Какой у вас есть странный или смешной страх/фобия?

Боюсь открытых шкафов и телефон редко беру, даже когда знакомый номер звонит. Выше там писали про уховерток, не знаю, кто такие, но прусак мне в подростковом возрасте в нос залез)))) Но их всё-равно не боюсь. Но самая страшная фобия - дети и окна. Уже вроде взрослые вполне 10-13 лет, но сердце замирает, когда к окнам подходят открытым или балкону. При этом абсолютно норм, если над обрывом стоим, на мосту или еще где.

Вот эта мерзость

А! У нас их шипалками называли))

Да, у них много народных названий. Ещё мокрицами. Брр, самое мерзкое насекомое для меня. Еле фотку выставила.

В мене досить банально, собаки, як бачу без повідка, то просто все тіло ніби віднімається, не дихаю і не можу зрушити з місця( Це дуууже ускладнює мені життя, постійно переміщаюся короткими перебіжками, прибиваюся до людей, стараюся триматися поблизу магазинів/кафе щоб швидко зайти в разі чого.
В селі просто не можу вийти з подвірʼя сама, тільки з кимось, і то постійно оглядаюся(

Памʼятаю, ми жили колись в спальнику в оточенні трьох шкіл і відповідно стадіонів, через які треба було йти на зупинку, то постійно був цілий квест, прибігала вся мокра, облита холодним потом(

Автор с этим барахлом не расстанется никогда

глибини (тонула декілька раз) і закритих просторів, не лише кімнат, (якщо я буду знать що я закрита в великому приміщенні теж криє), з-за чого ніколи не їзжу в купейних вагонах. Ще боюся коли на вулиці темно виходить з двору і коли за мною йдуть чужі люди

Боюсь в´язаних речей, особливо різні шарфики, кофти колючі, мені здається, що якщо б мене хотіли закатувати, то мені б на шию повісили шарфа з колючої шерсті, якось начиталась тут, що мериносова шерсть найніжніша, тепла, купила кофту, БОже, я її в руки не змогла взяти, наче колюча проволока зі скловатою, просто не можу дивитись на в´язані речі навіть, не можу взяти в руки, у тата був пояс із собачої шерсті, я проходила поруч і у мене волосся дибки, навіть зараз пишу і мене всю перетрушує, я знаю звідки це пішло, моя мама дуже любила в´язати, пам´ятаю, що в дитинстві я хворіла часто і вона парила мені ноги і вдягала вовняні носки, я верещала так, наче мені нігті живцем видерали, в перший клас мама зв´язала мені шерстяні гамаши, це цуко гремуча суміш скловати і колючої провлоки викликала дикий жах у мене, я в під´їзді здирала їх, бо я не могла кроку в них ступити, ще мама любила крохмалити все, труси, носки, у мене майки були наче з картону, ті всі шви кололись і чесались, а махрова простинь нагадувала покривало з розбитим склом, син мій теж не любить колюче, але я ніколи йому нічого не купую такого

Весьма интересно..а вы шарфиков с какого возраста боитесь?если можете точно вспомнить?

Шарфики я ношу, тільки в´язані не можу носити, з любої нитки

Я поняла, а когда вы впервые стали не любить?вдруг вспомните

З 5 років

Боюсь воздушных шаров. Не люблю когда ими играются, жмякают в руках, боюсь их надувать, страх, что они лопнут и мне будет больно

Поперхнуться гречкой. Обожаю гречку, и как то тут прочитала историю,что отец поперхнулся гречкой и умер

И вторая фобия-крыса в унитазе), тоже история из советчицы.

Вроде все😁

я же написала там выше, я пробовала все за эти годы. Сидела по 2-3 часа. Заработала анальную трещину и геморой.
А, еще помню в 19 лет полгода каждый день пила сенадексин (слабительное).

О, моя колега. В мене схожа історія з памʼятниками.

В мого чоловіка така фобія, але він не переносить гучних звуків. Феєрверки терпіти не може, коли треба відкрити шампанське бурчить, але відкриває безшумно. Небуду описувати, що з ним відбувається під час вибухів за вікном(

Боюсь проезжать под шлагбаумом.
Кажется, что автоматика на правильно сработает и он упадет на машину.
Страх такой, что липкий пот выступает если при выезде со стоянки ТЦ надо остановиться под шлагбаумом