Малий вчора скупився

Почему имеет доступ к карте?

То что он считает - его проблемы. Плохо донесли в детстве информацию о фин.грамотности и значении денег.

Авторе, тут питання не в покаранні і забороні брати ваші речі, а в вихованні у сина поняття, що припустимо, а що ні, та відповідальності. Я би зробила так: сказала би, що він-найдорожча та сама близька моя людина, якій я довіряю, і хочу, щоб так було і надалі. Спитала би, чи хоче він, щоб я ховала від нього особисті речі?
Якщо аналогічний прецедент вже був, я би сказала синові, що попереджала, пояснювала і, так як він мене не почув, вимушена покарати: кожного місяця, кишенькові кошти урізаю на 300 грн(припустимо), поки не поверну свої гроші.
Надалі, якщо ситуація повториться-він може сам обрати покарання (місяць без ігровухи, наприклад) або ще щось.
Дитина ваша-вже не така і дитина-він майбутній чоловік, потрібен розуміти наслідки скоєного.
Ще. Я б не ховала картку-нехай тренує волю, але перестрахувалася би та, заздалегідь, потурбувалась би про те, щоб зняти кошти з неї він не міг.
Я була дуже проблемною дитиною, але, ставши дорослою, я зрозуміла, що то був саме педагогічний прокол моєї мами, хоч вона і була педагогом)). Вона підіймала мене сама, занадто покладалась на мене, як на дорослу, і коли я не виправдовувала її очікувань, жорстоко карала. Я боялась покарання, брехала безбожно, і вона знов карала мене.
В мене вже дорослий одружений син. Його я також виховувала сама, але з пелюшок говорила, говорила, говорила з ним, будучи саме довіру.