Как наши родители и бабушки столько всего делали и успевали всё?

Про інтернет написали.
На витрачали стільки часу та грошей на дітей.
Одна сукня, одні штани зі светром, форма.
Діти самі в школу ходили, самі уроки робили, самі гуляли, самі змалку їсти готували або гріли ще й батькам допомагали.

Ну я ж кажу: далеко (!) не всім так повезло. Мої батьки переїхали у двокімнатну у мої 6 років. Потім народився брат. Нас поставили у чергу на ’розширення’ яке так і не отримали. Мамин брат працював в іншій організації, то з гуртожитку вони переїхали коли кузену вже було 12! Тобто всі ті 13 років вони жили в гуртожитку вчотирьох (ну правда сестра пізніше народилася, через 5 років). Так, трикімнатну отримали, але ж.... І таких випадків було тьма.

Якби я отримала свою квартиру у 6 років, коли було сину, то була б найщасливіша, скільки ми на цю квартиру збирали, працювали, скільки раз курс долара пригав, переплатили, відмовляли собі...

А про що зараз мова?
Чи що ви доводите? Ми квартиру придбали до народження сина. Причому, не там, де дали, а вибирали, район, поверх, планування - наприклад, моїм дали на 9 в панельці, і при всьому бажанні не могли її обміняти. Було далеко до магазинів та зупинок транспорту, та і школи, тільки садочок поруч.
А зараз краса: що захотіла, те й купила. Куди захотіла - туди і переїхала. Чи то інше місто, чи інша країна.

Та да, в 25 років в любому кфнці світу можемо купити..саме так))) не економивши, просто тоді,коли задумалось) А ким ви працювали і яку зп мали, що за пару років після інституту перед декретом назбирали на квартиру? У моїх батьків квартира у центрі, її можна продати,мова саме про те, що вони не голодали і не вкалували на неї, як я, вони отримали безкоштовно, їм голова не боліла як провести світло, як зашпаклювати, бо квартири нові з ремонтами були, мова саме про це.

Не знаю у кого как, но в нашей семье почти все повседневное хозяйство было на бабушке. Она и убирала, и готовила в будние. А мама приходила с работы ( завод, где она большую часть времени нихера не делала) и ложилась отдыхать.
А в выходные демонстративно целых день убирала (что там можно целый день убирать на 50 КВ.м неизвестно), а на второй день стирала (стиралка с барабаном ручным для отжима).
Готовила она невкусно. Я когда выросла и начала готовить, была очень удивлена, что борщ можно приготовить за 1,5- максимум 2 часа, а не за 4-4,5 как готовила она.

Посудомойка.

Что вы нагнетаете или жили в конце 80х-90, как я и сразу предположила, или просто придумываете. Мой папа стал начальником, когда я уже школу заканчивала, а до этого даа обычных инженера легко содержали себя и двух детей, а не ту фигню, что вы писали тут про булочку. Булочка стоила 3-4 коп, а молоко 28 коп. А обед в столовке 50.
И да, Украина была богатая республика, по всем экономическим показателям и запасам на 1-2 месте, никто тут не голодал в 70х-80х уж точно. И 500 км на поезде стоили пару рублей, точно не помню, но мы из Одессы в Киев на один день ездили в выходные легко. А Одесса -Ленинград стоил 12 рублей. А вы или просто и не жили в то время, какую-то фигню пишете.

Вы выше писали про ЖСК. Вот мои родители вложились в кооператив в 1970 году, часть денег собрали, часть заняли на первый взнос. Так как мест в семейных общежитиях не было, а квартиру можно было получить лет через 15, жить было негде, они год, после того как поженились, жили мама в женском общежитии, а папа в мужском. Поэтому решились на кооператив. И пока они его не выплатили( ближайшие лет 15) мы жили очень бедно и экономно, никуда не ездили, одежды минимум, еда самая простая. Обычным людям с обычными зарплатами и тогда было очень сложно. Питались точно в разы хуже. Оливье два три раза в год на праздники. Котлета строго одна на порцию.К супу большой кусок хлеба для сытости. Все детство мечтала попробовать сырок в шоколаде, но в магазинах их не было, на рынке с рук продавали по рублю. Так мама ахала, когда я ее упрашивала купить, ты что, и думать не смей, это для богатых. Так и не попробовала в детстве, только когда выросла.

Родичі чекали на квартиру 15 років, донька старша вже в 9 класі була. Весь цей час жили у сімейному гуртожитку. Обидва на заводі працювали, але ось такі черги були. В гуртожитку в них була малюсінька кімнатка на загальному коридорі, спільний з сусідами санвузол і кухня одна на 20 кімнат. Це 70-80-ті роки, місто мільйонник.

Ну не всі як ви, одразу пригати в декрети. В когось розум панує над ....потребою в задоволені інстинктів. А чого так мало, лише пару років після інституту, треба було одразу в інституті народжувати.
І так, народила в 33, вже була квартира і запас коштів. І вже з чоловіком багато чого побачили.

Посмотрите на дизлайки вам и может дойдёт и это я вам ещё свои не ставила.

Я народила в 30 років, а ви не відповіли на питання.

Ну ви ж писали ’за пару років після інституту’, в інститут поступають в 17-18років.... А що дасть вам моя робота і моя зарплата? Я зобов´язана відповідати? Я на допиті? Що за невихованість? Чи ви сподіваєтесь на мою колишню роботу прийти працювати?

Я написала про стандартний сценарій, а не про себе. Тобто, ваш попередній пост про вихованість?))))) ви так розказуєте як заробляли на квартиру, капітал мали, цікаво де ж ви його так заробляли старанно, не агресуйте, не нервуйте ви так, я маю гарну роботу, ви поділіться своїм досвідом, а не лише гнівними постами

Ну агресія почалася з вашого: ’ так і не відповіли ’. Якщо це у вас не агресія - то і у мене не агресія. Читайте спокійним тоном, і допис буде спокійним і не агресивним.
І як я можу поділитися досвідом, йдеш на роботу і працюєш, розвиваєшся, досконалюєшся. Все у ваших руках

Звичайне питання у вас викликає таку бурю емоцій? Я уточнила, бо ви не відповіли. Так і батьки ваші могли працювати, мій тато їздив на Камчатку, на росію, щоб заробити грошей, а ваші батьки чому тоді не заробили, якщо ви зараз розказуєте, що це так легко

Ще раз: читайте спокійним тоном, і ніяких емоцій. Чому ви не заробили як ваші батьки? Чому ви до мене виставляєте претензії?
А з приводу вашого твердження: ви самі собі заперечуєте. Тобто, щоб жити добре завжди треба працювати і заробляти. Тобто ви підтверджуєте, що не все так на халяву було і все солодко і гладко. Тобто, жалкувати немає за чим, окрім як за молодістю/дитинством.
А ви все мрієте про халяву, що хтось щось дасть.

Так я і не писала, що не потрібно працювати, як би мій тато не працював, то і квартиру йому б не дали- це ж логічно. Мова саме про те, що тому поколінню було легше на рахунок житла, але ви вирішили показати яка ви молодець, що самі заробили собі..коли запитали вас як, то у вас почалась агресія, нервові якісь зриви, замість того, щоб спокійно відповісти

Жили небогато, но без нервотрёпки. Темп жизни был другой совершенно. Стоимость услуг была доступной. Например, моя бабушка постельное носила в прачечную, это стоило копейки. Мама ходила к косметологу (чистки, маски, заказывала крем там на постоянной основе) и в парикмахерскую (стрижка, укладка), это не било по бюджету. Обедали все на работе, в столовых. Утром - каша, яйцо, бутерброды, чай или кофе. Ужин - что-то мясное плюс гарнир и салат. Салаты повседневные простые: капуста с луком и огурцами или укропом, отварная свекла с чесноком, летом - помидоры, перец, огурцы, лук. Борщ на три дня (мне борщ до сих пор вкуснее на второй день). Стирка мелочевки вручную. Летом консервация. Но без фанатизма. Дети были автономными, никто не кудахтал, все по делу. Игрушек было много, у меня были и куклы немецкие, и мебель, и посудки валом, и всякие развивающие игры.
На работе повальной нервотрёпки не было, отработал и домой. Размеренная жизнь.
Мои все ходили в библиотеку, много читали. Из недовольств было, помню, что модную фирменную одежду, обувь и косметос надо ’доставать’, переплачивать, иметь блат и знакомства. Мама и бабушка модничали и мама вечно гонялись за импортными тряпками. Это до 1985 года все описываю

Сороди, вы реально потом на обед едите борщ 6-7 раз подряд?

А как размягчить листья в микроволновой, научите плиз

Я вырезаю кочерыжку, кладу кочан в рукав, ну или в обычный пакет, и ставлю минут на 7-10, от размера кочана. Стараюсь покупать среднеосенние сорта, такие приплюснутые, а не зимние с толстыми прожилками. Если кочан большой, через 10 минут снимаю верхние листья, если дальше твердые, ставлю еще на 5 минут.
И я тут в последний раз делала из пекинки, мне понравилось. Вообще не ошпаривала, сразу завернула. Но тушила не в скороварке, тк не знала, сколько нужно, чтобы не размякли. Всего 15-20 минут и готово.

Дякую за змістовну відповідь
Мікрохвильову на максимум ставити?
І 2 не- якщо з пекінкою, то чи не сире мʼясо за 20 хвилин?

Да, у меня всегда на максимуме, но кстати, нужно попробовать уменьшить и увеличить время, может более равномерно выйдет.
С пекинкой специально сделала маленькие, получились совершенно готовые, фарш у меня был куриный из грудки, может говяжий и нужно дольше, но тогда листья могут раскваситься..

А з грудки не сухуваті?
Я із свинини більше люблю

Доброе утро) Как оно может быть суховато, если там еще зажарка и рис?)) Наоборот, обычно жирновато, даже вообще без зажарки и риса нормально, я так себе делаю, если на диете, просто с сырой морковью и луком. И котлеты из грудки делаю, очень люблю. И еще грудка индейки хорошо. Свинину стараюсь не есть, у меня от нее тухес растет.))