Котомафия• Изменено 13 мая 2025
Будинок на 2 сімʼї. Доведеться розлучатись
Ми з чоловіком квартиру орендуємо і останні роки збираємо гроші щоб купити власний будинок (Київ). Разом 12 років.
Його батьки планують виїжджати з прифронтової області, теж мають кошти на покупку житла і розглядають лише один варіант - скинутись грошима і купити великий будинок на 2 сімʼї (навіть якщо з різними входами, мені від того не легше). Дітей у нас нема, вони теж ще не старі люди, догляду не потребують.
Я категорично проти, бо якщо вже так купимо - то це надовго, гроші всі потратимо, а повноцінного власного будинку виходить так і не матимемо.
Розумію, що дорослим людям жити настільки близько з батьками (неважливо з його чи з своїми) комфортно не буде.
Чоловік тільки за ідею спільного житла. Нічого поганого в цьому не бачить (або ще не розуміє можливих наслідків).
На компроміс ніхто з нас не хоче йти.
Виходить, що якщо категорично ’рубанути з плеча’ - то варіант у мене тільки один: забрати свою половину накопичених коштів і іти своєю дорогою, а його залишити жити з батьками. Бо навіть варіант залишитись нам на зйомі, а їм купити своє житло не розглядається.
Які ще аргументи можна навести чоловіку, щоб переконати?
Його батьки планують виїжджати з прифронтової області, теж мають кошти на покупку житла і розглядають лише один варіант - скинутись грошима і купити великий будинок на 2 сімʼї (навіть якщо з різними входами, мені від того не легше). Дітей у нас нема, вони теж ще не старі люди, догляду не потребують.
Я категорично проти, бо якщо вже так купимо - то це надовго, гроші всі потратимо, а повноцінного власного будинку виходить так і не матимемо.
Розумію, що дорослим людям жити настільки близько з батьками (неважливо з його чи з своїми) комфортно не буде.
Чоловік тільки за ідею спільного житла. Нічого поганого в цьому не бачить (або ще не розуміє можливих наслідків).
На компроміс ніхто з нас не хоче йти.
Виходить, що якщо категорично ’рубанути з плеча’ - то варіант у мене тільки один: забрати свою половину накопичених коштів і іти своєю дорогою, а його залишити жити з батьками. Бо навіть варіант залишитись нам на зйомі, а їм купити своє житло не розглядається.
Які ще аргументи можна навести чоловіку, щоб переконати?
показать весь текст
1
2
9
15
94
309
0
сочувствую Вам, честно говоря я не вижу других вариантов, кроме развода.. ваш муж тряпочка, которому хочется уюта и заботы, и пофиг какой ценой и от кого
3
15
Та нє, нахабно лізти в життя можуть будь-чиї батьки. Мої просто культурні, не пліткують і не обговорюють нікого, не нав´язують свою точку зору як найправильнішу, і у нас гарні теплі відносини.
2
у мене ідеальні стосунки зі свекрухою, набагато кращі ніж з моєю мамою.
але я категорично не хотіла б жити з нею навіть в сусідніх будинках. хоч у неї і є своє життя. але мені та й чоловікові було б дуже дискомфортно
зі своює мамою також не хотіла б
але я категорично не хотіла б жити з нею навіть в сусідніх будинках. хоч у неї і є своє життя. але мені та й чоловікові було б дуже дискомфортно
зі своює мамою також не хотіла б
25
не обовʼязково. Я живу на другому поверсі, батьки на першому. Тато в мене взагалі буває пару раз в рік, мама на тиждень 1-2 рази може зайти, а може й ні.
У вас есть совместный счет? Вы уверены, что заберёте свою часть денег? У вас одинаковый доход или вложения на покупку дома?
4
он не понимает, потому что обе женщины его любили и о нем заботились. Но его мама не будет относиться к вам так же, как у нему, и прощать все то же, что и ему. Это жизнь, всегда так. Скажите, что для для наследства будущим детям лучше все-таки 2 дома, а не один очень большой. Уговаривайте, автор, не сдавайтесь. Объясняйте. Как бы там ни было, тяжело двум хозяйкам под одной крышей.
Если честно я б жила наверное. Это в молодости хочется все отдельно, а когда живешь в разных странах и неизвестно когда увидишься и увидишься ли вообще, и с теми и с другими родителями, мне жаль. Те, кто рядом живут конечно этого не ценят. Но риск получить дома свой собственный адик есть, и довольно большой, при совместном проживании. Муж у вас конечно наивен
Если честно я б жила наверное. Это в молодости хочется все отдельно, а когда живешь в разных странах и неизвестно когда увидишься и увидишься ли вообще, и с теми и с другими родителями, мне жаль. Те, кто рядом живут конечно этого не ценят. Но риск получить дома свой собственный адик есть, и довольно большой, при совместном проживании. Муж у вас конечно наивен
1
13
тю, у нас не так,мои живут рядом и когда сын был маленький,то это было спасение, и сейчас они не лезут, но зато то мы,то они что-то приготовим и угощаем друг друга, в начале войны жили в квартире с родителями мужа, то там вообще утром только здороваются, потом каждый в комнате своими делами занимается- никто никому не мешает, только в туалет очередь, но это форс мажор жить вместе в одной квартире, а так у бабушки все сестры-братья жили в одном доме на 5 хозяев как соседи - у всех свое все отдельно и всем пофиг вообще кто куда пошел и когда проснулся
1
Мы жили 6 лет с родителями мужа
Это был большой дом, два входа, две кухни и т.д
Но, все равно было сложно
С плюсов, они сидели с дочкой и помогали, можно было работать и всегда оставить на них
Или уехать куда-то без проблем
Так же, с плюсов, насобирали денег и купили квартиру, и позже ещё одну
Так что, смотрите сами
Дом был родителей мужа, сейчас подарили любимой внучке
Это был большой дом, два входа, две кухни и т.д
Но, все равно было сложно
С плюсов, они сидели с дочкой и помогали, можно было работать и всегда оставить на них
Или уехать куда-то без проблем
Так же, с плюсов, насобирали денег и купили квартиру, и позже ещё одну
Так что, смотрите сами
Дом был родителей мужа, сейчас подарили любимой внучке
1
Чим це аргументують?
Пробачте,але таке враження ,що у вас із чоловіком немає вибору чи слова ,може варто свекрів на місце поставити?
Пробачте,але таке враження ,що у вас із чоловіком немає вибору чи слова ,може варто свекрів на місце поставити?
5
2
Ну як показує практика менше проблеми із батьками жінок,а батьки чоловіка то вічні розбірки у всіх майже
8
саме цікаве, що батьки можуть купити будинок не в Києві по своєму бюджету, чого їм саме в Київ їхати?
3
так в тому то і справа, що чоловіка вибір - робити як вони хочуть. І я в цій ситуації одна проти трьох
19
Я такої ж думки як і ви. Доносити до чоловіка що це погана думка, бо він можливо не уявляє собі наслідків. Я зі своєю прекрасною мамою пожила з чоловіком в дорослому віці, і хай вона буде 100 раз адекватна людина, але це не про свободу, некомфортно і враження що за тобою вічно хтось підглядає. В сусідній квартирі б теж не жила
15
Вам очень повезло с родителями . Мои ухитрялись с другого конца города сюрпризом приехать ко мне , типа , в гости . Вне зависимости от времени суток . Представьте , 8 утра , я вся в мыле , собираюсь на работу , через 10 минут выходить ... звонок в дверь - родители . ’Привет ! А мы по пути заехали !’ Садятся и начинается ’бла-бла-бла’ ни о чем . Говорить , что я ухожу на работу , было бесполезно . Сразу обиды и истерики ’Ты нас выгоняешь !’ Или вечером заявляются . Еле-еле отучила - со скандалами . В итоге вообще замки поменяла и им ключей не дала - была вселенская трагедия , полгода со мной не разговаривали . Да всего и не описать .
1
11
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу