Відчуваю провину перед подругою, не можу дивитись їй в очі. Складна ситуація.

Вже три роки я працюю в одній компанії. Тут же я і познайомилась зі своєю подругою, прийшли працювати в один день.
І вона, і я були без пари, коли прийшов до нас працювати мій теперішній наречений, причому у її відділ.
Вона одразу почала мені про нього розповідати, який він неземний і неймовірний, я мовчки слухала. Сказала, так, симпатичний, але я особливо уваги на нього не звертала. Мені тоді інший подобався.
Вона ж включила повну бойову атаку - короткі спідниці, макіяж, спроби зав´язати розмову з ним.
Я сиділа з ними, взагалі не старалась сподобатись. І тут через місяць постійно спілкування у спільній компанії він мені сказав, що я йому подобаюсь. На моє питання "а як же Олеся?", сказав, що бачить в ній лише колегу і все.
Ну я подумала, подумала, та і погодилась з ним зустрічатись. Потім закохалась по вуха, але мова не про те.
З тих пір, як вона дізналась про наші стосунки, ставлення до мене дуже змінилось - вона постійно при ньому намагалась виставити мене поганою, прямо казала, що я його недостойна, і він заслуговує лише її, бо у неї краща фігура, характер.
І найцікавіше те, що я повністю з нею згідна. Вона правда краще за мене по всім параметрам.
Я відчуваю себе винною. Ніби я забрала чуже. І йому з нею буде правда краще. Не можу позбутись цього відчуття, хоч що не роби.
Як вчинити з нею? Я вибачалась, але ж я не винна, що ну не подобалась вона йому, хоч що зроби. Які мої дії далі? Як позбутись цього відчуття?