Навеяно темой о психологах. За что вы им платите, если большинство из них

Стандартної освіти недостатньо для психолога. Тільки якщо буде сидіти в садочку. І завжди у людини є можливість обрати того спеціаліста, який має інший досвід і знання. Задавайте питання про освіти, шукайте в спеціалізованих реєстрах організацій, чи в реєстрі в українській спілки психотерапевтів. Людський фактор є в будь якій професії. Ніхто руки не заламує і не веде людину до некваліфікованого спеціаліста. Це також питання, а чому ти обрав такого?

Люди з високим інтелектом здатні самі розставити пріоритети і проаналізувати ситуацію.

Найкраще, що я читала про дитячі травми:
’Одного разу у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду з трьох років повторювати йому: «Любий! Ти не зобов’язаний ставати інженером. Ти не повинен бути юристом. Неважливо, ким ти станеш, коли виростеш. Хочеш бути патологоанатомом? Будь ласка! Футбольним коментатором? Без проблем! Клоуном у торговому центрі? Чудовий вибір!»

І в свої тридцять років він прийде до мене, цей спітнілий клоун з лисиною із розмазаною фарбою на обличчі, і скаже: «Мамо! Мені тридцять років! Я клоун у торговому центрі! Ти таке життя для мене хотіла? Про що ти думала, мамо, коли казала, що вища освіта не обов’язкова? Чого ти хотіла, мамо, коли дозволяла мені замість математики гратися з хлопцями?»

А я відповім: «Любий, але ж я підтримувала тебе у всьому, я не хотіла тиснути на тебе! Ти не любив математику, ти любив гратися з молодшими дітьми». А він скаже: «Я не знав, до чого це призведе, я ж був дитиною, я не міг нічого вирішувати, а ти, ти, ти зламала мені життя», — і розмаже брудним рукавом помаду по обличчю. І тоді я встану, уважно подивлюся на нього і скажу: «Слухай сюди. У світі є два типи людей: одні живуть, а інші шукають винних. І якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот».

Він скаже «ах» і зомліє. На психотерапію знадобиться приблизно п’ять років.

Або не так. Одного разу у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду з трьох років повторювати йому: «Не будь ідіотом, Владик, думай про майбутнє. Вчи математику, Владик, якщо не хочеш усе життя бути оператором кол-центру».

І в свої тридцять років він прийде до мене, цей спітнілий, лисіючий програміст із глибокими зморшками на обличчі, і скаже: «Мамо! Мені тридцять років. Я працюю в Google. Я пашу двадцять годин на добу, мамо. У мене немає сім’ї. Про що ти думала, мамо, коли казала, що гарна робота зробить мене щасливим? Чого ти домагалася, мамо, коли змушувала мене вчити математику?»

А я відповім: «Дорогий, але я хотіла, щоб ти здобув гарну освіту! Я хотіла, щоб у тебе були всі можливості, любий». А він скаже: «А навіщо мені ці можливості, якщо я нещасний, мамо? Я проходжу повз клоунів у торгових центрах і заздрю їм, мамо. Вони щасливі. Я міг би бути на їхньому місці, але ти, ти, ти зламала мені життя», — і потре пальцями перенісся під окулярами. І тоді я встану, уважно подивлюся на нього і скажу: «Слухай сюди. У світі є два типи людей: одні живуть, а інші весь час скаржаться. І якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот».

Він скаже «ох» і зомліє. На психотерапію знадобиться приблизно п’ять років.

Або по-іншому. Одного разу у мене народиться син, і я зроблю все навпаки.

Буду з трьох років повторювати йому: «Я тут не для того, щоб щось повторювати. Я тут для того, щоб тебе любити. Іди до тата, любий, спитай у нього, я не хочу бути знову крайньою».

І в свої тридцять років він прийде до мене, цей спітнілий, лисіючий режисер із тугою в очах, і скаже: «Мамо! Мені тридцять років. Я вже тридцять років намагаюся добитися твоєї уваги, мамо. Я присвятив тобі десять фільмів і п’ять вистав. Я написав про тебе книгу, мамо. Мені здається, тобі все одно. Чому ти ніколи не висловлювала своєї думки? Навіщо ти весь час відсилала мене до тата?»

А я відповім: «Дорогий, але я не хотіла нічого вирішувати за тебе! Я просто любила тебе, дорогий, а для порад у нас є тато». А він скаже: «А навіщо мені татові поради, якщо я запитував тебе, мамо? Я все життя добиваюся твоєї уваги, мамо. Я одержимий тобою, мамо. Я готовий віддати все, аби хоч раз, хоч раз зрозуміти, що ти думаєш про мене. Своїм мовчанням, своєю відстороненістю ти, ти, ти зламала мені життя», — і театрально закине руку до чола. І тоді я встану, уважно подивлюся на нього і скажу: «Слухай сюди. У світі є два типи людей: одні живуть, а інші весь час чогось чекають. І якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот».

Він скаже «ах» і зомліє. На психотерапію знадобиться приблизно п’ять років.

Цей текст — чудова профілактика нашого материнського перфекціонізму — прагнення бути ідеальною мамою. Розслабтеся! Як би ми не намагалися бути добрими матерями, у наших дітей завжди знайдеться, що розповісти своєму психотерапевту…’

*Світлана Хміль*’

психолог - це послуга підвищення якості життя, це навіть ще не психотерапія, яка працює з розладами.
Ви можете манікюр зробити і самостійно, а можете заплатити гроші і вам зроблять в салоні. Я надаю перевагу салону.
Зараз не маю потреби звертатись до психолога, але на початку війни він мені дуже знадобився.

Так справа в тому, що більшість психологів - шарлатани. Знайти гарного фахівця - задачка з зірочкою

Многие сейчас обвиняют родителей, что те сделали не так и не в том количестве, но не могут принять, что они сделали все что могли и на что были способны в тот момент времени. Все. Требовать от них чего-то иного, это то же самое, что обижаться, что день зимой становиться короче.
Мы не можем изменить то, что делали родители, но можем в остальном взять ответственность на себя и двигаться исходя из этого.
Других вариантов нет.

Мне и ребенку психолог давала кучу советов, и они были действенны на 100%. В итоге всё наладилось. И денег заоблачных она не брала.

Но можно выпустить эмоции, которые закапсулировались в тот момент с родителем, чтобы они не мешали взять ответственность на себя. Это как заноза, которая болит

Ви сама точно мати?
Ви розумієте, що до власного підлітка ставлення зовсім інше? Неможливо, або практично неможливо працювати зі своєю дитиною. На додачу, не забувайте, що і підліток матір сприймає геть інакше, ніж незнайомого спеціаліста. Оце вам і є психологічні нюанси. Стосовно подружжя та ж історія. В роботі особистий момент має бути повністю виключений, жодних емоцій, жодних образ, невиправданих очікувань, розчарувань, злості і т.д.
Багато вчителів здатні адекватно навчити власних дітей? Це з цієї ж причини. Бо мама - вона і в Африці мама.

Я же написала, что именно эти психологи обе разведены,одна из них как раз больше работает с людьми,у которых проблемы в отношениях с супругом.Почему же тогда психологи не смогли решить эти проблемы в своей семье,если знают методы,техники ,подходы и т.п.?

Можно и нужно. Но многие на этапе ’во всем виноваты они’ остаются длительное время, а последняя тенденция новомодных ’психологов’ это поддерживать.

Якщо я не спеціаліст в своїй проблемі, наприклад треба вилікувати зуб або спину,то так-я йду до лікаря.А якщо я вмію сама спекти торт чи пояснити дитині математику, то я не біжу до кондитера чи до вчителя математики.

Ви у лікаря теж перед візитом всю його особисту медичну історію питаєте? Чи у вчителя червоний диплом? Чи може є якийсь водій, в якого жодного штрафу?
Ну і ви, звичайно ж, не подумали про те, що в роботі з психікою треба бути неупередженим, як нігде інде.

А з чого ви взяли, що в психолога не може чи не має бути особистих травм чи проблем в житті?
Ви хоч розумієте що сама собі людина не може допомогти навіть маючи відповідну освіту?

немає задачі з зірочкою, якщо ви знаєте, кого шукаєте.
Інша справа, що спеціаліст може не підійти особисто вам, тоді тільки пробувати інших.

А так не розумію, яка складність в тому, щоб перевірити дипломи і наявні сертифікати спеціаліста? Сертифікат - це ж не просто якийсь папірець чи бланк, це значить, що його рівен кваліфікації підтверджений відповідною професійною організацією.

А это разное. Если человек учит других как стать счастливым, быть успешным, строить гармоничные отношения с близкими, привлечь деньги - то значит он это все должен знать и практиковать в своей жизни. Вы же не подуете к диетологу с лишним весом? Или к косметологу с жуткой коже на лице?

Полностью согласна. Я психиатр, которому доверяют и идут, о котором хорошо отзываются и при этом мой сын страдает депрессией не один год, и даже с суицидальными мыслями. Всё, чем помогает мне моя специальность - это адекватно воспринимать его переживания и слушать его, оценивать специалиста, который ему назначает лечение и само лечение

Я нікого і не шукаю. А з приводу сертифікатів – вони не є доказом професійності, на жаль. Пройти курси психолога і отримати папірець зараз може кожен, але далеко не кожен стає професіоналом своєї справи, який дійсно може допомагати людям. Ось про що я

Психолог не учит ничему, если начинает учить, то уже не психолог))
Максимум, что может прояснить какие то физиологические или эмоциональные реакции, как работает тело, как работает психика, какие есть защитные механизмы, но не учит гармоничным отношениям, а помогает партнёрам услышать друг друга

Между психологом и клиентом стоят внутренние объекты клиента, поэтому психолог мог сказать одно, клиент услышать другое.
Лично я не встречала прям обвинения от специалистов, что это вина родителей. Говорится, что при взаимодействии с родителем или его отсутствием формуриется психика ребенка, то есть состояние родителя влияет на состояние ребенка, что транслируется вербально и невербально. И родитель когда то тоже был ребенком.
Но иногда мозг услышит то, что хочет услышать. Вот я говорю, что формирование в отношениях с родителем, и тут можно принять, что это просто процесс родителя, а можно обвинить родителя. И чтобы иногда клиент перестал обвинять, нужно время, так как его внутренняя боль и обида не даёт ему посмотреть с другого ракурса.
Как минимум иногда родитель вынужден, например, отдавать ребенка в руки врача, особенно, если есть угроза жизни, и тут у ребенка злость, обида, непонимание. Нет 2 вариантов, виноват или не виноват, есть жизнь, которая бывает разной.

немає задачі з зірочкою, якщо ви знаєте, кого шукаєте.
Інша справа, що спеціаліст може не підійти особисто вам, тоді тільки пробувати інших.

А так не розумію, яка складність в тому, щоб перевірити дипломи і наявні сертифікати спеціаліста? Сертифікат - це ж не просто якийсь папірець чи бланк, це значить, що його рівен кваліфікації підтверджений відповідною професійною організацією.

Смішно

Ви сама точно мати?
Ви розумієте, що до власного підлітка ставлення зовсім інше? Неможливо, або практично неможливо працювати зі своєю дитиною. На додачу, не забувайте, що і підліток матір сприймає геть інакше, ніж незнайомого спеціаліста. Оце вам і є психологічні нюанси. Стосовно подружжя та ж історія. В роботі особистий момент має бути повністю виключений, жодних емоцій, жодних образ, невиправданих очікувань, розчарувань, злості і т.д.
Багато вчителів здатні адекватно навчити власних дітей? Це з цієї ж причини. Бо мама - вона і в Африці мама.

Психолог не учит ничему, если начинает учить, то уже не психолог))
Максимум, что может прояснить какие то физиологические или эмоциональные реакции, как работает тело, как работает психика, какие есть защитные механизмы, но не учит гармоничным отношениям, а помогает партнёрам услышать друг друга

що саме вам смішно?
у мене не було проблем з пошуком психотерапевта, серед моїх знайомих також такої проблеми ні в кого не було. Просто не завджди вдається знайти того, хто підійде особисто вам, прям з першого разу.

Между психологом и клиентом стоят внутренние объекты клиента, поэтому психолог мог сказать одно, клиент услышать другое.
Лично я не встречала прям обвинения от специалистов, что это вина родителей. Говорится, что при взаимодействии с родителем или его отсутствием формуриется психика ребенка, то есть состояние родителя влияет на состояние ребенка, что транслируется вербально и невербально. И родитель когда то тоже был ребенком.
Но иногда мозг услышит то, что хочет услышать. Вот я говорю, что формирование в отношениях с родителем, и тут можно принять, что это просто процесс родителя, а можно обвинить родителя. И чтобы иногда клиент перестал обвинять, нужно время, так как его внутренняя боль и обида не даёт ему посмотреть с другого ракурса.
Как минимум иногда родитель вынужден, например, отдавать ребенка в руки врача, особенно, если есть угроза жизни, и тут у ребенка злость, обида, непонимание. Нет 2 вариантов, виноват или не виноват, есть жизнь, которая бывает разной.