Раніше діти були більш здорові, чи просто ніхто не заморочувався?

Автор,я тоже в шоке какая нервная система слабая сейчас у детей.Моему сыну сейчас 26 лет.В детстве диагноз логоневроз.После 20 лет-рдуг,сейчас- биполярное расстройство,панические атаки.Не знаю ,как он будет жить дальше.Знакомые и родственники, молодые и подростки ,многие на антидепрессантах,ходят к психологам и психиатрам.Боюсь за меньшего сына,ему сейчас 13 лет.Так жалко детей!

Ну Ви серйозно? Хто в 80-90х роках ( а раніше тим паче) цікавився нервовою системою дитини, налупили і супер, побігли далі виживати. Особливо що в ті часи звертання до психіатра було тавром на все життя.

Автор, це інша сторона медалі розвиненої медицини. Рятують важкі вагітності, витягають хворих діток. Наприкад 100 років тому малюкі з пневмоією, бронхітами, важкими застудами просто помирали. Зараз лікують майже всіх. В результаті діти зі слабкою імунною системою виростають і народжують таких свмих хворих дохляків.

А що в цьому жахливого? Що до дітей з такими ’темпераментами’ шукають підходи, методи роботи з такими дітьми, корегування реакцій і максимальної адаптації для їх подальшого комфортного розвитку і життя? Імен забивають болт, бо то ’нормальний, але трохи тупуватий’?

Та точно. Свобода вибору в союзі))) вони та.м цікаво жили, чи то бабця згадувала

От задумалсь, щоб порівняти життя класу тоді і тепер, мені потрібно було б ходити в школу як учениця. А так я ж знаю за поведінку сучасних дітей лише з чиїхось описів. Може дійсно діти зараз такі ж самі з тією тільки різницею що мають більшу вседозволеність.

Я Вам розкрию таємницю, що не всіх в СРСР щепили, у мене жодного щеплення.

У нас в класі (1987 рік набір) було кілька дітей, яким би зараз тьюторів дали (згадуючи їх поведінку, а не тільки успіхи в навчанні), а раніше вони вважалися ’невстигаючі’ та і все.

У Саші все було б те саме, просто його б ніхто не називав ’тормозом’

Конечно, Саше бы сказали что он не такой как все, у него диагноз и поэтому все свои неудачи он может списывать на него.
А ещё Сашу бы тягали по всем врачам лечиться, а возможно бы заперли в интернат для таких же как он особенных деток

Мене треба було водити до логопеда, зараз р не вимовляю, до ортодонта, а я в 15 років просто сама пішла до стоматолога, і він мені вирвав верхні і нижні ікла, до ендокринолога, щитоаидка на фото навіть як подушка. А ще змушували важко працювати, тягати важке, тепер хвора спина. А, ще до окуліста раз зводили, купили окуляри, їх мені однокласник зламав у першому класі - і на тому моє лікування скінчилося. Ось так була я ’здорова’.

Та я вкурсі, чому батьки доплачували, щоб діагнозів не стояло. Але ніяк не розумію чим не діагностований Саша кращий діагностованого. При ранній діагностиці взагалі купа методик витягнути дитину з незначними відхиленнями в ’норму’. А у нього цей шанс вкрали, що в цьому доброго?

Мы закончили школу в 2009, тогда такой повальной манички ставить рас не было.
Поэтому никакой шанс у него не украли

+100
И это еще донедавна так же было. Старший ребенок пошел в школу в 2009, та же история у него в классе была. Но ни учитель, ни родители в упор не видели проблему. Лет 10 назад ситуация стала меняться, и учителя чуть прошареннее стали(но не все),и родители что-то делать начали. А так да, просто посиди тут…
В 2022 мы, как впо, пытались устроить ребенка в школу. Диагноз - аспергер. И завуч, весьма молодой, к слову, первым делом спросил: А головой об стену бьется?
Вот приблизительный уровень погружения в вопрос.

Мне рас диагностировали уже во взрослом возрасте. В детстве мне просто было сложно, пока не смогла сама себя адаптировать по сути. У ребенка подруги сдвг, и только когда ребенку поставили этот диагноз, она поняла, что и у мужа по сути тот же диагноз, а не просто ’иногда он такой придурок’. Просто ребенка она может теперь скомпенсировать, чтобы ему было легче жить, а муж выгребал сам, как мог.

Зараз би Сашу тормозом не вважали, а враховували б його нейровідмінність. А вчителі знали б не тільки його слабкі сторони, але й сильні. І зараз вчителі вимагають від таких дітей як від інших, але враховують нейровідмінність. В мене син з аутичним спектром, через переживання зависає і майже всі контрольні-самостійні пише на 2-4бали, вчителі знають цю особливість, тому ці двійки перекривають оцінками за самостійну роботу на уроці (9-11балів). В результаті виходить тверда вісімка. Якби добре син не вивчив вірш, перед всім класом він його не зможе розказати, тому підходить індивідуально до вчительки на перерві і розказує. Через те, що до нього не ставляться як до тупого, а як до нейровідмінного, у нього є шанс не тільки на коледж, але й на університет.

Я пам´ятаю,в мене в років 9-10 ,досить довго був сильний ОКР. Я не розуміла,що зі мною відбувається. Ці нав´язливі думки не давали мені спокійно жити, я навіть плакала від цього. Мої батьки нічого з цим не робили, вони, напевно, толком і не знали, що зі мною щось відбувається, хоча я пробувала пояснити. Але це не сприймалося серйозно. Слава Богу, це пройшло саме по собі. Але було довго, десь рік чи 2.

У нас з класа двох тих що не встигали (думаю що в одного з них було СДВГ) відправили в інтернат для умственно отсталых.

якщо вийти в Інстаграм причому будь-якої країни, то можна побачити ну просто шквал відео на тему ’Тут моїй дитині 9 міс-1,5 роки і вже видно аутизм’. Причому ви у своїх 40+ не бачите там взагалі нічого такого
Потім ці ж мами показують цих дітей старшими і вже з кількома діагнозами окрім аутизму...І теж ви не завжди бачите шось ТАКЕ.
І от ці всі нейровідмінності - рас(аутизм), рдуг(СДВГ) і коморбідні до них - тривожний розлад, фобічний розлад(соціофобія) це все у 90% спадкове - тобто було у якійсь мірі виражене і присутнє у батьків.
І от тепер весь інтернет рубиться на тему - коли було краще?
В наш час, коли важких дітей зачиняли вдома чи інтернатах, а більш високофункціональні якось собі соціалізувалися(жінки краще, чоловіки гірше) і просто були ’дивними’ чи ’такий характер’ і дізналися про свою нейровідмінність у 40, коли дитина вже з діагнозом.
Чи варіант сьогодення, коли дитина вже немає можливості залишитися без діагнозу, якщо має соціалізуватися у садку/школі. І що природня сором’язливість зараз може отримати свій маркер вже у 10 років. Але сучасні знавці кажуть - зате ти точно знаєш шо з тобою і можеш проводити терапію - медікаментозну та психологічну
Але ніхто зараз не каже про те за рахунок чого системи тривоги та системи емоцій після медикаментів такі як нам потрібно. Нікого не хвилює, що дитина у потрібний їй час не має дозрівання цих систем. Вони прибиті пігулками і дитина ніби така як треба суспільству

Раніше діти надворі ганяли в будь-яку погоду, харчувалися простою їжею. А зараз сидять в телефонах, щодня харчове сміття вживають більшість дітей. Звідки взятися імунітету? Плюс неправильний підхід батьків з народження дитини. Укутування, неправильний підхід до лікування

увеличился процент тревожных и депрессивных расстройств + больше обращаются к психиатрам.
В то же время уже есть эффективное лечение.

це ви про фізичне здоров´я, а автор - про психічне.

1 внутриутробный период (сейчас стало больше проблем: узкие бедра, стрессы - а это губительно для плода и причины полезут потом, до 3 -лет плохой сон, а потом проблемы с костями, обменом, иммунитетом)
2 нагрузка на психику, зрение, мозг - готовые решения (планшеты, мобилки) это НЕ для детей. Это губит, это вызывает отупение, агрессию и бруксизм (оказывается нервный спазм сейчас повально у детей... потому что дети играют не в детские ’игрушки’)
3 ляпы воспитания.. Если мать невротична (гуглим: нервозна, плаксива, паникер, нестабильна эмоционально, или агрессивна) проблемы будут у детей...
4 все психологические ПРОБЛЕМы родителей всегда сливаются на детей в умноженном виде (родительство - это экзамен! серьезный... )
Инфо стало больше, а изучать ее стали меньшее количество людей.. детей часть гробят сами родители.. часто... психологически это уж точно, а когда ребенок в напряжении то это 100% завалит его здоровье..

Раньше просто внимания не обращали.
Я как раз с тревожным расстройством с детства, но кому это было интересно.

И помню в школе было много детей - например,похожи на сдвг, на уо в легкоц форме. Но диагнозов не было

Українці навіть Конституцію України не знають і не користуються. А ви дивуєтесь, що не знають і розголошують медичну таємницю...

Що за брєд? Щеплення допустимо робити тільки в медичному закладі! Реабілітаційне обладнання повинно бути поряд, щоб відкачати пацієнта, якщо одразу проявляться наслідки щеплення.
Допускаю, що деякі непорядні медсестри лазили по домам кололи населення ’на дому’. Вакцинатори готові на будь-яку підступність і беззаконня. Але для вакцинації є конкретне місце - кабінет щеплень.

З доступом до інтернету у людей з´явилась можливість знаходити і вивчати інформацію. Але до сих пір темне людське стадо колеться де їм пропонують: зовсім недавно черги на щеплення стояли навіть в торгових центрах, біля туалетів. Посрав, поссяв, ширнувся - все поряд.

Гаджети, нервові батьки, багато інформації, великі навантаження. Все очевидно

Ні. Не були здоровішими.
Гнилі зуби, сомплі до колін, просужені мочовики в шкільних туалетах з діркою на вулиці.
Просто системі було то вигідно. Вкололи вакциною увесь клас з одного укола...і написали: здоров
Я вже мовчу про холод і недоїдання

Ми не знали, що таке цитрусові. Дитятки90. Яблука були лише до кінця грудня. Купити-:не було такої можливості, бо їх потім ніде не продавали.
Солодощі- цукор на сковороді або розтягайки, покрашені зеленкою..або хворост на солоному свинному смальцеві.
А ще бісевіт з слизових варенням- роблю в досі