Не знаю що робити?

В мене було все спокійно та нормально. Бо я не позиціонувала чоловіка батьком/ другом моїм дітям. Він- мій чоловік і мій вибір. До дітей має ставитися приязно і з повагою,як і вони до нього. Усі питання щодо виховання/ спілкування та іншого- вирішувалися виключно через мене, ніяких невдоволених вислуховувати/ повчань та іншого. Я- відповідальний доросли і всі питання з обох боків , тільки через мене.

Українець ,за границю ,не булять ,не був таким

Т.е. контакт не налаживали? Просто ультиматум -этот дядя мой новый муж. И мне пофиг нравится вам или нет. Затянули рты и уважаем. Недовольство слушать не собираюсь.
Это все, что вы написали. А я спросила о другом

Надо делать так, чтобы было комфортно ВСЕМ членам семьи. Ведь Вы и сын - это уже семья, а мужчина как бы плавно вписывается в неё. Или не вписывается. Но и ребенок это не горшок с фикусом - где привезут поставят, там и растёт.
Во время переезда он под наркозом был? Или как он реагировал на переезд?

Контакт налагоджувався без обов´язкового часу разом та іншого. І так, мій чоловік не має подобатись моїм дітям, так саме як і їх партнери і друзі не мають подобатися мені. Але всі ми маємо з повагою ставитися до вибору інших.
Повага- основа всіх основ, а з часом до неї можуть додаватися і спільні інтереси, і навіть дружба та любов.

Ну, заграницей ему тяжело, язык, всё новое. Нужно время и усилия на адаптацию. Теперь ясно, почему он так себя ведет.
Совет вам дали правильный- работать с психологом именно вам, она даст советы, что делать и как себя вести

А вы выходит не семья? Так, сожители? Ваши дети и ваш муж просто живут под одной крышей и ждут когда разъедутся?
Хм...мои парни друг друга считают семьёй.

Щас уже поздно, надо было ДО переезда говорить и объяснять, что будет дальше. Сын не понимал, куда и зачем вы переезжаете или как?

Не дуже хотів їхати ,але їхав

Все він розумів і я говорила йому про це три місяці

Ми-родина і саме завдяки тому, що ніхто не порушував чужі кордони, намагаючись ’передружити’ всіх поміж собою. Кожен робив вибір сам, і робив його у тому режимі і з тією швидкістю ,якою хотів.

У моєї мами було 2 ухажора. Я відшила зразу. Як би мама лишила, я б пішла з дому.
Зараз мені 46, мамі 85. Вдячна їй, що послухала мене. Я просто не змогла б жити з чужим дядьком

Ви егоїстка

Ні. Ці чоловіки шукали собі обслугу. Я просікла зразу. Всі мужики шукають вигоду тільки для СЕБЕ!!!!

Скоро пересретеся всі і повернетеся додому

Автор,спробуйте зрозуміти свого сина,його почуття.У мами завжди є вибір виходити заміж удруге чи ні,переїзджати чи ні,у дитини такого вибору нема,бо вона залежна від мами.Крім того,Ваш син має ділити свою найдорожчу людину з іншим,чужим йому чоловіком.Бо Ви із сином були сім´єю,а тепер в сім´ї стороння людина,стороння для дитини.Я виросла із вітчимом тому знаю що кажу.Моя Вам порада-запевняйте сина у своїй любові 100 тисяч раз на день,говоріть що він для Вас най -най-найдожчий-миліший і т.д і живете Ви заради нього.І ніколи ніколи ніколи не демонструйте при синові поцілунки-обжимання-милування із новим чоловіком.Не дозволяйте чоловікові карати чи підвищувати голос на свою дитину-це Ваша дитина,для Вашого чоловіка вона чужа.Ну а на рахунок нового місця-то все поступово увійде у свої рамки-і друзі і знайомства,син звикне.Зараз у нього подвійний стрес.І ще одне-припильнуйте нового чоловіка щоб не дай Бог не проявляв сексуального інтересу до дитини.Такі випадки,на жаль,також знаю.

Звичайно Ви мусите погоджувати із сином переїзд.Ви мусите враховувати думку людини,котру Ви народили в цей світ і маєте обов´язок перед ним любити його і захищати

Діти виростають і уходять. Вірю,що Ви любите свою дитину і зробите все,щоб він не відчував себе самотньо.
А чи краще,що моя донька в 16 років сказала,чого ти ,мама,не розлучилася раніше? Я хотіла тебе бачити щасливу,а не весь час в сльозах!
Ваш син буде бачити Вас щасливу,і все згодом зрозуміє!

Сыну автора выбора не дают.

Важко сказати. Дитина також може не дотримуватися правил ввічливості та поваги, просто тому, що вона хоче, щоб мама опікувалася тільки нею.

Мама в итоге осталась одна? Зато доця довольна, что ’отшила’?
Теперь мамина очередь всех Ваших кавалеров ’отшивать’, чтоб не мешали ей жить с Вами, и только с Вами, бо она не может жить с чужими дядьками

Ему выбора не дают. Его заставляют делать то, что ему не нравится. При этом взрослые делают то, что нравится им. Вы же писали про выбор. Тут выбор без выбора. Тут- я так сказала. И точка. Смирись и закрой рот

Є ситуації у яких таки треба закрити рота,бо це не твоя справа. Якщо дитина отримує від нового чоловіка ввічливе та поважне спілкування,то все ок. І дитина має віддячити чоловікові тим саме і буде у домі спокій

От і запитайте у дитини автора,чому вона скандалить? Чому не дає мамі спокійно жити із коханим?
І так,у родині у КОЖНОГО є обов´язки і у дітей також. А там, де обов´язків нема, виникають паразити, і люди, що намагаються здобути їх прихильність облизуючи з усіх боків і знову таки, облизують недостатньо гарно.

На ребёнка просто забили. Он просто всем должен. Авторитарность. Это не уважение и любовь. Это пофигизм и разделение. Что угодно, но не семья.

У меня один муж. Замужем 25 лет.
Ей никто и ненужен был, просто приклеивались сами.
2 брака ее показали что мужики не ее. Только использовали. Следующие были такие тоже. Мне ребенку видно было что нужна была прислуга. Я ее спасла. Уже прошло много лет, я не поменяла мнение. Я бы просто спасала ее от этих боровов позже.
Если бы был кто то нормальный я была бы в за, мне не хватало отца. Ребенок чувствует как никто.
В итоге, жены этих мужиков текали со временем роняя тапки

.