Навеяно темой о психологах. За что вы им платите, если большинство из них

Сапожник без сапог - не слышали?

Знаю таку стоматологиню, яка сама собі лікувала. І це в неї чоловік також стоматолог.

Психологи не мають давати поради!

Герасименко ?

Не увидела в ваших примерах прям серьезных проблем у психологов.
Развод это не всегда зона ответственности одного человека, а проблемные подростки - это может быть период такой и вообще не показатель плохого воспитания.

Так і є, більшість з них - шарлатани. Знайти справжнього профі дуже складно. І взагалі, вважаю, що люди зараз такі інфантильні, що по кожній дрібниці бігають по психологів, краще б книги читали, тоді і відповідальність за свої проблеми брали б на себе. Так, є ситуації, коли без психолога дуже важко, але їх, насправді, не так багато.

Мені здається, що звернення до психологів - перекладання відповідальності, але вважаю, що іноді вони потрібні для прискорення процесу ’зцілення’. П.С. Я би звернулась до психолога якби була би впевнена в його кваліфікації на 100%. Що спостерігаю навкруги - йдуть в психологи ’психологічно нездорові’ люди - тривожні, з панічними атаками, з компульсивним переїданням. І вже стаючи психологами, велика частка з них так і лишається зі своїми проблемами, але дуже хоче допомогти іншим. І хто мені що б не говорив, але психолог (як і ендокринолог ) з метаболічним ожирінням для мене особисто профнепридатний (переконання засновані на особистому досвіді та професійному (лікарському).

ходят слабые личности ,а их много.

Хороший хірург не стане поганим, через його негаразди в особистому житті.
Лише психолог, в якого купа проблем в особистому житті - а в більшості переважно так, не може допомогти нікому, так як зі своїм життям не впорався.

Я знаю лікаря, яка сама себе не спромоглася вилікувати. Мене, до речі, також.

Я раньше читала советі психологов в журналах и не припомню ни одного разумного. У меня есть 2 знакомых психолога, они выбрали эту профессию только потому, что не в состоянии были стать хотя бухгалтерами или переводчиками. И одна из них - на редкость злющая женщина, представляю себе, что она насоветует или как настроит человека.

Ну то вам потрібен не психолог, а вільні вуха). У мене з цією функцією чудово справляється подруга.

Это относится ко всем без исключения профессиям, неужели вы этого не понимаете? И вы бы элементарной грамотности выучились.

Вчитися треба було завжди у будь-якій професії. Я також побоююся того, що психолог, навіть кваліфікований, почне манюпулювати пацієнтами, використовуючи їх для ’заробляння’ грошей.

смотрите - я знаю, как надо правильно питаться, и могу вам это подробно рассказать, расписать, что должно быть в тарелке каждый день, какие витамины, микроэлементы, в какое время что есть.
Если вы будете следовать этим рекомендациям - вы похудеете.

Но сама я сейчас жру бутерброд, потому что мне лень готовить что-то другое. И потому у меня есть лишние 5 кг. И вот такой я (допустим диетолог) с лишним весом.
А у моего стоматолога, который отправил меня на брикеты - кривые зубы. Но они ему не мешают, а мне мои мешают.

Ну, не прям богатых. Но не для нищих точно. И так было всегда. Погуглите сколько стоили услуги Фрейда.
В мире не могут быть все богатые, счастливые и осознанные. Иначе начнется неуправляемый хаос

1. Зараз розвелося дуже багато інтернет-шахраїв, які після тримісячних курсів уявили себе крутими психологами.
2. Тема дитячих травм лунає зараз з кожної праски, тому не гріх на цьому заробити (особливо коли недалекі люди на це ведуться). Ні, я не знецінюю чужих страждань, я розумію, що, наприклад, життя з батьками-алкоголіками чи наркоманами чи не могло не позначитися на людині. Але коли я бачу в інстаграмі пост від ’психолога’ про те, що дитина хотіла іграшку а їй не купили, чи не хотіла вчити уроки, а її змусили, і це все подається як капець яка травма, яка обовʼязково вплине на майбутнє, мені чомусь смішно).

хотят как раз сильные личности, которые не боятся проявить слабость.
И не боятся изменений, и имеют достаточно гибкое мышление и все таки достаточный уровень развития интеллекта. Как раз интеллект и позволяет поставить под сомнения свои убеждения и пересмотреть их.
Вы не можете так, ноя верю, что производите впечатление очень сильной личности. Вернее хотите такое производить))

И что такого в разводе? Это что-то плохое или позорное, что-ли, или говорит о том что человек не умеет строить отношения? Может вся их вина лишь в том, что строили их не с тем человеком, но ведь сколько людей создает семьи слишком рано, не успев понять, чего хотят, под воздействием гормональной бури, типа любоффь и все такое, не подумав головой. Да лучше развод, чем хреновая семья. Лично у меня больше уважения и понимания вызывает разведенная женщина, чем живущие с откровенными козлами нытички - иногда тут темы почитаю, прям досада берет, что ж вы девочки так себя не цените и так боитесь одиночества.
А отношения с детьми-подростками, бывают ли они простые? Да и знаете ли вы все об их отношениях. Вот мы с мамой (хоть я давно не подросток) - со стороны наши отношения выглядят холодными и дистантными, плюс находясь вместе мы частенько лаемся, как натуральные базарные бабы) Но - нет в мире человека, который бы любил меня так так она, и никому я так не доверяю, как ей. И это проверено десятками ситуаций, пусть она вечно мною недовольна, а я недовольна ее недовольством - на самом деле мы самые близкие люди в мире. Знаю и иное - когда за гладким фасадом безукоризненной вежливости и благолепия скрываются демоны, когда например девочка из интеллигентной семьи, подавленная манипуляциями матери о плохом здоровье, перешагнув четвертый десяток, привязана к ней и лишена своей жизни, и в порыве отчаяния восклицает ’да хоть бы она сдохла, жизнь мою заела!’ А ведь я ей когда-то завидовала - какие они с мамой лучшие подруги.
Так то по теме - да, к психологам много вопросов, многие из них не обладают ни должным образованием, ни пониманием профессиональной этики, проще говоря - шарлатаны после кратких курсов, купленных в инстараме. Но мне и в голову не придет судить обих полезности и профессионализме по их семейному статусу, сам факты вроде развода - ни о чем не говорят, полную историю вряд-ли можно узнать, не будучи близким человеком, ну и феномен сапожника без сапог - ведь невозможно быть психологом для своих родных, это кстати даже запрещено - брать в терапию родичей.

а вы кто по профессии?

Люди з високим інтелектом здатні самі розставити пріоритети і проаналізувати ситуацію.

Порівняння було серед двох професій, моя відповідь про них. І це не має відношення до грамотності
Але ви завжди самостійно вирішуєте, надо або не надо. Ви можете звернутися до благодійних організацій, до медичних установ, де зараз є психологи, і їх послуги сплачують треті сторони.

але якщо ситуація не аналізується і бажані зміни не настають, то звертаються за допомогою.
У відомих талантовитих людей були свої психологи і психотерапевти, якраз вони про це не бояться публічно розповідати. І навряд чи ви розумініші і інтелектуальніші за багатьох з них.

Найкраще, що я читала про дитячі травми:
’Одного разу у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду з трьох років повторювати йому: «Любий! Ти не зобов’язаний ставати інженером. Ти не повинен бути юристом. Неважливо, ким ти станеш, коли виростеш. Хочеш бути патологоанатомом? Будь ласка! Футбольним коментатором? Без проблем! Клоуном у торговому центрі? Чудовий вибір!»

І в свої тридцять років він прийде до мене, цей спітнілий клоун з лисиною із розмазаною фарбою на обличчі, і скаже: «Мамо! Мені тридцять років! Я клоун у торговому центрі! Ти таке життя для мене хотіла? Про що ти думала, мамо, коли казала, що вища освіта не обов’язкова? Чого ти хотіла, мамо, коли дозволяла мені замість математики гратися з хлопцями?»

А я відповім: «Любий, але ж я підтримувала тебе у всьому, я не хотіла тиснути на тебе! Ти не любив математику, ти любив гратися з молодшими дітьми». А він скаже: «Я не знав, до чого це призведе, я ж був дитиною, я не міг нічого вирішувати, а ти, ти, ти зламала мені життя», — і розмаже брудним рукавом помаду по обличчю. І тоді я встану, уважно подивлюся на нього і скажу: «Слухай сюди. У світі є два типи людей: одні живуть, а інші шукають винних. І якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот».

Він скаже «ах» і зомліє. На психотерапію знадобиться приблизно п’ять років.

Або не так. Одного разу у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду з трьох років повторювати йому: «Не будь ідіотом, Владик, думай про майбутнє. Вчи математику, Владик, якщо не хочеш усе життя бути оператором кол-центру».

І в свої тридцять років він прийде до мене, цей спітнілий, лисіючий програміст із глибокими зморшками на обличчі, і скаже: «Мамо! Мені тридцять років. Я працюю в Google. Я пашу двадцять годин на добу, мамо. У мене немає сім’ї. Про що ти думала, мамо, коли казала, що гарна робота зробить мене щасливим? Чого ти домагалася, мамо, коли змушувала мене вчити математику?»

А я відповім: «Дорогий, але я хотіла, щоб ти здобув гарну освіту! Я хотіла, щоб у тебе були всі можливості, любий». А він скаже: «А навіщо мені ці можливості, якщо я нещасний, мамо? Я проходжу повз клоунів у торгових центрах і заздрю їм, мамо. Вони щасливі. Я міг би бути на їхньому місці, але ти, ти, ти зламала мені життя», — і потре пальцями перенісся під окулярами. І тоді я встану, уважно подивлюся на нього і скажу: «Слухай сюди. У світі є два типи людей: одні живуть, а інші весь час скаржаться. І якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот».

Він скаже «ох» і зомліє. На психотерапію знадобиться приблизно п’ять років.

Або по-іншому. Одного разу у мене народиться син, і я зроблю все навпаки.

Буду з трьох років повторювати йому: «Я тут не для того, щоб щось повторювати. Я тут для того, щоб тебе любити. Іди до тата, любий, спитай у нього, я не хочу бути знову крайньою».

І в свої тридцять років він прийде до мене, цей спітнілий, лисіючий режисер із тугою в очах, і скаже: «Мамо! Мені тридцять років. Я вже тридцять років намагаюся добитися твоєї уваги, мамо. Я присвятив тобі десять фільмів і п’ять вистав. Я написав про тебе книгу, мамо. Мені здається, тобі все одно. Чому ти ніколи не висловлювала своєї думки? Навіщо ти весь час відсилала мене до тата?»

А я відповім: «Дорогий, але я не хотіла нічого вирішувати за тебе! Я просто любила тебе, дорогий, а для порад у нас є тато». А він скаже: «А навіщо мені татові поради, якщо я запитував тебе, мамо? Я все життя добиваюся твоєї уваги, мамо. Я одержимий тобою, мамо. Я готовий віддати все, аби хоч раз, хоч раз зрозуміти, що ти думаєш про мене. Своїм мовчанням, своєю відстороненістю ти, ти, ти зламала мені життя», — і театрально закине руку до чола. І тоді я встану, уважно подивлюся на нього і скажу: «Слухай сюди. У світі є два типи людей: одні живуть, а інші весь час чогось чекають. І якщо ти цього не розумієш, значить, ти ідіот».

Він скаже «ах» і зомліє. На психотерапію знадобиться приблизно п’ять років.

Цей текст — чудова профілактика нашого материнського перфекціонізму — прагнення бути ідеальною мамою. Розслабтеся! Як би ми не намагалися бути добрими матерями, у наших дітей завжди знайдеться, що розповісти своєму психотерапевту…’

*Світлана Хміль*’

взагалі цей хейт психологів має дві основні причини - одні їх вкрай потреубють, яле не мають на це коштів, інші - вкрай потребують таких коштів, які заробляють зараз психологи.
А затребуваний кваліфікований психотерапевт зараз дійсно зростає в доходах, на відміну від більшості населення, на жаль. І з початком війни запитів стало в рази більше.

А от якого психолога обирати - це вже відповідальність клієнта.

Стандартної освіти недостатньо для психолога. Тільки якщо буде сидіти в садочку. І завжди у людини є можливість обрати того спеціаліста, який має інший досвід і знання. Задавайте питання про освіти, шукайте в спеціалізованих реєстрах організацій, чи в реєстрі в українській спілки психотерапевтів. Людський фактор є в будь якій професії. Ніхто руки не заламує і не веде людину до некваліфікованого спеціаліста. Це також питання, а чому ти обрав такого?

психолог - це послуга підвищення якості життя, це навіть ще не психотерапія, яка працює з розладами.
Ви можете манікюр зробити і самостійно, а можете заплатити гроші і вам зроблять в салоні. Я надаю перевагу салону.
Зараз не маю потреби звертатись до психолога, але на початку війни він мені дуже знадобився.

ви б могли цей страх пропрацювати з психологом
тому что страх бути обдуреною проблема недовіри навряд чи стосується тільки взаємодії з психологами))

Шо то у вас пластинка заела))) одно и тоже строчите . Скучно или в топе повисеть полдня 😂

Ну как у учителей может быть ребёнок двоечник 🤷‍♀️