Ситуація на роботі. Якийсь осадок на душі

Можливо я занадто себе накрутила, але від сьогоднішньої розмови з шефинею, трохи розгубилася. Завжди намагалась вчасно закривати дедлайни, а коли й не встигала то працювала у свої вихідні дні, було таке що на 20-30 хв пізніше йшла з роботи, поки не закрию задачі(через свою ініціативу), робота подобається і також ненавиджу її одночасно. Оскільки я іногородня , то добираюсь на роботу електричкою, їхати мені не довго лише 1 годину, з роботи я виходила о 18 20 практично завжди, а тепер змінили розклад, і тепер треба виходити з роботи о 17 35-17 40, шефиня це почула, і почала мені казати, що в такому випадку переводься на 0,75 ставки, бо я ж не зможу тобі табелювати повний робочий день, бо як яка провірка буде, то будуть запитання чому так. Зате мою колегу вона завжди відпускає на 2 години раніше, вона теж іногородня, але живе ближче до роботи ніж я, аргументуючи це тим що в неї дитина, вона сама її виховує , а чоловік не приймає участі в вихованні, вона одна на собі всю родину тягне. Мені теж шкода мою колегу, це важко, але вона вже почала шефині сідати на шию, що та інколи і на 3 години раніше її відпускає, і табелює повний день..і я вже не знаю, що робити, були варіанти змінити роботу ближче до дому, але тут більша зп виходить, і якщо я буду не встигатиму на електричку то буду вдома майже о 9 вечора, а я і так на роботу на 40 хв раніше приїжаю, через цей розклад