Просто понити. Війна, перспективи, чоловік тюфяк

Нізто додому не поїде. Брєд.
Але програма, так, висить

Раз у вас є до кого їхати, то їдьте самі. А чоловік вам звідси буде фінансово допомагати. А потім може і до вас переїде. Подивитеся, чи є у дочки перспективи у навчанні, як у вас складеться з роботою. У мене подруга повернулася з Німеччини з сином, бо там йому світило тільки ПТУ по наших мірках, а в Україні - університет.

Люблю Одесу, але так, не зовсім там спокійно м´яко кажучи, тому хто зна як краще(

Странно. Вы же боевая, а он пассивный тюфяк. Езжайте сама, все обустройте и привозите любимого мужа на готовенькое и комфортное, как он любит.

Та розкажіть, я серйозно. Вже могли давно перерахувати

Вона якщо б виїхала по U4U то перспективи з навчанням в неї були б класні. Але зараз вже пізно

Поедут те, кто не готов жить нелегально. Наши друзья уедут. Не в Украину, но уедут.
У них есть 10 летние визы. Остаться нелегально это перечеркнуть себя путь в США, если тебя выпрут, что не исключено при Трампе. Зачем, если можно приезжать по визе, решать вопросы по бизнесу, которым они здесь занимаются.

Ну з візами так, я б теж не лишалась.

Ок, уявіть, що ви маєте можливість
Чоловік вихідний - не треба тису, чи комусь на лапу
Сідай і їдь
Гроші є
Продати все- вистачить на 1 рік спокійно для нормального життя там. От прям не гіршого, ніж тут, бо ціни я знаю
Дитині якщо вступати вчитися- то краще зараз їхати туди
От скажіть- ви б не поїхали?
Так, кошти закінчаться
Треба думати
Житло купувати і за інші суми зовсім
Але ж не голий босий їдеш. Спочатку складно, але я вважаю гроші і можливість виїзду - це вже 50% успіху
Ну от чесно, я не хвалюся, але чи у всіх є така можливість?

Сіла на літак і полетіла

У вас грінка, паспорт

Сама точно не поїду
Або всі разом, або потім дитина захоче- та поїде сама

А де спокійно
Львів, Рівне, Луцьк… подивіться що вони роблять

Моя історія: ми з Київської області, то ж через тиждень війни тікали з України городами буквально. Кудись ми їхали по диким пробкам, в результаті так склалось, що доїхали за 4 добу до румунського кордону і чоловік всю дорогу говорив: ти зможеш, ти сильна, вірю в тебе, спасай дітей…
А сам він був виїздний, у нас одна дитина з інвалідністю.
Але от так вийшло, я лишилась на кордоні сама Щ дітьми, с собакою, без авто.
Ві поїхав в Рівне волонтерити, патріот!…
О, це був цікавий і довгий шлях, доля привела до Італії, хоча з Європи саме тут ми не були і цю мову взагалі не знали..
Так у мене вийшло знайти комнатушку, влаштуватись більш-менш, знайти курси, кудись пристроїти дітей. Якщо не в курсі, то Італія не давала виплат, то ж все сама-сама… страшенна бюрократія, безліч документів…
Ну так прожили ми рік, я майже щомісяця збирала валізу і верещала чоловіку в трубку що я додому. А він в свою чергу мені кричав: куди, навіщо, війна, діти, якщо не вистачає коштів, то ще скину, сиди там, я скоро приїду. Ну через рік приїхав, кинув своє волонтерство, зневірився в патріотизмі, приїхав і сказав, що здрасьте, я не за вами, а до вас, це все надовго, показуйте куди йти і які документи робити…

Так я не знаю, що вам перераховувати. Це його треба питати, чому він з такою мимрою живе. Мабуть тому що навіть в цій ситуації він знає, що я за нього горою, як би там не бурчала. Тому що впевнений, тому що кохаю, тому що піклуюся, тому що жалію, тому що я завжди була поряд, тому що зі мною надійно. Як і мені з ним

Вы себе противоречите. Вам важно вывести дочь? Вывозите САМА. И стройте СВОИ планы без мужа. Потому что он не хочет ничего менять и его можно понять. Все продать и жить в штатах на проданное уже не выйдет. Рассчитывайте на себя.

Зараз по юфою це вже треба їхати от зараз
І то. Вже є питання
Тому тут ми пролетіли

Почему он с вами понятно-семья на вас, быт, еще и работаете как лошадь. Приданое в виде квартиры, дом построили. Я б сама за вас вышла. Не обижайтесь, но все это не ему нужно больше, а вам, вот он сказал не поеду и ему все равно, обиделись вы или разозлились. Что вы и делаете) Интересно послушать его мнение на тему-я поеду одна с дочкой. Мне кажется, он вас еще удивит

Я бы нет, не поехала. Проедать все что ты за всю жизнь Заработал? Зачем?
Я еще могу понять, когда люди рассчитывают приехать, сразу выйти на работу, чтобы зарабатывать на жизнь и что-то откладывать. Но хотеть продать жилье в Одессе, чтобы на эти деньги жить.
Автор, вы что?

Є варіанти і можливості отримати грін карту, так
Просто дорого буде і не швидко

А чого так

Ю4Ю НЕ ПРАЦЮЄ з 28 серпня, 27 ще працювало, а 28 - все, до сьогодні не погодили жодного спонсора.
Ви вже пролетіли. Лишіть чоловіка в спокої.
Він не хоче їхати вашому батькові на шиї сидіти в йогохаті і я його розумію

Так, наверное, муж не такой дебил, каким его тут авторша пытается выставить.

Ви така матьора і пробивна і тато в США, три роки ви не могли пробити ю4ю, дочекались що програма зависла, мали можливість зробити грінку - не зробили. Що ви від нього хочете?

То все он виноватый. Задурил ей голову своими носками.

Вы себя позиционируете как четкую все решающую, а мужа как тюфяка, но мне картина представляется по другому. Кто-то витает в облаках, а кто-то смотрит на жизнь более реалистичным взглядом.
Все продать, ехать фиг знает куда, где есть варианты получить документы, может быть не точно, но за кучу денег и ждать долго.

Автор, а що далі? Через рік, два, п´ять? Вам з чоловіком вже не по двадцять років. Почне сипатися здоров´я, треба думати про освіту дочки. Тут ви все продасте заради примарних перспектив. Вам буде куди повернутися, якщо не складеться там? Моя дочка в 9класі. Я планую їй дати гарну освіту в Україні, щоб вона могла спокійно працювати в будь-якій країні, якщо захоче.

Ну мені лише 37
Так, половина продуктивного життя в сраці. Але ж я планувала оце все в країні. Як і всі ми. Є ще половина життя, яке ти можеш прожити інакше
Робота-є варіанти власної справи там, або курси. Ті, що мені треба - 8 місяців.
Тобто варіанти куди і що робити в мене приблизно вже є. Звичайно по місцю все може змінитися. Але сидіти точно не буду. Я ж розумію, який це крок

Якийсь словесний салат, так і неясно що ж там на вас таке тримається. Хоч би щось конкретне привели в приклад, поки що лише те що ви його носки зберігаєте добре і видаєте, бо він сам не знає. Логічно що дружина в шлюбі любить і піклується про чоловіка. А є жінки, які за інвалідом-чоловіком доглядають і взагалі йому жопу витирають.