Скользкая• 16 декабря 2024
23 лютого 2022 року - ви також думали що нічого не буде, чи знали і відчували?
Памʼятаю цей вечір, як я писала усім що нічого не буде і не слухайте ті новини…..як писали про надзвичайний стан, а я теж казала ну і що? Не спала до ночі спілкувалися з подругою в месенджері. Прикрила очі ,а за пару годин під ранок дзвінок від мами що почалась війна. Заходжу в новини в телеграм і не вірю очам..
показать весь текст
1
18
10
4
188
0
Ответ дляБавовнятко
Моя знайома нотаріус впевнена, що орки не відчепляться та через якись час знову полізуть до Києва... але у неї є гарна підстраховка на цей випадок вона не бідна жіночка...а я не знаю, куди подітися.....якщо що....Довіри до влади немає 
Вона правильно міркує. Ще полізуть.
5
2
Плакала целый день
С друзьями обсуждали что делать если что
Также вещи разложила в новый шкаф
А на утро в 5 утра проснулись от Бахов за окном
С друзьями обсуждали что делать если что
Также вещи разложила в новый шкаф
А на утро в 5 утра проснулись от Бахов за окном
У мене тривожна валіза була ще за тиждень зібрана і 2 баки бензину) всім казала точно буде, щоб брати виїхали, ніхто не виїхав, тепер сидять вдома
3
Если интереснее, это значит интересоваться политикой, то да))) Я слежу за конкретными вещами, но не вовлекаюсь и не поглощаю все
ну от люди говорили за війну.., а ніякої думки не виникало, а раптом то-правда?? і полетять ракети на голову.
і це ж не тільки Ви, це чомусь массово люди перестали думати про можливість війни. Хоча куча аналітиків попереджували.
І не тільки аналітиків. ((.
і це ж не тільки Ви, це чомусь массово люди перестали думати про можливість війни. Хоча куча аналітиків попереджували.
І не тільки аналітиків. ((.
3
Спочатку вони почали обстрілювати наші прикордонні з ЛДНР території. Прилетіло від в дитячий садок на нашій території.
А потім в ЛДНР об´явили показову евакуацію. Типу Україна збирається нападати) А потім 23 лютого згребли всіх вчителів, студентів, соціальних робітників чоловіків і відправили першим ешелоном штурмувати Маріуполь.
А потім в ЛДНР об´явили показову евакуацію. Типу Україна збирається нападати) А потім 23 лютого згребли всіх вчителів, студентів, соціальних робітників чоловіків і відправили першим ешелоном штурмувати Маріуполь.
4
А во сколько Вы пошли и где? В 4-5 утра уже бомбили везде так, что не услышать/не узнать было просто невозможно.
3
А я была к семейному записана на утро, тест на ковид оказался положительный. Звоню спрашиваю, на когда можно к врачу попасть, ответ - мы не можем сказать, позвоните через пару дней, сегодня приема не будет (((
1
Боже, яку невдобну правду ви пишите. Тут же байку розганяють ’як гарно на окупованих територіях: виїжджати можуть, їх не мобілізують і іншу брехню’. А по факту там навіть студентів гребуть, ви правильно написали.
Пам´ятаю, що 23ого була робоча нарада, і всі були дуже пригнічені. До кінця не вірилося, ще й влада казочки кидала
Сейчас нормально, спасибо. Но он и сестра мужа не успели выехать тогда. В начале, когда была возможность, он никуда не хотел ехать, а сестра моего мужа не могла его одного там оставить. А потом, когда уже взорвали мост, они просто физически не смогли бы выехать или выйти, так как живут на противоположном конце Ирпеня. Они выжили, слава Богу, но там реально был ад. Хорошо, что в частном доме, был генератор и немного бензина, так заряжали телефон и набирали воду. Сестра мужа нашла на участке место, где иногда была связь и писала нам или звонила, что живы. Соседи, которые уехали, оставили ключи на всякий случай, и свекор и еще несколько человек, которые там тоже остались из соседей, готовили на костре еду, которая осталась у людей в холодильниках. Света не было и это все пропало бы все равно. Но 25 марта они как 3 дня почти ничего не ели, все закончилось и они решили выезжать. У соседей от прилета разорвало собаку у них на глазах, и оставаться там уже было очень страшно. Решили рискнуть и поехали, их было 3 или 4 машины, прицепили белые простыни на машины и так ехали. Тоже с приключениями, но хоть получилось.. Сестра мужа говорит, или там прилетело бы и убило, или выезжать и оставалась хоть какая-то надежда на выживание. Но уже психологически было так ужасно, что оставаться там они не могли. У свекра тоже дом немного пострадал, но не критично, все починили уже. У многих по соседству сгорели дома. Но в дом прилетело, когда они уже выехали, так что в этом тоже повезло.
2
Вірити не хотіла до останнього, але мій батько сказав що точно буде ще у жовтні 2021 року. Він завжди дивиться новини. Сказав раз так, президента кидають у вогонь нашого. Спитала чого? Одні готові працювати з росіянами і їх багато в раді, а інші тікати будуть. Згадайте як його хотіли скинуть до грудня, як знімали Разумкова (він був безмежно щасливий, знав що буде), як пафосно проводжали у відставку влітку донецького авакова. Як Порошенко верещав в ті дні з Тимошенко. Вони все знали давно. Але багато з депутатів готові були танцювати Кремлю циганочку з виходом.
Одна мама з класу дитини розмовляла зі своєю мамою ( переселенка, мама в Горлівці) і просила тікати ще 20 лютого, бо там вже техніка йшла масово. У Маріуполі літаки вже 20 ввечері літали але ще не бомбили.
У Новій каховці в мене бувші співробітники, дзвонили 22, казали тікати, бо їм родичі дзвонили з Криму
16 лютого айтішнику знайомому телефонували з американської компанії, на яку він працював і наполягали виїхати у Туреччину негайно, він закрив будинок у Ірпені забрав родину і вилетів першим же рейсом. Зараз будинка нема згорів.
Всі близькі друзі сиділи до останнього, багато поїхали після 12 березня, повернулось кілька.
А самий перший раз про війну я почула у квітні 2021 року від таксиста, він старий військовий і сказав якщо переживемо тиждень, ми переможемо. Почалося все з моста в Криму він будувався для війни, а не для життя. І казав краще було вбити росіян там у Криму одразу, а ми здалися.
Одна мама з класу дитини розмовляла зі своєю мамою ( переселенка, мама в Горлівці) і просила тікати ще 20 лютого, бо там вже техніка йшла масово. У Маріуполі літаки вже 20 ввечері літали але ще не бомбили.
У Новій каховці в мене бувші співробітники, дзвонили 22, казали тікати, бо їм родичі дзвонили з Криму
16 лютого айтішнику знайомому телефонували з американської компанії, на яку він працював і наполягали виїхати у Туреччину негайно, він закрив будинок у Ірпені забрав родину і вилетів першим же рейсом. Зараз будинка нема згорів.
Всі близькі друзі сиділи до останнього, багато поїхали після 12 березня, повернулось кілька.
А самий перший раз про війну я почула у квітні 2021 року від таксиста, він старий військовий і сказав якщо переживемо тиждень, ми переможемо. Почалося все з моста в Криму він будувався для війни, а не для життя. І казав краще було вбити росіян там у Криму одразу, а ми здалися.
У меня в парадном самые крутые соседи сваливали, но никому не говорили почему и надолго ли. Явно меньше машин на парковке стало. Мы ухмылялись.
Училка сына немного ку-ку всегда мне казалась, собрала род собрание и сказала иметь тревожные чемоданчики с документами лекарствами и думать куда ехать что муж ее служит и у них точные данные что грядет. Это было где-то в сентябре ещё . И она периодически повторяла что будет будет. В общем, сидели дома и сестра у меня в раше не подозревали, сиотредт Урганта и он шутил давайте отложим войну. У нас на этаже остались только мы и дед 98 лет остальные выехали. Люди повыносили вазоны в парадное, то есть знали что не на три дня не на неделю уезжают
Училка сына немного ку-ку всегда мне казалась, собрала род собрание и сказала иметь тревожные чемоданчики с документами лекарствами и думать куда ехать что муж ее служит и у них точные данные что грядет. Это было где-то в сентябре ещё . И она периодически повторяла что будет будет. В общем, сидели дома и сестра у меня в раше не подозревали, сиотредт Урганта и он шутил давайте отложим войну. У нас на этаже остались только мы и дед 98 лет остальные выехали. Люди повыносили вазоны в парадное, то есть знали что не на три дня не на неделю уезжают
Мы вечером в АТБ были,все как обычно-много людей ,обычная суете,как и в другие дни.Все было,но я не знаю чего,но схватила пару пачек гречки,хотя дома был запас.
Ну ви трохи тупенька, бо вже переглянувши виступ путіна перед цим уже все було зрозуміло - по його тону і загальній атмосфері. Шо він від свого не відступить.
4
23 пізно вночі розмовляли з кумою ще так сказала їй, що він (хуйло) щось зробить, щоб налякати захід, бо виклик по суті був їм, а не нам. Маріуполь показово розбивали, для залякування.
Чесно, я не думала що в нас така армія і такі люди і що взагалі країна стоїть,
Чесно, я не думала що в нас така армія і такі люди і що взагалі країна стоїть,
десь за тиждень до початку війни. в нас няня була з Донецька, а в неї мама там залишилась. і няня сказала «моїм запропонували виїхати в Ростов, шось буде…»
я ще відмахнулась, сказала шо вона себе накручує, а вона собі місця не знаходила.
я ще відмахнулась, сказала шо вона себе накручує, а вона собі місця не знаходила.
не знаю що Вам сказати з цього приводу. мені було взагалі не до того. важкий психоемоційний стан після пологів, надто активна дитина, тільки пару місяців як вийшла на роботу, купа справ. не було коли голову помити, не те шо новини читати чи думати про війну.
няня у сина була, вона постійно мені новини розповідала, шо от буде війна. я навіть намагалась уявити як це станеться і в голові не вкладалось взагалі що таке можливо в сучасному світі.
чесно кажучи, зважаючи на мій стан тоді, для мене сам початок війни не був якимось шокуючим, не було вже давно ніяких емоцій взагалі.
нікуди не виїжджала і ледь вмовила чоловіка нікуди не їхати 24 числа (а він хотів їхати через ірпінь, шоб не стояти в заторі). аналізувала ситуацію більш тверезо, без паніки.
няня у сина була, вона постійно мені новини розповідала, шо от буде війна. я навіть намагалась уявити як це станеться і в голові не вкладалось взагалі що таке можливо в сучасному світі.
чесно кажучи, зважаючи на мій стан тоді, для мене сам початок війни не був якимось шокуючим, не було вже давно ніяких емоцій взагалі.
нікуди не виїжджала і ледь вмовила чоловіка нікуди не їхати 24 числа (а він хотів їхати через ірпінь, шоб не стояти в заторі). аналізувала ситуацію більш тверезо, без паніки.
моя мама (живе в іншому місті) теж вранці на роботу зібралась і пішла. не всі міста гучно і масово обстрілювали. вона подумала шо то салют і все
ну раз ми тут зібрались поговорити, то у кого які передчуття по орєшніку? буде чи нє? якщо буде то куди?
То ви вже забули. За декілька днів до війни з Донбасу почали людей на рашку автобусами вивозити, мов оголошена евакуація через небезпеку. Раша їм втирала, що Україна на них напасти. Це крутили по всіх наших каналах. Дивно, що не пам´ятаєте
Я все слышала, знала, понимала, но не принимала. Теоретик, не практик. Не хотела я верить, что мою жизнь за считанные дни сотрут в пыль.
Встретилась с семьёй, проведи хорошо время в пиццерии, поехали на речку потом.
А вечером висели в общей группе в ТГ, обсуждали до 2 ночи план действий в случае чего. Заснула, подремала, а в 4.50 проснулась от взрывов
А вечером висели в общей группе в ТГ, обсуждали до 2 ночи план действий в случае чего. Заснула, подремала, а в 4.50 проснулась от взрывов
я знала, что будет война, где-то 15 февраля говорила мужу, что ’давай может куда то уедем на время’. муж с меня смеялся, говорил, что я тревожная и накручиваюсь и все наши знакомые, которые куда-то ехали - тоже тревожные. т.к. он ничего не предпринимал, то я купила воду (поставила на балконе), два каремата, армированный скотч, всякую сухую еду и тд. много ненужных вещей тоже купила, а нужных нет, например, надо было точно брать бухло))) а муж даже машину не заправил и налички в доме не было. мы еще потом долго ругались, потому что он считал, что я должна была не покупать воду, а более интенсивно настаивать на том, что надо валить.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу