Копуша• 28 февраля 2025
Отношения с матерью, взгляд со стороны
До 10 лет все было хорошо. Детство у меня было счастливое, родители любили с двумя были близкие отношения. Когда мне было 10 лет родители развелись. Отец уехал в другую страну на заработки. Я осталась с матерью. Она довольно быстро встретила новую любовь, у них все завертелось. Сначала отчим переехал к нам, потом они поженились, мать забеременела, я стала ненужной и неудобной. Мы жили в Харькове. Отчим добился чтобы меня отправили к бабушке со стороны отца в Краматорск. Когда мне было 12 родился младший брат. Помню то чувство когда приезжала в Харьков, в квартиру в которой жила с самого рождения и чувствовала себя чужой. Мою комнату отдали брату. Я приезжала и до меня никому не было дело, у матери новая семья муж, новый ребенок, вдобавок свекровь жила с ними. Меня как будто бы не существовало, даже раз в год когда я приезжала к ней, она не могла уделить мне время. Лет в 15 я окончательно приняла тот факт что мамы у меня больше нет. Всегда звонила первая я, как только я перестала это делать наше общение полностью оборвалось. Сейчас мне 24, я сама уже мама. С матерью начала общаться только когда началась война. Я первая ей написала, не общались много лет, но в первые дни войны чувствовала за нее тревогу. Нашла на Фейсбуке, написала просто спросить как дела и убедиться что она в безопасности. Прошло много лет и уже будучи взрослой, я спросила жалеет ли она о своем поступке. Ответ убил. По ее мнению, мне в 11 уже была не нужна мама, а ей хотелось построить личную жизнь, вот только не все мужики могут взять женщину с ребенком. В тот момент для меня это было предательством и большой травмой. Все было хорошо, меня любили, я была нужно и в один момент развод родителей. Не проходит и года мать находит мужика и я становлюсь не нужной, на замену мне рожают брата. И вот прошло столько лет и она искренне думает что это нормально, что она мне была не нужна в 11 лет. Хотя помню как в первый год жизни у бабушки я постоянно плакала, скучала за мамой, за школой, за Харьковым, чувствовала себя не нужной, много страдала и сейчас она мне говорит что ничего страшного не произошло, я уже была взрослая. Просто обидно
показать весь текст
2
7
152
167
0
Ответ дляЯ натуралка
Автор, хочу вас обійняти 
В мене трошки схожа, але інша історія.
Мої батьки розійшлися, коли мені було 3 роки , я лишилась жити з папою, бабусею і дідусем. Життя було прекрасне, але в мої 8 років померла бабуся. Папа вже знайшов нову жінку з 2 дітьми ( на пару років старшими за мене) , якій я була не потрібна.
Жила десь рік з батьком і дідусем, а тато був то вдома, то у нової жінки. Мачуха ( я її так називаю) навіть до телефону тата не кликала, коли я дзвонила ( казала, що його немає вдома, хоча його голос я чула ( ) Почалося життя на 2 дома ( жили ми в одному районі). Я мачухі заважала, це було видно , але при татові вона до мене добре ставилася. Коли в хаті щось припадало, казала, що то я взяла. Потім пропажа знаходилася.
Коли мені було 11 я поїхала до мами в гості ( завжди за нею сумувала ) , у мами на той час було ще 2 дітей , сестри 6 і 1 рік . 6 років сестра жила у свого батька, а мама сама виховувала сестру 1 рік. І я так захотіла жити з цією крихіткою. Так і переїхала до мами , тато на мене образився ( хоч виду і не подавав) , а мачухі було добре без мене ) Хоч у неділю стабільно їздила до тата. Квартиру дідусь і тато розміняли на 2 окремих житла. Дідусь жив в однокімнатній квартирі, а тато в невеличкому будиночку.
З часом у сестри 6 років померла бабуся і вона почала жити з нами ( я , мама і 2 сестри) . Мама моя на ласку і ніжність ’ сухарь’ , при живій мамі ( моїй бабусі ) мама виховувалась в інтернаті, зате коли народила брата , то посвятмла йому всю себе ( майже як у вас ).
Папу я обожнювала, коли була поруч з ним, у мене всі біди проходили.
До дідуся теж постійно їздила в гості. Допомагала на дачі з городиною.
Коли мені було 17 років , мама вирішила переїхати до родичів на ЗУ. Мене прставила перед фактом, сестер забрала із собою в село. Так я переїхала до дідуся , бо папа мене забирати до себе не міг ( дякуючи мачухі ) . Пожила я у дідуся десь з пів року і він попросив мене переїхати до тата ( в мене вже почалися гулькі, друзі , а дідусь сильно боявся позору, щоб я не завагітніла і т.п. ) Прожила я у тата 4 міс , закінчила школу , знайшла роботу ! І через пару тижнів мене попросили на вихід , бо вже виросла ) І мачуха казала, що я заважають їм займатися сексом
.
В 18 років я лишилась майже на вулиці ( зняла кімнату у жіночки) .
Знімала кімнати 4 роки і працювала ( вчитися не пішла, бо треба було за щось жити, а допомоги не від кого не було.
Потім познайомилась з майбутнім чоловіком і переїхала жити до нього в інше місто.
Тато помер в 45 років через 1.5 міс після мого переїзду (п´яна сварка) , мачуха через пару днів після нього від епілепсії . Дідусь помер в 74 роки, через пару місяців після тата. Я спадкувала їх житло ( в 2009-2010році це було приблизно 50 т.дол.)
Мама з сестрами так і живуть га ЗУ.
З мамою спілкуємось по телефону раз на рік.
Зараз мені 39 років, маємо з чоловіком 3 дітей. Я би їм не побажала всього того, що було в мене ( багато чого не писала, в мене навіть нервні тіки були)
Щоб дитина не була потрібна своїм батькам, це жахливо. Дякую дідусю за все, він хоч був і строгий, але справедливий.
Отаке життя.
В мене трошки схожа, але інша історія.
Мої батьки розійшлися, коли мені було 3 роки , я лишилась жити з папою, бабусею і дідусем. Життя було прекрасне, але в мої 8 років померла бабуся. Папа вже знайшов нову жінку з 2 дітьми ( на пару років старшими за мене) , якій я була не потрібна.
Жила десь рік з батьком і дідусем, а тато був то вдома, то у нової жінки. Мачуха ( я її так називаю) навіть до телефону тата не кликала, коли я дзвонила ( казала, що його немає вдома, хоча його голос я чула ( ) Почалося життя на 2 дома ( жили ми в одному районі). Я мачухі заважала, це було видно , але при татові вона до мене добре ставилася. Коли в хаті щось припадало, казала, що то я взяла. Потім пропажа знаходилася.
Коли мені було 11 я поїхала до мами в гості ( завжди за нею сумувала ) , у мами на той час було ще 2 дітей , сестри 6 і 1 рік . 6 років сестра жила у свого батька, а мама сама виховувала сестру 1 рік. І я так захотіла жити з цією крихіткою. Так і переїхала до мами , тато на мене образився ( хоч виду і не подавав) , а мачухі було добре без мене ) Хоч у неділю стабільно їздила до тата. Квартиру дідусь і тато розміняли на 2 окремих житла. Дідусь жив в однокімнатній квартирі, а тато в невеличкому будиночку.
З часом у сестри 6 років померла бабуся і вона почала жити з нами ( я , мама і 2 сестри) . Мама моя на ласку і ніжність ’ сухарь’ , при живій мамі ( моїй бабусі ) мама виховувалась в інтернаті, зате коли народила брата , то посвятмла йому всю себе ( майже як у вас ).
Папу я обожнювала, коли була поруч з ним, у мене всі біди проходили.
До дідуся теж постійно їздила в гості. Допомагала на дачі з городиною.
Коли мені було 17 років , мама вирішила переїхати до родичів на ЗУ. Мене прставила перед фактом, сестер забрала із собою в село. Так я переїхала до дідуся , бо папа мене забирати до себе не міг ( дякуючи мачухі ) . Пожила я у дідуся десь з пів року і він попросив мене переїхати до тата ( в мене вже почалися гулькі, друзі , а дідусь сильно боявся позору, щоб я не завагітніла і т.п. ) Прожила я у тата 4 міс , закінчила школу , знайшла роботу ! І через пару тижнів мене попросили на вихід , бо вже виросла ) І мачуха казала, що я заважають їм займатися сексом
. В 18 років я лишилась майже на вулиці ( зняла кімнату у жіночки) .
Знімала кімнати 4 роки і працювала ( вчитися не пішла, бо треба було за щось жити, а допомоги не від кого не було.
Потім познайомилась з майбутнім чоловіком і переїхала жити до нього в інше місто.
Тато помер в 45 років через 1.5 міс після мого переїзду (п´яна сварка) , мачуха через пару днів після нього від епілепсії . Дідусь помер в 74 роки, через пару місяців після тата. Я спадкувала їх житло ( в 2009-2010році це було приблизно 50 т.дол.)
Мама з сестрами так і живуть га ЗУ.
З мамою спілкуємось по телефону раз на рік.
Зараз мені 39 років, маємо з чоловіком 3 дітей. Я би їм не побажала всього того, що було в мене ( багато чого не писала, в мене навіть нервні тіки були)
Щоб дитина не була потрібна своїм батькам, це жахливо. Дякую дідусю за все, він хоч був і строгий, але справедливий.
Отаке життя.
Какая вы сильная что смогли вырасти, выжить в этом всем бардаке и создать свою собственную семью, родить деток. Сил вам и удачи в жизни!
3
Ответ дляЛетала_НаМетле
Автор, у вас претензии только к маме, а где такие же к отцу?
И это неправда, что родили второго ребенка как ’замену вам’, просто жизнь продолжилась в новом ключе , а не с намерением именно вас обидеть, поймите. И примите тот факт, что родители неграмотные были люди в плане детской психологии, главное, со своими так не поступайте.
У меня подобный опыт. Перед рождением сестры меня отдали на воспитание бабушке и дедушке на целых 10 лет. Мы с сестрой погодки.
Раз в год мама, папа и сестра приезжали на неделю к нам, а я не понимала как так, мне также никто ничего не объяснял. Мне легче, конечно, было, я все-таки была изъята из семьи в неосознанном возрасте и бабушку с дедушкой воспринимала скорее, как маму с папой.
Когда меня забрали, то родители уже развелись и сестра была одна в семье, а тут еще одну такую же привезли, ясно, что о дружбе речи не шло.
И повзрослев, мы маме как-то выкатили все свои детские претензии, мама, глазом не моргнув, сказала, что ни в чем не виновата.
Но полегчало и отпустило все равно.
А послушав Михаила Лабковского, я вообще успокоилась, т.к. поняла, что родители просто такие люди - так само воспитанные, травмированные, не грамотные в сфере психологии и если обижали, гнобили своих детей, то не потому, что хотели причинить намеренно боль, а так проявляли свою ’любовь’, ’заботу’ - вот такую ущербную.
И это неправда, что родили второго ребенка как ’замену вам’, просто жизнь продолжилась в новом ключе , а не с намерением именно вас обидеть, поймите. И примите тот факт, что родители неграмотные были люди в плане детской психологии, главное, со своими так не поступайте.
У меня подобный опыт. Перед рождением сестры меня отдали на воспитание бабушке и дедушке на целых 10 лет. Мы с сестрой погодки.
Раз в год мама, папа и сестра приезжали на неделю к нам, а я не понимала как так, мне также никто ничего не объяснял. Мне легче, конечно, было, я все-таки была изъята из семьи в неосознанном возрасте и бабушку с дедушкой воспринимала скорее, как маму с папой.
Когда меня забрали, то родители уже развелись и сестра была одна в семье, а тут еще одну такую же привезли, ясно, что о дружбе речи не шло.
И повзрослев, мы маме как-то выкатили все свои детские претензии, мама, глазом не моргнув, сказала, что ни в чем не виновата.
Но полегчало и отпустило все равно.
А послушав Михаила Лабковского, я вообще успокоилась, т.к. поняла, что родители просто такие люди - так само воспитанные, травмированные, не грамотные в сфере психологии и если обижали, гнобили своих детей, то не потому, что хотели причинить намеренно боль, а так проявляли свою ’любовь’, ’заботу’ - вот такую ущербную.
В данному випадку мама любила лиш себе і свою вагіну, не проявляла вона ніякої любові, не плутайте егоїзм з любов´ю, матері хотілось мати штани у хаті, дитина заважала
4
Про батька автор так і не відписалась, крім того , що жила у батьків батька. А ситуація схожа тим , що мати, майже на 30 років зникла, не цікавилась і не приймала участі в вихованні своїх синів.
2
Як можна це все назвати, а я думала, що то любов до мужиків, а це лєгкомісліє, а кому легше від того? Як би ми не назвали цю поведінку, а мати - с..ка, вот і все
4
А осеменитель? 24 года, разродилась, но папа помогает 
Проживите достойнее своей матери и тогда докАжите, что у нее был другой вариант.
У меня другой вариант как раз перед глазами. У коллеги мама как прилипала, в свое время она после развода и истерики дочки не вышла замуж, всю жизнь сама ради дочки (по ее словам). Но вот теперь дочке не нужна, у дочки мужчина и ребенок и навязчивая мама, которая не умеет жить сама. Вижу закатывания глаз, когда звонит мама. Но и мама по 5 раз в день названивает. Душила.
Проживите достойнее своей матери и тогда докАжите, что у нее был другой вариант. У меня другой вариант как раз перед глазами. У коллеги мама как прилипала, в свое время она после развода и истерики дочки не вышла замуж, всю жизнь сама ради дочки (по ее словам). Но вот теперь дочке не нужна, у дочки мужчина и ребенок и навязчивая мама, которая не умеет жить сама. Вижу закатывания глаз, когда звонит мама. Но и мама по 5 раз в день названивает. Душила.
1
6
1
А к отцу претензий нет? Не увидела его в Вашей жизни даже раз в год.
У меня тоже в 10 лет родился брат (папа очень хотел сына), и всё внимание переключилось на него. Но меня никуда не отдавали, просто была на вторых ролях. Никому не предъявляю претензий и не держу обидок, я взрослый человек, и родителей перевоспитать не могла и не могу. Они такие, я другая. Принимаю такими, какие есть.
Отец у нас тоже ’уехал на заработки’, и в итоге с концами, там и умер потом. Обвинять, выносить приговоры, придумывать вселенские обиды - не моё. Забыть, простить и жить дальше, счастливо.
У меня тоже в 10 лет родился брат (папа очень хотел сына), и всё внимание переключилось на него. Но меня никуда не отдавали, просто была на вторых ролях. Никому не предъявляю претензий и не держу обидок, я взрослый человек, и родителей перевоспитать не могла и не могу. Они такие, я другая. Принимаю такими, какие есть.
Отец у нас тоже ’уехал на заработки’, и в итоге с концами, там и умер потом. Обвинять, выносить приговоры, придумывать вселенские обиды - не моё. Забыть, простить и жить дальше, счастливо.
2
1
3
Дівчата, автор вже відписала за батька, що фінансово утримував і на 18-річчя подарував квартиру в Києві
4
Почему это менее ?? Я бы на месте женщин отказалась вообще рожать с таким неравноправием родительских обязанностей
автор, а вы сейчас по ней скучаете?ели не скучаете, зачем ворошить прошлое?тем более вы говорите,что детство у вас было счастливое
Так роль отца отличная! Если в 18 уже купил квартиру..
1 при рождении детей в психике всплывают былые травмы (это так работает психика! рулите чтобы не повторять ошибок своей матери!)
2 пока ей не пояснить она считает ШО все делала правильно,
- 11 лет дитя грудью кормить ненужно? Значит мать не нужна.. надо ей втолковать ШО в 18 это возраст когда можно отдаляться. а в 11 мать еще нужна очень и сильно.. сместить ее заблуждения в русло нормы понимания. Видать зачесалось и нырнула в новый брак.. а дитя заменили на свекровь.. раз забрали свекровь = место было и разумности менять своего ребенка на чужую тетку не было. А так же видимо хотелось угодить новому мужу.. и муж тоже мда... просто мда..
3 отец компенсировал себя как мог - купил квартиру, это много - цените!
1 при рождении детей в психике всплывают былые травмы (это так работает психика! рулите чтобы не повторять ошибок своей матери!)
2 пока ей не пояснить она считает ШО все делала правильно,
- 11 лет дитя грудью кормить ненужно? Значит мать не нужна.. надо ей втолковать ШО в 18 это возраст когда можно отдаляться. а в 11 мать еще нужна очень и сильно.. сместить ее заблуждения в русло нормы понимания. Видать зачесалось и нырнула в новый брак.. а дитя заменили на свекровь.. раз забрали свекровь = место было и разумности менять своего ребенка на чужую тетку не было. А так же видимо хотелось угодить новому мужу.. и муж тоже мда... просто мда..
3 отец компенсировал себя как мог - купил квартиру, это много - цените!
1
Прочитала и прям проняло..Как я вас понимаю! У меня такая же история, мать которой я абсолютно не интересна, а теперь и мой сын - ее внук. Тоже на первом месте были ее новые мужчины всегда.Все детство и юношество я прожила с бабушкой. В младенчестве бросала меня одну дома на пол дня, это по рассказам бабушек. Периодически меня отправляли к ней на ’лето’ и это были самые ужасные дни. Когда мне было лет 14-15 она начала жестко пить, она меня и била и душила по пьяне. Пока я просто в чем была не убежала к бабушке окончательно и больше не возвращалась. Моего брата она тоже в 7 лет отдала отцу и не интересовалась ним. Сейчас он ее полностью вычеркнул из жизни, хотя уже взрослый, ему 25 почти. Я пыталась ’проработать’ травмы и помириться с ней, но там просто глухая стена. Я только себя ранила еще больше. В итоге в данный момент я прекратила попытки общения с ней полностью. Зато я самая добрая и понимающая мама для своего сына.
4
1
Неоднозначна ситуація…
Знаходжуся в схожій майже
Дитині 11 років
батько пішов після її народження
Ось мені вже 40
Зустріла чоловіка
Зустрічалися
Почали жити разом в нас
Донька виступає проти категорично
Він до неї ставиться нормально
Вона до нього теж
Але мені вона дорікає, навіщо він тут
Я хочу тільки удвох, як ми жили
Мені він тут не потрібен
От я і думаю-це в неї теж буде про що розповісти психологу?
Знаходжуся в схожій майже
Дитині 11 років
батько пішов після її народження
Ось мені вже 40
Зустріла чоловіка
Зустрічалися
Почали жити разом в нас
Донька виступає проти категорично
Він до неї ставиться нормально
Вона до нього теж
Але мені вона дорікає, навіщо він тут
Я хочу тільки удвох, як ми жили
Мені він тут не потрібен
От я і думаю-це в неї теж буде про що розповісти психологу?
1
1
3
Бабуся з дідусем можуть бути навіть кращими батьками, як біологічні, принаймні, у моєму випадку так вийшло. Батьки мого тата виховували мене з 6 місяців, мама з татом або на вихідні забирали, або приходили в гості. Мама доглядала свою лежачу маму, тато хотів розважатись - а хто у 24 роки не хоче? Я в їхні плани не вписувалась. Нічого доброго з того шлюбу не вийшло - тато спився, став агресивним, а мама у своїй самопожертві дійшла до того, що затягла ліжко своєї мами до їхньої з татом кімнати, щоб та постійно була під наглядом - це за гранню мого розуміння.
Коли я вже була студенткою, помер дідусь, і вона сама відправила тата до нас з бабусею, сильно переживала, щоб я була під контролем (для чого???), через декілька років тато пити перестав, вибився в начальники, і дуже швидко його прибрала до рук друга жінка.
На днях говорили з мамою про цю ситуацію, кажу їй: ’Ти ж сама фактично позбулася тата на користь своєї мами, то чому тепер нарікаєш?’ Вона задумалась і видала, що виходить, що так, але вона не шкодує, бо мама її була доброю, а чоловік пив-гуляв. Я от не пила і не гуляла, але також не була у мами в пріоритеті, колись вона навіть заявила, що бабуся їй ближча, ніж я. Та й байдуже, мене було кому любити...
Зараз вона розказує, що не знає, що би без мене робила, але мене це тепер не особливо гріє...
Коли я вже була студенткою, помер дідусь, і вона сама відправила тата до нас з бабусею, сильно переживала, щоб я була під контролем (для чого???), через декілька років тато пити перестав, вибився в начальники, і дуже швидко його прибрала до рук друга жінка.
На днях говорили з мамою про цю ситуацію, кажу їй: ’Ти ж сама фактично позбулася тата на користь своєї мами, то чому тепер нарікаєш?’ Вона задумалась і видала, що виходить, що так, але вона не шкодує, бо мама її була доброю, а чоловік пив-гуляв. Я от не пила і не гуляла, але також не була у мами в пріоритеті, колись вона навіть заявила, що бабуся їй ближча, ніж я. Та й байдуже, мене було кому любити...
Зараз вона розказує, що не знає, що би без мене робила, але мене це тепер не особливо гріє...
1
Я думаю, у каждого ребенка будет что рассказать у психолога. Но, далекотне каждого ребенка передавали
2
Співчуваю. Пам´ятаю себе в такому віці, коли була у бабушки в іншому місті, через пару днів починала звонити мамі, щоб забрала мене. Згадую як ті довжелезні коди набирала. збивало, я знов починала набирати. І це при тому, що я була залюблена єдина дитина з якою всі цяцькалися. Якби мама так відвернулася від мене, то не знаю чи пережила б.
2
не общайтесь. Это чучело еще когда начнет болеть по старости, начнет новую манипуляцию с целью выбить денег или ухаживать от вас
2
1
Можно обозвать и упиваться ненавистью, а можно понять «диагноз» и отпустить этот груз из своей жизни.
Но дело ваше, тягайте эту жвачку сколько хотите
Но дело ваше, тягайте эту жвачку сколько хотите
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу