Злюсь до кипіння• 25 января в 19:51
Те кто был на грани смерти. Это правда?
Многие говорили, что не хотелось возвращаться оттуда.
3
28
0
я просто колись в обмороке була. казалось що я в лесу, купа квітів. так було файно. очнулась і пожалкувала. так що може і смерть добре
4
Звідки? Так, я після тижневої коми відчувала себе як ніколи відпочившею. Я запам´ятала відчуття, коли тебе взагалі нічого не турбує, нема ніяких почуттів і це так круто.
1
7
Правда. Такий спокій, блаженство і безумовне щастя… І коли повертаєшся такий жаль і не бажання, приреченість якась. Але я почула голос, що ще не час і діти чекають…
11
Наверное действительно есть что-то, чего мы не может осознать в силу развития своего. Какаето высшая материя , сила. Я уверена что физическая смерть это не конец
14
Я не знаю сон чи ні, але я памʼятаю все до секунди. Летиш вверх, відчуваєш це щастя, потім голос, і ти летиш назад вниз, дуже сильно не хочеш, але розумієш, що мусиш. Голос невідомий, буквально декілька слів, тобі ще не час, треба до доньок.
5
Не знаю- які квіти, яке щастя... нічого не було, перед очима все почорніло і повна темрява...нічого
4
1
Наркоз. Повна пітьма до цього, і після також. Наркоз 7 годин. Можливо фантазія, можливо ліки, можливо галюцинації. Але такого щастя і спокою, а потім розчарування я ніколи більше в житті не відчувала.
2
Ні, я маю на увазі що це було десь всередині операції, по відчуттях. Мені обіцяли яскраві сни, але не було нічого, потім ось цей епізод і знову нічого.
Операція пройшла заплановано, якихось відхилень чи ще чогось небажаного під час операції не було, лікарі нічого такого не казали.
Операція пройшла заплановано, якихось відхилень чи ще чогось небажаного під час операції не було, лікарі нічого такого не казали.
Не знаю що там під час смерті, але під час наркозу мені снилось, що я в білій кімнаті в центрі, вікна величезні і світло яскреве аж сліпить.
А я сиджу в білій красивій нічній сорочці до п´ят. І так мені добре, і так легко
А я сиджу в білій красивій нічній сорочці до п´ят. І так мені добре, і так легко
Со мной в детстве был несчастный случай, у меня была гипоксия.
Я помню как сон, я бежала по выжженной земле, увидела забор, а там трава, люди мне улыбаются и я была очень счастлива там.
Меня спасли, но я всю жизнь задаюсь вопросом-для чего? Я же умерла уже тогда, пусть для себя. Умирала очень страшно и тяжело, я так много вынесла тогда.
Теперь второй раз умирать надо(.
Я помню как сон, я бежала по выжженной земле, увидела забор, а там трава, люди мне улыбаются и я была очень счастлива там.
Меня спасли, но я всю жизнь задаюсь вопросом-для чего? Я же умерла уже тогда, пусть для себя. Умирала очень страшно и тяжело, я так много вынесла тогда.
Теперь второй раз умирать надо(.
7
Питання без підколу: якою мовою спілкувався голос? І чи чули ви його чи він якби в голові лунав? Не знаю як більш точно пояснити. І що ви бачили під час цього досвіду, є якісь спогади ?
Мне снился сон, я у дедушки (умершего) в гостях, там так хорошо , не передать словами. И вот он говорит- все, тебе пора, а я не хочу , говорю , дедушка я тут останусь, тогда он так строго говорит- иди, тебе ещё рано, и толкает меня, я лечу вниз со страшной скоростью, проснулась посреди ночи , сердце колотится, в ушах как свист ветра.
Я коли була під наркозом, такий кайф коли провалюєшся, абсолютна темрява, але така приємна і лагідна, так не хотілось прокидатись.
Чула голос збоку, українською мовою. Бачила тільки хмари. Як я лечу вверх, піднімаюсь над хмаринками. А потім вниз, знову ж таки тільки хмари.
Меня реанимировали. Тоже было разочарование. Мама мне сказала, что ещё не время и меня реанимировали. Был просто белый туннель, в темноте, и мама на его фоне
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу