Раніше діти були більш здорові, чи просто ніхто не заморочувався?

Меня не забирали. Я дочка врача. 78 г.р
И я не единственная такая))

мне их выписывали не единожды, но не хочу сидеть на химии, вытаскиваю себя работой с головой

Не заморачивайся никто. У многих в школе были дети, которые с первого класса получали только двойки, не могли сидеть на уроках, отвлекались и не понимали ничего. Тогда их считали непослушными и просто тупыми. Но здоровый ребенок не может в школе вообще ничего не понимать и быть со всех сторон плохим. Наверное, ему не подходила массовая школа в силу нарушений, которые не диагностировались.

Не такое как аутист

А Илон Маска? У него какая то форма аутизма

звісно більш здоровоими, бо ніхто не вишукував таких розладів дибільних і не прищеплював дитині такі придуркуваті хвороби.
моя дитина і зараз здлрова. бо не тягаю по лікарях.
2 рази в рік - стоматолог, перевірка зору, кардіолог узд серця. і по скаргам лише - от хірург був рік назад. і все!

Скільки таких дочок лікарей на всю країну? Ви впевнені що ваша особиста історія впливала на статистику в світі країни?

Раніше таких дітей просто закривали від суспільства

Мене взагалі в три роки закривали та на роботу ішли

Я помню в школе в начальных классах у нас были пару детей с нарушениями, один точно с СДВГ, у второго тоже типо припадки были. Потом они исчезли кудато

Скільки йому років?

Які ліки?
Ліки назначають під час вагітності майже всім жінкам в тому числі тим в кого народилась повністю здорова дитина

Теж це помітила

В мене є всі вакцини нічим не хворіла в дитинстві окрім вітрянки.

То ви зараз не сприймаєте аутистів із збереженням інтелекту як нормальних людей, бо в них є діагноз? А якби цю дитину не повели до лікаря, то ваше відношення було б іншим. Я правильно вас зрозуміла?

Нет, не правильно вы понимаете.
Я говорю о том,что диагнозы стали лепить при любом отклонении и тут сразу инклюзивность и пошло поехало.
Вообщем то посмотрим как пройдет интеграция людей с официальным диагнозом лет через 10/15

А зараз приходить педіатр додому і залякую молодих мам, якщо вони не щеплять свого малюка

Это кстати в Германии хорошо диагностируется и такие дети ходят в спецшколы.

А как рассказывали как рассказывали все на заре нуша, что в Европе особые дети вместе со всеми ходят и у всех личный тьютер. А оказалось... показалось... В Германии школы 4 типов есть в США оказывается лекарства надо принимать в обязательном порядке и бить окружающих нельзя - сразу из школы попросят. И в той же Финляндии спецклассы есть оказывается

Раніше дітей з явними діагнозами (таких, що вимагають супроводу) у звичайних школах не було, вони вчилися в спецшколах, тому і здавалося, що хворих дітей менше. Плюс не було інтернету. Це зараз інформація розноситься миттєво, а раніше це замовчуалося.

Лет 20 ничего не замалчивается

Скажімо так: не замовчувалося, але й не афішувалося. Коли почали активно обговорювати проблеми дітей з особливими потребами? Тоді, коли вони потрапили у звичайні школи, а вчителі, діти, батьки виявились до цього не готовими. Ці діти були, але десь, не у вашому оточенні, тому вас це не зачіпало. А зараз ситуація змінилась.

Припускаю, що впринципі могли бути більш здорові - не було війни, великого потоку інформації, гаджетів.
Але і не обстежував ніхто і не придавав значення. Оглядаючись назад можу припустити в кого з однокласників було сдвгу, в кого аутичні риси, дислексія, а над ними просто сміялися і глузували, в тому числі вчителі.
І так, мені 39 і в свої 12 я сама різала руки (не глибоко) і напилася таблеток (на щастя в аптечці тоді знайшла лише антигрипін і гормони щитовидки, напевно л-тироксин). Ліки не подіяли, тобто навіть отруєння не було і батьки навіть цього не помітили, взагалі не зрозуміли, що я щось намагалася зробити.
А коли мені було 13 покінчив життя самогубством мій дідусь і я першою побачила його мертвим. Ніхто навіть не подумав мене психологу показати, я після школи сама вдома залишалася і боялася навіть проходити біля кімнати, де сталося це самогубство. Але якось не прийнято було зізнатися, що мені страшно.
А через рік ’вилізла’ аутоімунка - дифузний токсичний зоб і поки його діагностували я виснажилася настільки, що мене на домашнє навчання перевели. Лікарі розповідали, що в тому числі стрес міг автоімунне щазвлрювання запустити, але батьки щиро це заперечували і самі вірили, що в мене жодного стресу не було.
Правда до кінця так і не знаю, можливо проблеми з щитовидкою виникли через тн, що тоді тих гормонів напилася.
Соціофобія і тривожність в мене теж з дитинства була, це я вже тепер розумію.
Сім´я, до речі, цілком благополучна та інтелегентна, причини самогубства дідуся досі не знаємо.

Інклюзивність потрібна тим хто не може вчитись без тьютора. Хлопець про якого ви писали міг вчитись без тьютора. Наявність діагноза про який ніхто не знає, аж ніяк не впливає на відношення спільноти до людини. А якщо ви вже помітили що людина з особистостями, то цим ви вже показали своє особливе відношення, ще до того як стали докопуватись до наявності діагноза.
Про інтеграцію. Навіщо стільки чекати? Ви зараз можете подивитись на прикладах як інтегровані ті кому зараз 20-25 років.

Ну давайте згадаємо як це було раніше.
Так сталося що в мене висока донька. Генетика. Вона з дитинства була вище норми. Але розвиток згідно з віком. Скільки я наслухалась що моя дитина розумово відстала, бо виглядає як 5 річна дитина, а розум як у трирічної, і розмовляла як трирічна неразбірливо, бо їй тільки 3 роки. То ви уявити не можете. І це в неї не було ніяких діагнозів. Але добрі матусі з двору де гойдалки їй їх наліпили. Це був початок 90-х, по суті ще совок.

В роддоме какие-то делали стандартные, не помню, давно было, в школе отказы писала на все

Справді? А пили безбожно просто так? Серед робочого класу питущий чоловік вважався нормою. Це, звісно, ознака ментального благополуччя) Не кажучи про тих бідних жінок, у яких був весь спектр всього на світі, але говорити про це було не прийнято. Поняття ’норми’ сильно змістилось, тільки й того

Я 1992 года рождения
Социофобия, тревожное расстройство
С детства, как я сейчас понимаю
Лучше стало только во взрослой жизни, когда осознала свои проблемы и пошла на лечение

Та не смішіть. Зі мною а перший клас пішло дев´ятеро. У трьох на зараз були б діагнози. Не було звісно ж)

О, це точно. Доплачували навіть батьки, щоб у дитини ’по бумажці’ була норма, бо то ж позор. Ну і не сильно добре для самої дитини.