Продовжіть фразу: «Ми були настільки бідні…

Що їла булочку з смітника, що хліб могли тільки купити половина дарницького

У меня на год было 2 пары обуви. Сапоги и тапки. Когда в тапках оторвалась подошва, я не призналась маме, потому что знала , что на новые денег нет. Так и ходила, почти босиком.

Ми були настільки бідні, що купляли устриці тільки по акції😁
Насправді, це для розрядки обстановки. В мене в дитинстві все було поштучно. Каструля каші і по одній котлеті наприклад. Але це було тимчасово.

что вместо колье с сапфирами купили колье с танзанитами

Устриці по акції ну це топ 😅😂

Ну ради справедливості, то там у автора і багатьох коментаторів батьки були не такі бідні, але були алкоголіки і всі гроші пропивали.

Ой то навіть не половина, там люди писали страшні речі що без їжі тижнями були… без одягу. Або як з вагітними мамами ділили речі на 2, а ті далі вагітніли

Семьи маргиналов.

у меня было все и питались мы полноценно, но был период, когда родителям зп замками давали, тогда все брали себе огороды, с тех пор я их ненавижу

То може більшість це не про бідність пости, а про проблемних батьків

Так, коменти страшні, але в багатьох біда, бо горілка. Тих дітей потрібно було вилучати з сім´ї, але тоді служби так не працювали як тепер

Служби мені здається і зараз не працюють як повинні були б…

Ні, нема чим продовжити. Батьки були нормальні, працелюбні люди.

Не жили бедно, нехер и начинать

Важко працювали на городах і в лісі,що б було що їсти.

В мене не було зимового верхнього одягу. Я пам´ятаю як я бігла і плакала від холоду і обіцяла собі, що вилізу з цієї ями

😢а як ви зараз? Вилізли?

Мы не жили богато, но родители не пили и работали. У меня нет страшных воспоминаний о детстве. Только хорошие

Мы с мамой пока жили вместе, носили вещи общаком. Просто достать что-то красивое и модное было очень тяжело, ну а в ужасе, который свободно продавался, ходить никто не хотел.

В мене теж) я там вище написала бо в мене так, але я не дописала те шо мала на увазі)) вже виправити не можу

Так, вже давно

У мене мама бібліотекар, а батько лише по документах є (розлучилися, коли мені був рік, не платив аліменти).
То у 90-ті було важкувато, коли сильно затримували з/п мамі.
Натільну білизну ми багато разів зашивали.
А так я носила чоботи мамині ще інститутські і таке ж пальто. І дідусеві штани від костюму. Під довгим светром не було видно ґудзиків.
Мама смажила котлети з цибулі.
Але у мене таких півкласу тоді було.

Це не бідність, яка гідна жалю.
Це бідність через пияцтво, безвідповідальність, лінощі і т.д.
Дітей жаль, заручники ситуації. Дорослих - ні.

Дитинство припало на перебудову, було дуже важко і скрутно, жила лише з мамою бо тато пив і вони розлучились. Але якихось прямо трешаків і голоду не памʼятаю. Мама якось викручувалася. На солодощі грошей не було, памʼятаю мама мені колотила сметану чи кефір з цукром і какао замість десерту чи цукерок. Доношувала в7-му класі куртку за двоюрідною сестрою ( куртка була стара і морально застарівша) і мамині чоботи ( вони в неї були гарні , але вона віддала їх мені а собі купила якісь страшні китайські дутіки).
А коли з майбутнім чоловіком почали жити разом на другому курсі універу і знімали кімнату в бабці однієї, то було дуууже скрутно. Бувало що й не їли нормально тижнями. Досі коли прїжджяю повз супермаркет біля колишнього готелю «Колос» в Києві згадую як ми стояли там і довго вирішували що нам купити чи пачку соку , чи може два банани, чи два апельсини. Могли дозволити собі тільки щось одне . Це була прям розкіш для нас.
Ми зробили все для того що б вибратись з цієї жопи. Зараз живем в достатку , жалітися гріх.

Так я точно не продолжу. У меня не пили и работали. Да, бывало зарплату месяцами платили мукой, макаронами, сахаром. Да, мясо часто покупали на фарш, потому что отборное дорого стоило, и дешёвую обувь, в секондах одежду покупали. Но голодными и ободраными не ходили. А ещё, мама больше решила не рожать, поняла что 1 ребёнка вполне с такой жизнью хватит.

Я була мала і мене виховувала мама і бабуся,так у 90ті то було ,важко працювали вони ,але все начє крізь пальці ,і пішли ми осінню після комбайна колоски збирать по полям (ніколи того не забуду) і на здоровій ручній крупупорушці змололи спекли перепічки і то їли .А потім щє випадок був ,сардельку одну мені віддали ,а мені соромно їсти було бо вони того не їли .

53 роки майже.Завжди було все необхідне.Батьки звичайні робітники,дід з бабою в селі,інші в місті.В 1977 році купили перший автомобіль Запорожець 968М,В 1986 Жигулі.Далі я пішла працювати,і жити окремо.
Завжди була робота в місті,але не кожен погоджувався йти грузити фури,чи фарбувати мости як мій батько.Багато хто сидів в 90ті на непрацюючих заводах і казав що бідний.Я по вихідних ще й ходила допомогати на ринок,за невеликі гроші

Звідки вам знати,як дісталася батькам машина,якщо вам було 5 років.Може хабара дали.

Ніяких хабарів не давали.Запорожець був б/у.Батько отримував 240 рублів на з-ді Арсенал.На базу ходили машини розвантажувати,влітку баржі.Колись вночі,на мосту Патона з кавунами міліція спинила,думали що вкрали.А вони Херсонські баржі розвантажували.
Мама на Кристалі працювала,потім шила ще,щоб додатково були гроші.А потім зовсім перейшла на швею.
Брат з армії прийшов,женився,і кожні вихідні ходив з батьком розвантажувати фури в Текстиль-Контакт.Вони тільки починали,бази на Полярній і Петрівці були.

Я не продолжу,потому сто детство у меня нормальное было,а вот в 90х жопа была пару лет(