Как закончилась Ваша дружба?

Когда мне было плохо, никто из них не пришел на помощь, им всем надо чтоб я их веселила и давала поводы для их же сплетен обо мне.
Самой лучшей подруге - особенно, самая ярая сплетница. Вот поэтому сижу тут на советчице , вся такая без подруг. Тут обгадят конечно же тоже, но в лицо)), можно просто закрыть страницу и не думать об этом..

Ну от до війни в мене з хати не вилазили ’друзі’.
Війна почалась всі роз´їхались.
Так от за цей період в мене в соц мережах було всього два прохання про сбір для рідної людини, я не очікувала що всі мої друзі по фб кинуться допомагати, але от від цих людей очікувала хоч би підтримки моральної. А отримала повний ігнор. Але годувати кота, поливати квіти, завести привезти туди сюди це все для них робилось роками.
Я просто почистила від них простір . Так от вони по новій напросились в друзі.
Мені хотілось написати, що ви б...ді хочете???

Избавилась от всех подруг, чему несказанно рада. Подставляли, сплетничали, как вспомню так вздрогну. Мои подруги это муж и мама, только им доверяю

Ко мне приставал на др пьяный муж подруги. Еле отбилась. Подруга это видела, и я оказалась розлучницей🤦‍♀️. Потом она развелась и пыталась наладить отношения, вывалившая на меня кучу жалоб, но мне Ее проблемы с ребёнком и бывшим были безразличны, заблокировала везде да и все

Дружу вже 35 років з єдиною подругою, вона ж кума у квадраті. Навіть не розумію, що нас може розсварити! Вона мені як сестра! Коли я була в лікарні - вона бігом питалася, чи мені щось потрібно.
Коли я сповістила їй, що у мене помер тато- тут же запропонувала свою допомогу. Я її обожнюю! І, як виявляється, це взаємно! Я це так ціную!

От і у мене так було. Я вірила, що це вже на віки. А десь перед початком війни помітила, що щось не так. Якось подруга дивно стала поводитися. Таке враження, що на щось образилася. Ну ми всі люди, я можу образити, і не помітити, як і будь-хто. Але злого умислу в мене точно не було. Тому я намагалася поговорити і все з´ясувати. Навіть вибачалася не один раз, якщо щось зробила не так. Бо цінувала дружбу. Не допомогло. Вона зробила здивований вигляд, мовляв, все добре, чого ти. Але стосунки дедалі почали погіршуватися. Помітила, що вона почала, не знаю, заздити?? чи щось таке. Хоча мені заздрити точно немає чому, у неї ситуація в житті стабільніша. Але фрази типу ’тобі добре, тобі є куди за кордон тікати’ (до колишньої свекрухи, яка мене не любить м´яко кажучи), ’тобі добре, тобі є де жити’ (у сестри, своє житло довелося продати, коли дитину лікувала), ’тобі добре, твоя дитина добре навчається’ (дитина 7 класів була на домашньому навчанні, бо з лікарень не вилазили, тільки у 8 клас вийшла з усіма до школи). Загалом я не витримала, припинила спілкування. Тепер тільки на свята привітання. Хоча болісно для мене це було, багато нас чого пов´язувало.

Я Вам щиро співчуваю(
Коли стільки років віриш людині, довіряєш, любиш її- і тут таке.
У мене трошки інша ситуація, ми дружимо з 11 років, зараз нам по 46. Я була з нею у важкі часи, підтримувала її( бо у мами її була пухлина мозку). Вона одразу прибігла в сльозах до мене( мобільних тоді не було). Вона стала хрещеною моєї доньки, а я її сина. Ми, в сенсі грошей - далеко одна від одної, але нашої дружби це не стосується.
Якщо що, моїй доньці 23. Отак ми дружимо! Любимо одна одну, і, коли не бачимось, сумуємо. Але по телефону балакаємо регулярно.