Мама в позиції жертви; як будувати спілкування?

Дівчат, треба порада, як вибудовувати спілкування з мамою, шоб піти від цієї непотрібної жертовності.
Вона допомагає з онуком, живе поряд, дуже цого любить і я це дуже ціную. Але попри багатократні мої прохання, не виходить налаштувати спілкування так, щоб не було позиції жертви з її боку.
Я прямо кажу - кажи як тобі зручно, якщо незручно, так і кажи, знайдемо компроміс.
Але вона робить навпаки.
Приклад. Треба відскочити по роботі. Час зібратися спокійно є.
Телефоную мамі: зможет підстрахувати з дитиною,це не горить, годинки через 2 зможеш прийти? - вона прибігає бігом через 10 хвилин і виявляється, що не поплатила комуналку, не поїла, не випила ліки бо спішила, нервує через це і я почуваюся винною, хоча не торопила абсолютно.
Другий приклад мамин ДН. Одразу пропоную - ми закручені, дитина, робота. Ти закручена. Давай виберемо гарний заклад, посидимо, щоб не готувати вдома. Категорично не хоче. Хоче вдома. Давай доставку візьмемо кажу , щоб не стояти на кухні - краще собі час приділиш.
Категорично хоче готувати. В ДН приходимо, вона не встигає, психує, потім мені каже: як задовбали ці свята, наготуй, прибери, цілий день біля плити. Питання: хто заставляв?
І таких ситуацій купа. Її сестра покликала разом піти на ярмарок, в магазин. Мама пішла і скаржиться, що півдня потратила, втомилась, а нічого не було треба, сил тепер нема. На моє питання нащо вона пішла і чому не відмовилась мовчання і надуті губи.
Чоловік пропонує підвезти додому, коли вона від нас йде. Не хоче, каже хоче пройтись подихати. Він тричі пропонує і каже ну як хочете. На наступний день скаржиться, що сумку ледь досягла бо боліла рука і ледь не впала бо слизько. Ну от як так.
Мама хороша лбдина і дуже турботлива. Але оця риса мене доводить просто до дурки вже.
Щось з цим вдіяти можна? Як максимум щоб вона перестала таким страждати. Як мінімум, щоб я на це не реагувала( бо серджусь страшно