Як ваші діти 17-18 років звикали до самостійного життя в Польщі?

Хай шукає роботу, чесно, хоч офіціантом, будуть тоді і знайомі серед місцевих, і мотивація, і трохи грошей.

Не заздріть,може і у вас колись буде все добре.Але для цього потрібне позитивне мислення.

Так продовжуйте плакати, маєте ж над чим
Яке вам діло до чужих заробітків і жоп міра?
Вони ок почуваються

Я думаю мало времени еще прошло, пусть пока живет как может, привыкает. Эмиграция это всегда очень тяжело.
Я сама перезжала подростком и знаю, что говорю.
Более менее наладится когда найдет друзей для начала, потом подработку
Сейчас главная его задача не вылететь с учебного заведения и учебу тянуть
Поддерживайте морально и материально и язык учить обязательно

Син виїхав в Варшаву в квітні 22-го перед 18-річчям.
Їхав в нікуди можна сказати.
Важко було повністю самому все робити - шукати житло, шукати мовні курси, влаштовувати побут і інше. Спілкування не було довго ніякого, бо на курси ходили в основному старші, а сусіди полячки і турок не спілкувались.

Легше стало, коли в сусідні кімнати заселились українці. Теж старші, але все одно хоч щось.
Через рік вступив до ВНЗ місцевого, до того вчився в нашому онлайн.

Восени почалась якась депресія, з якої намагався вийти сам і не говорив. Бо стало зрозуміло що додому не повернеться найближчі роки, бо друзі всі онлайн, бо дівчина білоруска почала щось про Україну говорити не добре.
Психолог онлайн не допоміг.
Я вже психіатра почала шукати.

Але наче стало краще. Познайомився з нашою дівчиною. На його курс перевели хлопця з його укр ВНЗ і почали спілкуватись. Почав гуляти більше, більше фіз активності.

Друзі більше онлайн. З побутом і ііншим справляється. Вчитись дуже важко тому працювати не виходить.
Вже звик. Але не бачить своє майбутнє в Польщі.

От не може наважитися, каже що мови не знає

Син виїхав в Варшаву в квітні 22-го перед 18-річчям.
Їхав в нікуди можна сказати.
Важко було повністю самому все робити - шукати житло, шукати мовні курси, влаштовувати побут і інше. Спілкування не було довго ніякого, бо на курси ходили в основному старші, а сусіди полячки і турок не спілкувались.

Легше стало, коли в сусідні кімнати заселились українці. Теж старші, але все одно хоч щось.
Через рік вступив до ВНЗ місцевого, до того вчився в нашому онлайн.

Восени почалась якась депресія, з якої намагався вийти сам і не говорив. Бо стало зрозуміло що додому не повернеться найближчі роки, бо друзі всі онлайн, бо дівчина білоруска почала щось про Україну говорити не добре.
Психолог онлайн не допоміг.
Я вже психіатра почала шукати.

Але наче стало краще. Познайомився з нашою дівчиною. На його курс перевели хлопця з його укр ВНЗ і почали спілкуватись. Почав гуляти більше, більше фіз активності.

Друзі більше онлайн. З побутом і ііншим справляється. Вчитись дуже важко тому працювати не виходить.
Вже звик. Але не бачить своє майбутнє в Польщі.

Не заздріть,може і у вас колись буде все добре.Але для цього потрібне позитивне мислення.

Мало часу, розумію, але мову вчив вдома ,а там все тільки платно, ми оплачуємо окрему квартирку , харчування, от знайомих взагалі не має , це мене дуже засмучує

К сожалению, многие не видят будущего в Польше. Учатся потому что надо.
И сейчас перебор наших парней в Польше. Столько рабочих мест просто нет. Я читаю группы в ФБ. Там пишут мамы уже выпускников ВУЗов. Сложно работу найти нашим мальчикам.
И грустно и страшно за них, мой тоже подрастает, учит польский, что дальше только Бог знает..

Ви зайшли в тему про Польщу. Де ніколи не було соцвалу і допомоги, і дітям в свої 17-18 років доводилось все самим вирішувати. У вашого сина був непоганий старт, бо 1,5 роки це вирішували за нього. Тому порівнювати немає сенсу.
Добре, що у вас так склалось, але тут інакша ситуація.

У мого раніше такіамбіції були. Він вільно знав англійську, на розмовному рівні німецьку, вчився на Айті і працював в невеликій компанії з США. Бачив себе иьо в Канаді/США або в Німеччині.
З війною зрозумів що не хоча ні туди, ні туди. В Канаді живе моя сестра, його тітка, а в Німеччині хрещена і дружина іншого хрещеного. Не зайшло.
Тепер навіть не знає куди потім.

Дякую за розповідь, мій теж не бачить там майбутнього, але вчиться в Україні он лайн, мову не хоче вчити , хоч дома вчив,з побутом і оплатою ми допомагаємо, та і приїжджаю що 2 міс, і дуже хвилююсь, щоб хоч з кимось познайомився, чи підробіток для спілкування знайшов. Ваш молодець!

Я за три роки їздила два рази. Частіше не виходить.
По мові доречі безкоштовні курси дають досить непогану базу для спілкування в побуті. Мій три рази проходив) одиниці той же рівень, бо безкоштовно лише початковий. Але це додало йому впевненості.
Там 2 рази на тиждень по 1,5-2 години три місяці.

Ну с двумя языками и базой IT я думаю он себя где нибудь да найдет. Образование это самое главное, а там уже двери открыты
У моего еще все впереди, пока даже не знает что он хочет, но ему 13 только

Я вставлю свои 5 копеек, извините
Но отвечу не вам, а автору
Если есть возможность, то берите платные курсы, их много и онлайн в Украине( и дешевле)
Он быстрее заговорит и станет увереннее, я просто не поняла про его уровень языка
Пишу это из собственного опыта
Я жила в Польше 2 гтда, тоже проходила бесплатные курсы 2 раза, говорить и понимать научилась только когда на работу пошла
А коллега моя взяла платные курсы и заговорила через 3 месяца

Я за три роки їздила два рази. Частіше не виходить.
По мові доречі безкоштовні курси дають досить непогану базу для спілкування в побуті. Мій три рази проходив) одиниці той же рівень, бо безкоштовно лише початковий. Але це додало йому впевненості.
Там 2 рази на тиждень по 1,5-2 години три місяці.

Якщо гроші є згодна, але то дорого зазвичай. Ми не потягли фінансово платні.
Зараз є репетитор раз на тиждень для граматики більше.

Я вставлю свои 5 копеек, извините
Но отвечу не вам, а автору
Если есть возможность, то берите платные курсы, их много и онлайн в Украине( и дешевле)
Он быстрее заговорит и станет увереннее, я просто не поняла про его уровень языка
Пишу это из собственного опыта
Я жила в Польше 2 гтда, тоже проходила бесплатные курсы 2 раза, говорить и понимать научилась только когда на работу пошла
А коллега моя взяла платные курсы и заговорила через 3 месяца

Да, согласна
Просто мне кажется мальчику автора с языком станет намного легче и увереннее
А платные курсы намного эффективнее и быстрее как показала практика
Я тоже мама сына и понимаю прекрасно ее, хочется помочь свну, чтоб побыстрее интегрировался

Підкажіть ці курси? Це он лайн ?

Ні, мій очно їздив. Може і онлайн є.
Хіба що завтра запитаю.
Йому в уженді запропонували. Але то було на початку війни. Ходив рік майже.

Зараз наче теж є. Мені в групі ФБ траплялось оголошення. Тільки не пам´ятаю в якій. У мене їх дві ’ Мой ретенок студент в Польше’ - раджу, гарна група. І Українців Варшаві - ця просивша, але багато оголошень різних, щодо житла, підробіток, побуту, курсів і інше.

Так, були безкоштовні і курси лише 2 міс при Карітас, і все, пошукаю з України

Мій вчить онлайн, сайт univer.pl курс 3 місяці 4 тис с чим то, точно не пам´ятаю. Вони спочатку тестують, і визначаюсь наскільки зараз знає. В групах приблизно по 6 чоловік.

Це можливо тільки для тих, хто щ ними поступає , завтра поцікавлюсь, дякую!

мої набагато меншими переїхали, пішли відразу до польської школи, Вже 3 роки там. Не було і нема ніяких проблем, завели нових друзів, швидко адаптувались і влились в колективи. Дочка ще в школі, син вже в ліцеї, готується вступати до університету.

Ну вони ж не самі скоріш за все переїхали, а з кимось з дорослих. Тут же мова, що підліток один. А якщо і самі то їх двоє у будь якому разі це легче.

мова про те, що треба інтегруватись в суспільство, а не створювати собі окрему бульбашку в ньому. Моїм якраз дуже допомогло те, що відразу пішли в місцеву школу, і не було українців. Тому мову ’схопили’ швидко.
Будь яку людину (доведено лінгвістами і дослідами) помістити в іншомовне середовище і без спілкування рідною мовою - за пів року людина на розмовному рівні освоїть її, життя заставить. А якщо сидіти і замкнутись окремо, то звичайно що толку не буде.
І основне, що мені завжди радили ’Говори, нехай неправильно, тебе поправлять, але має бути живе спілкування’