень, у яких зберігаються матеріальні цінності або обладнання яке забезпечує збереження конфіденційної інформації; 3) права та інтереси роботодавця або інших осіб переважають ризики порушення прав суб’єкта персональних даних працівника та ступінь втручання в його особисте і сімейне життя; 4) досягнути мети неможливо без обробки біометричних даних.
Частиною 2 статті 7 вводиться право обробляти чутливі дані (біометричні, генетичні, про стан здоров’я тощо без згоди людини: п. 2 — роботодавцями відповідно до закону; п. 4 — організацією, об’єднанням або будь-якою неприбутковою організацією в політичних, світоглядних, релігійних або профспілкових цілях за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів та колишніх членів цих об’єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними; п. 6 — для подання, обґрунтування або захисту юридичної вимоги або для здійснення судом його повноважень; п. 7- в цілях суспільного інтересу; п. 9 — в цілях суспільного інтересу в сфері громадського здоров’я, такого як захист від серйозних транскордонних загроз для здоров’я або забезпечення високих стандартів якості та безпеки послуг з охорони здоров’я та медичних продуктів або медичного устаткування; п. 10 — архівування в суспільних інтересах, цілей наукового чи історичного дослідження або статистичних цілей.
Стаття 9 з/п 8153 «Обробка біометричних даних суб’єктами владних повноважень» відкриває вільний шлях для запровадження системи тотального контролю за людиною в Україні, зокрема через тотальний збір біометричних даних українців для оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують її громадянство або спеціальний статус.
Стаття 10 «Здійснення відеоспостереження» — це правова база для прийняття відповідного закону про тотальне відеоспостереження за громадянами України. Замість презумпції невинуватості, передбаченої статтею 62 Конституції України, фактично вводиться презумпція винуватості кожного громадянина України.
Стаття 11, обмежуючи умови для здійснення аудіо, відео або фото фіксації публічних заходів, тягне за собою ризики обмеження свободи слова в Україні.
Розділ VI «Передача персональних даних на територію іноземних держав або міжнародним організаціям» надає безпрецедентні права не лише державним органам, але й різним юридичним особам для транскордонної передачі персональних даних українців.
Стаття 17 надає права на використання технологій відстеження дій людини у електронних комунікаціях та сервісах без її згоди, якщо, наприклад, обробка є необхідною для забезпечення функціонування програмного забезпечення, мобільного чи іншого застосунку, веб-сайту чи іншої електронної комунікаційної технології (пункт 2).
Передбачення законопроектом 8153 обробки персональних даних для профілювання невідворотно тягне за собою застосування технологій штучного інтелекту.
Підсумовуючи основні зауваження, зроблені щодо змісту законопроекту 8153 «Про захист персональних даних», можна сказати, що його мета – тотальне оцифрування всіх українців з метою контролю за кожною людиною, починаючи з її народження. Його остаточне прийняття відкриє двері для масштабного введення цифрової валюти.
Поки що законопроект пройшов тільки перше читання. Залишилося обмаль часу, але в цей невеликий відрізок часу ми маємо відстояти наші конституційні права, та права і свободи наших дітей. А саме, – право на добровільну згоду на обробку конфіденційних персональних даних, право на невтручання в особисте та сімейне життя, право на медичну таємницю, право на свободу думки і слова, принципи верховенства права та презумпцію невинуватості.
Законом не заборонено звертатися до органів влади, від яких може залежати остаточне рішення: до Президента України, до Голови Верховної Ради України, до Керівника Апарату Верховної Ради України, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до голів депутатських фракцій та особисто до кожного народного депутата Верховної Ради України, зокрема, до ініціаторів законопроекту 8153 та ін.
Інформацію підготовлено за матеріалами інтернет-джерел та соціальних мереж.
Звертаємось на електронні адреси та листами через поштові відділення до можновладців, вимагаємо не підтримувати антиконституційний та антинародний законопроект, та не порушувати конституційний лад в державі.
Пишемо звернення:
Президенту України
Голові Верховної Ради України
Керівнику Апарату Верховної Ради України
Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини
Голові депутатської фракції
Народному депутату Верховної Ради України
Зразок звернення
Р. Б. Людмила
24.11.2024
1
2
2
3
15
0
Президенту України
Зеленському В. В.
01220, м. Київ, вул. Банкова, 10 В
vidkrytist@apu.gov.ua
Голові Верховної Ради України
Стефанчуку Руслану Олексійовичу
01008, м. Київ-8, вул. М.Грушевського, 5
stefanchuk-r@rada.gov.ua
Від громадян України, мешканців
м. (сел.) ____________________________
_____________________________ району,
_____________________________ області
Адреса, ПІБ (для відповіді) ____________
___________________________________
____________________ індекс _________
Звернення
Керуючись нормами статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР, висловлюємо категоричне заперечення проти проекту закона «Про захист персональних даних» від 22 жовтня 2022 р. № 8153, так як він, по своїй суті, є антиконституційним та антинародним. Даний законопроект суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а саме грубо порушує ст. ст. 1, 3, 8, 9, 19, 21, 22, 32, 34, 60, 62, 64, 68 Конституції України; ст. ст. 1, 2, 3, 5, 6, 12, 19, 28, 30 Загальної декларації Прав Людини (995_015); ст. ст. 5, 9, 16, 17, 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (995_043).
Законопроект № 8153 несе дуже багато ризиків і загроз для прав і свобод людини. Складений відповідно до GDPR, він містить допрацьовані на свій лад норми, які стали більш розмитими, неточними, доповненими додатковими умовами, які повністю нівелюють позитивні моменти GDPR, що згода на обробку персональних даних має бути добровільна та інформована. Навпаки, прийнятий в першому читанні законопроект перенасичений антиконституційними нормами, які загрожують перетворенню України з демократичної держави на державу з тоталітарним режимом і цифровим контролем за кожною людиною.
Законопроект прийнятий в порушення статей 21 і 22 Конституції України, оскільки передбачає знищення цілої низки конституційних прав і свобод громадян України.
Попираючи принцип верховенства права, закріплений Основним Законом у ст. 8, з/п 8153 передбачає широкомасштабне втручання в приватне і сімейне життя, яке заборонене ст. 32 Конституції України.
Підстави для обробки персональних даних, викладені в пунктах 2-6 частини 1 статті 5 з/п 8153, абсолютно не відповідають статті 32 Конституції України.
Згідно з частиною 7 органам владних повноважень, а також суб’єктам природних монополій; підприємствам, установам або організаціям, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень, надано безпрецедентне право обробляти конфіденційні особисті дані громадян України, у тому числі чутливі — біометричні, генетичні, про стан здоров’я тощо — без згоди людини. Більше того — положення з/п 8153 створюють правове поле для подальшого прийняття нових законів про відміну паспортів-книжечок та примусового збирання біометричних даних з усіх українців, ставлячи це умовою громадянства ДЕРЖАВИ УКРАЇНА.
Надано безпрецедентні права роботодавцям щодо збору і обробки біометричних даних та даних про стан здоров’я, які є конфіденційною інформацією та захищені медичною таємницею. Наприклад, згідно з частиною 2 статті 54 роботодавець може відібрати дані про стан здоров’я з метою: 4) захисту життєво важливих інтересів працівника та інших фізичних осіб; 5) для забезпечення надання соціальних послуг або інших додаткових благ; 6) для обґрунтування, задоволення або захисту юридичної вимоги.
Частиною 4 даної статті передбачено, що роботодавець може використовувати біометричні дані працівників, коли: 1) така обробка необхідна для захисту законних прав та інтересів роботодавця або інших осіб; 2) біометричні дані використовуються з метою авторизації користувачів в автоматизованих, інформаційних, комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах в процесі виконання покладених на них функцій та повноважень, задля уникнення розголошення інформації з обмеженим доступом, або з метою забезпечення безпеки приміщень, у яких зберігаються матеріальні цінності або обладнання яке забезпечує збереження конфіденційної інформації; 3) права та інтереси роботодавця або інших осіб переважають ризики порушення прав суб’єкта персональних даних працівника та ступінь втручання в його особисте і сімейне життя; 4) досягнути мети неможливо без обробки біометричних даних.
Зеленському В. В.
01220, м. Київ, вул. Банкова, 10 В
vidkrytist@apu.gov.ua
Голові Верховної Ради України
Стефанчуку Руслану Олексійовичу
01008, м. Київ-8, вул. М.Грушевського, 5
stefanchuk-r@rada.gov.ua
Від громадян України, мешканців
м. (сел.) ____________________________
_____________________________ району,
_____________________________ області
Адреса, ПІБ (для відповіді) ____________
___________________________________
____________________ індекс _________
Звернення
Керуючись нормами статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР, висловлюємо категоричне заперечення проти проекту закона «Про захист персональних даних» від 22 жовтня 2022 р. № 8153, так як він, по своїй суті, є антиконституційним та антинародним. Даний законопроект суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а саме грубо порушує ст. ст. 1, 3, 8, 9, 19, 21, 22, 32, 34, 60, 62, 64, 68 Конституції України; ст. ст. 1, 2, 3, 5, 6, 12, 19, 28, 30 Загальної декларації Прав Людини (995_015); ст. ст. 5, 9, 16, 17, 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (995_043).
Законопроект № 8153 несе дуже багато ризиків і загроз для прав і свобод людини. Складений відповідно до GDPR, він містить допрацьовані на свій лад норми, які стали більш розмитими, неточними, доповненими додатковими умовами, які повністю нівелюють позитивні моменти GDPR, що згода на обробку персональних даних має бути добровільна та інформована. Навпаки, прийнятий в першому читанні законопроект перенасичений антиконституційними нормами, які загрожують перетворенню України з демократичної держави на державу з тоталітарним режимом і цифровим контролем за кожною людиною.
Законопроект прийнятий в порушення статей 21 і 22 Конституції України, оскільки передбачає знищення цілої низки конституційних прав і свобод громадян України.
Попираючи принцип верховенства права, закріплений Основним Законом у ст. 8, з/п 8153 передбачає широкомасштабне втручання в приватне і сімейне життя, яке заборонене ст. 32 Конституції України.
Підстави для обробки персональних даних, викладені в пунктах 2-6 частини 1 статті 5 з/п 8153, абсолютно не відповідають статті 32 Конституції України.
Згідно з частиною 7 органам владних повноважень, а також суб’єктам природних монополій; підприємствам, установам або організаціям, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень, надано безпрецедентне право обробляти конфіденційні особисті дані громадян України, у тому числі чутливі — біометричні, генетичні, про стан здоров’я тощо — без згоди людини. Більше того — положення з/п 8153 створюють правове поле для подальшого прийняття нових законів про відміну паспортів-книжечок та примусового збирання біометричних даних з усіх українців, ставлячи це умовою громадянства ДЕРЖАВИ УКРАЇНА.
Надано безпрецедентні права роботодавцям щодо збору і обробки біометричних даних та даних про стан здоров’я, які є конфіденційною інформацією та захищені медичною таємницею. Наприклад, згідно з частиною 2 статті 54 роботодавець може відібрати дані про стан здоров’я з метою: 4) захисту життєво важливих інтересів працівника та інших фізичних осіб; 5) для забезпечення надання соціальних послуг або інших додаткових благ; 6) для обґрунтування, задоволення або захисту юридичної вимоги.
Частиною 4 даної статті передбачено, що роботодавець може використовувати біометричні дані працівників, коли: 1) така обробка необхідна для захисту законних прав та інтересів роботодавця або інших осіб; 2) біометричні дані використовуються з метою авторизації користувачів в автоматизованих, інформаційних, комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах в процесі виконання покладених на них функцій та повноважень, задля уникнення розголошення інформації з обмеженим доступом, або з метою забезпечення безпеки приміщень, у яких зберігаються матеріальні цінності або обладнання яке забезпечує збереження конфіденційної інформації; 3) права та інтереси роботодавця або інших осіб переважають ризики порушення прав суб’єкта персональних даних працівника та ступінь втручання в його особисте і сімейне життя; 4) досягнути мети неможливо без обробки біометричних даних.
2
Частиною 2 статті 7 вводиться право обробляти чутливі дані (біометричні, генетичні, про стан здоров’я тощо без згоди людини: п. 2 — роботодавцями відповідно до закону; п. 4 — організацією, об’єднанням або будь-якою неприбутковою організацією в політичних, світоглядних, релігійних або профспілкових цілях за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів та колишніх членів цих об’єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними; п. 6 — для подання, обґрунтування або захисту юридичної вимоги або для здійснення судом його повноважень; п. 7- в цілях суспільного інтересу; п. 9 — в цілях суспільного інтересу в сфері громадського здоров’я, такого як захист від серйозних транскордонних загроз для здоров’я або забезпечення високих стандартів якості та безпеки послуг з охорони здоров’я та медичних продуктів або медичного устаткування; п. 10 — архівування в суспільних інтересах, цілей наукового чи історичного дослідження або статистичних цілей.
Стаття 9 з/п 8153 «Обробка біометричних даних суб’єктами владних повноважень» відкриває вільний шлях для запровадження системи тотального контролю за людиною в Україні, зокрема через тотальний збір біометричних даних українців для оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують її громадянство або спеціальний статус.
Стаття 10 «Здійснення відеоспостереження» — це правова база для прийняття відповідного закону про тотальне відеоспостереження за громадянами України. Замість презумпції невинуватості, передбаченої ст. 62 Конституції України, фактично вводиться презумпція винуватості кожного громадянина України.
Стаття 11, обмежуючи умови для здійснення аудіо, відео або фото фіксації публічних заходів, тягне за собою ризики обмеження свободи слова в Україні, гарантовані ст. 34 Конституції України.
Розділ VI «Передача персональних даних на територію іноземних держав або міжнародним організаціям» надає безпрецедентні права не лише державним органам, але й різним юридичним особам для транскордонної передачі персональних даних українців.
Стаття 17 надає права на використання технологій відстеження дій людини у електронних комунікаціях та сервісах без її згоди, якщо, наприклад, обробка є необхідною для забезпечення функціонування програмного забезпечення, мобільного чи іншого застосунку, веб-сайту чи іншої електронної комунікаційної технології (пункт 2).
Передбачення законопроектом 8153 обробки персональних даних для профілювання невідворотно тягне за собою застосування технологій штучного інтелекту.
Стаття 9 з/п 8153 «Обробка біометричних даних суб’єктами владних повноважень» відкриває вільний шлях для запровадження системи тотального контролю за людиною в Україні, зокрема через тотальний збір біометричних даних українців для оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують її громадянство або спеціальний статус.
Стаття 10 «Здійснення відеоспостереження» — це правова база для прийняття відповідного закону про тотальне відеоспостереження за громадянами України. Замість презумпції невинуватості, передбаченої ст. 62 Конституції України, фактично вводиться презумпція винуватості кожного громадянина України.
Стаття 11, обмежуючи умови для здійснення аудіо, відео або фото фіксації публічних заходів, тягне за собою ризики обмеження свободи слова в Україні, гарантовані ст. 34 Конституції України.
Розділ VI «Передача персональних даних на територію іноземних держав або міжнародним організаціям» надає безпрецедентні права не лише державним органам, але й різним юридичним особам для транскордонної передачі персональних даних українців.
Стаття 17 надає права на використання технологій відстеження дій людини у електронних комунікаціях та сервісах без її згоди, якщо, наприклад, обробка є необхідною для забезпечення функціонування програмного забезпечення, мобільного чи іншого застосунку, веб-сайту чи іншої електронної комунікаційної технології (пункт 2).
Передбачення законопроектом 8153 обробки персональних даних для профілювання невідворотно тягне за собою застосування технологій штучного інтелекту.
2
Щодо відповідності законодавства Конституції України
У визначенні поняття «законодавство» слід враховувати рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство» треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України.
Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права.
Так, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Тобто, якщо норма закону чи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, для правильного правозастосування слід використовувати норму Конституції.
«Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (ст. 22 Конституції України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції).
Таким чином, без будь — яких застережень та незалежно від будь-яких цілей, причин чи суспільного або особистого інтересу, всі органи і посадові особи держави України повинні діяти строго у відповідності до Конституції та не мають повноважень виходити за межі норм Конституції, навіть якщо вони керуються законом, оскільки закон також не має суперечити Конституції України.
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ст. 60 Конституції).
Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах (ч.ч. 2, 4 ст. 41 Кримінального кодексу України).
Із наведених норм вбачається, що акти і норми, які суперечать Конституції, заборонено видавати та виконувати. При чому відповідальність настає як за видання, так і за виконання незаконного розпорядження.
Керуючись положеннями ст.cт. 6, 8, 19, 60 Основного Закону України, — всі органи і посадові особи держави Україна повинні діяти строго у відповідності до Конституції, в межах своїх повноважень, та не мають права виходити за межі норм Конституції, навіть якщо вони керуються законом, оскільки закон також не має суперечити Конституції.
Принцип верховенства права є фундаментальним. В разі, якщо підзаконні відомчі акти не відповідають Основному Закону держави, вони мають бути приведені у відповідність до нього.
Керуючись Конституцією України, за якою «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди» (ст. 32), повідомляємо, що внесення інформації про особу до автоматизованих систем, електронних реєстрів без її свідомої згоди є недопустимим.
За незаконне поширення конфіденційних персональних даних передбачено відповідальність, згідно зі ст. 182 Кримінального кодексу України (далі — ККУ).
За незаконне розголошення лікарської таємниці передбачено кримінальну відповідальність, відповідно до ст. 145 ККУ.
Згідно статті 9 Конституції України — чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У визначенні поняття «законодавство» слід враховувати рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство» треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України.
Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права.
Так, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Тобто, якщо норма закону чи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, для правильного правозастосування слід використовувати норму Конституції.
«Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (ст. 22 Конституції України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції).
Таким чином, без будь — яких застережень та незалежно від будь-яких цілей, причин чи суспільного або особистого інтересу, всі органи і посадові особи держави України повинні діяти строго у відповідності до Конституції та не мають повноважень виходити за межі норм Конституції, навіть якщо вони керуються законом, оскільки закон також не має суперечити Конституції України.
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ст. 60 Конституції).
Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах (ч.ч. 2, 4 ст. 41 Кримінального кодексу України).
Із наведених норм вбачається, що акти і норми, які суперечать Конституції, заборонено видавати та виконувати. При чому відповідальність настає як за видання, так і за виконання незаконного розпорядження.
Керуючись положеннями ст.cт. 6, 8, 19, 60 Основного Закону України, — всі органи і посадові особи держави Україна повинні діяти строго у відповідності до Конституції, в межах своїх повноважень, та не мають права виходити за межі норм Конституції, навіть якщо вони керуються законом, оскільки закон також не має суперечити Конституції.
Принцип верховенства права є фундаментальним. В разі, якщо підзаконні відомчі акти не відповідають Основному Закону держави, вони мають бути приведені у відповідність до нього.
Керуючись Конституцією України, за якою «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди» (ст. 32), повідомляємо, що внесення інформації про особу до автоматизованих систем, електронних реєстрів без її свідомої згоди є недопустимим.
За незаконне поширення конфіденційних персональних даних передбачено відповідальність, згідно зі ст. 182 Кримінального кодексу України (далі — ККУ).
За незаконне розголошення лікарської таємниці передбачено кримінальну відповідальність, відповідно до ст. 145 ККУ.
Згідно статті 9 Конституції України — чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
2
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (995_043)
В преамбулі Пакту (995_043), закладено, що згідно з Загальною декларацією прав людини (995_015) ідеал вільної людської особи, яка користується громадянською і політичною свободою і свободою від страху та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами, так само, як і своїми громадянськими та політичними правами. За Статутом Організації Об`єднаних Націй держави зобов`язані заохочувати загальне поважання і додержання прав і свобод людини.
Стаття 5
Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення яких-небудь прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається в цьому Пакті.
Стаття 17
1. Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію.
Стаття 19
Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів.
Загальна декларація Прав Людини (995_015) щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення.
Стаття 1
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Стаття 2
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття 3
Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Стаття 12
Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Стаття 19
Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Стаття 28
Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.
Стаття 30
Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.
Люди є вільними від народження, ніхто не має права порушувати їх природні права. До того ж, саме держава є головним гарантом прав і свобод людини.
Права людини мають природну сутність і є невід`ємними від індивіда, вони позатериторіальні та позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об`єктом міжнародно-правового регулювання та захисту.
Громадянські (особисті або природні) права й свободи складають першооснову правового статусу людини і громадянина. Більшість із них мають абсолютний характер, тобто є не тільки невідчужуваними, а й не підлягають обмеженню. Ця група прав і свобод громадян забезпечує неприпустимість посягання державних органів, громадських організацій, службових осіб на життя, здоров`я, свободу, честь і гідність людини та неприпустимість свавільного позбавлення її життя.
Більшість із особистих прав і свобод мають абсолютний характер, тобто є не лише невід`ємними, а й такими, що не можуть бути обмежені.
Саме щодо зазначеної групи прав у Конституції України встановлені вимоги, відповідно до яких не повинні прийматися закони, які скасовували чи змінювали б громадянські права. Це є важливою гарантією непорушності гідності та свободи людини.
В преамбулі Пакту (995_043), закладено, що згідно з Загальною декларацією прав людини (995_015) ідеал вільної людської особи, яка користується громадянською і політичною свободою і свободою від страху та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами, так само, як і своїми громадянськими та політичними правами. За Статутом Організації Об`єднаних Націй держави зобов`язані заохочувати загальне поважання і додержання прав і свобод людини.
Стаття 5
Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення яких-небудь прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається в цьому Пакті.
Стаття 17
1. Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію.
Стаття 19
Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів.
Загальна декларація Прав Людини (995_015) щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення.
Стаття 1
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Стаття 2
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття 3
Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Стаття 12
Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Стаття 19
Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Стаття 28
Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.
Стаття 30
Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.
Люди є вільними від народження, ніхто не має права порушувати їх природні права. До того ж, саме держава є головним гарантом прав і свобод людини.
Права людини мають природну сутність і є невід`ємними від індивіда, вони позатериторіальні та позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об`єктом міжнародно-правового регулювання та захисту.
Громадянські (особисті або природні) права й свободи складають першооснову правового статусу людини і громадянина. Більшість із них мають абсолютний характер, тобто є не тільки невідчужуваними, а й не підлягають обмеженню. Ця група прав і свобод громадян забезпечує неприпустимість посягання державних органів, громадських організацій, службових осіб на життя, здоров`я, свободу, честь і гідність людини та неприпустимість свавільного позбавлення її життя.
Більшість із особистих прав і свобод мають абсолютний характер, тобто є не лише невід`ємними, а й такими, що не можуть бути обмежені.
Саме щодо зазначеної групи прав у Конституції України встановлені вимоги, відповідно до яких не повинні прийматися закони, які скасовували чи змінювали б громадянські права. Це є важливою гарантією непорушності гідності та свободи людини.
2
Судами розтлумачено, як діяти, якщо норми Закону чи іншого нормативно-правового акту суперечать нормам Конституції України.
«Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».
«Відповідно до постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», — у разі, якщо діючий закон чи нормативно-правовий акт суперечить Конституції України в усіх необхідних випадках слід безпосередньо застосовувати Конституцію, як акт прямої дії».
«Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії».
Судді Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) в постанові у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 р. зазначили: «Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне відзначити, що реалізація державних функцій повинна здійснюватися без примусу людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах та на підставі тих законів та нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними та примусовими.
Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особистості…
Відмова особи через свої релігійні переконання від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості, від… обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі є правомірною позицією і за своєю правовою суттю є реалізацією права на повагу до приватного життя суб’єкта персональних даних.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте і сімейне життя».
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016 р. «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».
Згідно з вищенаведеним,
ВИМАГАЄМО не допустити прийняття законопроекту № 8153, як такого, що грубо порушує національні та міжнародні норми права, а саме право на добровільну згоду на обробку конфіденційних персональних даних, право на невтручання в особисте та сімейне життя, право на медичну таємницю, право на свободу думки і слова, принципи верховенства права, презумпцію невинуватості, та інші, гарантовані державою права та свободи громадян.
Дана вимога є зверненням у розумінні Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР. Просимо Вас надати письмову відповідь у встановлені законом терміни, за адресою, вказаною вище.
З повагою,
________________ Підпис _____________________________ ПІБ
«___» ____________ 2024р.
«Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».
«Відповідно до постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», — у разі, якщо діючий закон чи нормативно-правовий акт суперечить Конституції України в усіх необхідних випадках слід безпосередньо застосовувати Конституцію, як акт прямої дії».
«Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії».
Судді Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) в постанові у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 р. зазначили: «Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне відзначити, що реалізація державних функцій повинна здійснюватися без примусу людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах та на підставі тих законів та нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними та примусовими.
Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особистості…
Відмова особи через свої релігійні переконання від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості, від… обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі є правомірною позицією і за своєю правовою суттю є реалізацією права на повагу до приватного життя суб’єкта персональних даних.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте і сімейне життя».
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016 р. «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».
Згідно з вищенаведеним,
ВИМАГАЄМО не допустити прийняття законопроекту № 8153, як такого, що грубо порушує національні та міжнародні норми права, а саме право на добровільну згоду на обробку конфіденційних персональних даних, право на невтручання в особисте та сімейне життя, право на медичну таємницю, право на свободу думки і слова, принципи верховенства права, презумпцію невинуватості, та інші, гарантовані державою права та свободи громадян.
Дана вимога є зверненням у розумінні Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР. Просимо Вас надати письмову відповідь у встановлені законом терміни, за адресою, вказаною вище.
З повагою,
________________ Підпис _____________________________ ПІБ
«___» ____________ 2024р.
2
Вкрации , вы даете согласие на работе , например , чтобы ваши ФИО и код использовали для начисления вам зарплаты и подачи отчета в ПФУ о начисленной вам зарплате и уплаченном за вас ЕСВ . Или чтобы в Реестре прав на недвижимое имущество вашу квартиру зарегистрировали именно на ваше ФИО . Автор проснулась впервые с 2010 года .
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу