Як вернути таке щасливе життя, як колись?

Колись , відразу після весілля щось планували з чоловіком, складали на квартиру, і наскладали слава Богу. Діти є, двоє.
Раніше я планувала майбутнє, чимось цікавилась, мала друзів, ми сім´ями ходили в гості і до нас приходили.
А потім ковід. Вій..а. І вже нічого не плануєш, в гості рідко, хіба по святах, і до нас також.
От приходиш з роботи і якось так погано на душі..наче ще молода, а нічого не цікавить, не планую, нічого не приносить задоволення.
Постійно здається, що хтось захворіє чи ще щось страшне станеться, вже навіть дійшло до якогось маразму , я вже починаю вишукувати якісь болячки як не в чоловіка, то в себе , то в дітей. Кожен симптом то звичайно рак. Ніяк не інакше.
Хоча й розумію, що якщо не дай Боже , щось і має статись, то я цього не зміню ніяк..
Життя стало нудне і невеселе, в моєї баби в 85 певно цікавіше бо вона ще з подружками по центрі міста гуляє час від часу.
Коли кудись йду з друзями, здається що вдома з дітьми щось станеться без мене.
Колись не було такого. Я навіть у відрядження їздила на 2-3 дні, діти з чоловіком залишались, коли їм було 3-6 років, зараз майже підлітки і я не можу їх лишити.
От випю іноді бокал вина і наче починаю розуміти всю абсурдність своїх думок. Але постійно жити в такій напрузі я не можу.
Наприклад коли діти були менші, їдучи в Європу купляла їм одяг на рік наперед +-, а зараз боюсь, боюсь що щось куплю наперед і щось станеться.
Розумієте до чого то все дійшло.
Проходжу з донькою обстеження, сказали за місяць прийти з повторним обстеженням - я той місяць ледве пережила, тепер сказала лікар за три прийти, якщо нічого не зміниться, то буде маленька хірургічна операція і гістологія чи як то називається. Я не можу ці три місяці жити, не знаю як їх пережити , бо мені то сниться, або навпаки не дає спати. Живу наче в дурдомі.

Як вийти з цієї діри, без антидепресантів?