Якби повернути час на початок війни? в 22 році

Первая нация- коренные народы.

Не учитываете, что у сестры будет выше заработок, сама племянница уже работает. Со второго семестра надеется на грант т.к. она отличница везде, где училась. Кстати по ее словам в Канаде самая лёгкая учеба среди тех стран, где она училась.

Так це типу наших коледжів, середня спеціальна освіта. Діти не тільки там вчаться, вони пожднують з роьотою на підприємствах.Ви подивіться, які там спеціальності і не починайте тривожитись. Там діти вже на другому -третьому курсі можуть самі себе цтримувати.
У мене є знайомі хлопці, які в Україні хотіли вчитись на юристів бо батько так захотів і тут вони пішли на механіків, бо їм це подобається і батько вже нічого не зміг зробити. То вони вчаться, працюють і мають повно клієнтів серед українців.
Мовний барʼєр звісно, це саме важке плюс менталітет. Але я не знаю жодного підлітка, хто б не вивчив мову. Вони всі спілкуються на рівні і іноді навіть не відрізниш наших від місцевих.
Я маю також дитину і знаю як важко вчитися в школі, особливо якщо це не проста школа, весь матеріал треба проходити по декілька разів і на контрольних всеодно буде оцінка не дуже ок. Але серед наших також є відмінники.
Не бачу нічого страшного в професійному навчанні. Тут не має такого повально навчання в уні як у нас. Але зверніть увагу, що лбди всеодно роблять карʼєру і добре заробляють якщо хочуть.
Бо є Weiterbildung це типу підвищення кваліфікації і це також дає карʼєрне щростання.

От правда, все залежить від рівня в Украіні. Тому не виїзжають, бояться жити гірше, так. тут обстріли, але в доходах в багатьох життя краще, ніж дертися і досягати щось за кордоном. Молоді проще, вони вчать мовум, виїзжають на навчання

В Канале дорого учиться, кредиты берут

Если вы не знаете, кто такие первая нация - вы ничего не знаете о жизни в Канаде вообще)

Вони вчили мову і далі вчать.
І працювати пішов через 2 роки. У нього хороша робота.
Але туга його розриває все одно за домом.
Не всі можуть отак отряхнутись і починати життя з нуля без жалю за домом. Це нормально

Я теж маю тугу за домом. Чи ви думаєте, це так легко? Я просто мислю раціонально.
Я думаю туга за тим домом, який був до війни. Зараз таким де залишилось хіба що власне житло, в якому лбди жили. Бо все вже змінилось.

На самом деле, я вообще не понимаю что они все едят на ту сумму, которая у них остаётся после аренды... есть же ещё и транспорт...
У нас дешевле, чем на 500 кад закупки на неделю не получались в последний приезд. На 6 человек. И это без шика

И сколько их там осталось?

От хто пише тут вище доходи, яке ви бачите для себе професійне майбутнє? Бізнес весь зхлопується, реальний сектор економіки знищено. На чому ви заробляєте, що впевнені що воно і далі буде забезпечувати високий рівень життя? У мене одна відповідь - на війні. Або тримаєтесь за самообман

Какая разница? О них помнят, это главное.

Та я как бы и не утверждала, что знаток Канады ))) Я знаю, что племянники, рожденные в Канаде, платят большие деньги. Ваша ж сестра тоже не первая нация, получается.

Но по ним нельзя утверждать, что учеба в Канаде бесплатная

Да, а ещё ресурс для войны, мотому и не выпускают полные семьи.

Конечно, нет.

Конечно уехала бы. И не возвращалась бы домой осенью 2022 с ЗУ, тогда надежда была, что будет все лучше, что еще год, максимум два и война закончится. Но теперь здесь работа держит. Надеемся на лучшее, готовимся к худшему.

Под обстрелами стресс меньше?

Ну а тут обратное рассказывает дама.

От не розумію звідки така гординя національна, звідки зневага до робочих спеціальностей? Що маємо в результаті, в українців 90% населення мають вищу освіту, якість якої низька. До робочих зверхнє ставлення (чого нема ніде в Европі). Освіту отримують, а інтелігентними не стають.

Не первая, естественно.
Выучить ее там стоило родителям 100 тыс $. Она уже давно сказала, что это того не стоило).
Поэтому для нашей семьи все эти ’ради детей’ и ’светлого будущего’ звучат уже смешно. Просто из опыта.
Никто не знает какая будет жизни в той или иной стране через 10 лет. И есть ли смысл проходить определённые трудности во имя весьма туманного будущего в этой стране

Учёба в Канаде очень дорога для всех, кроме первой нации

Миллионы, в основном вынужденно. Я из Киева не выезжала, пишу как есть.

У вас проблема с пониманием написанного

Революции делает активное меньшинство, большинство из этих людей сейчас воюет. А на мнение основной массы граждан, которые никогда не пойдут первыми на баррикады, на них всем плевать. Им только и остается что жаловаться друг-другу. Вот так это работает

Нет, это у вас проблема с изъяснением своих мыслей

А що там було?

І що ви від мене хочете? Нащо мені ваші проблеми і переживання. Я вдома! Мені на всіх виїхавших насрать.
Розказую, що люди виїхали і психіка не справляється.
Я би теж не змогла. Тому і дома

Мне даже в феврале - марте 2022 родственники крутили пальцем у виска, когда я говорила, что надо уезжать, при этом сидя под обстрелами каждый день, они все неуязвимые, их же убьют, град, ракета в их дом не прилетит, это все случается с кем-то другим, не с ними. Потом в апреле часть родственников выехала, остались самые упертые пожилые, потом все мы радостно вернулись осенью 2022. После того некоторым тут окна и двери выносило после обстрелов, но у всех тут работа. Но теперь знаю, если линия фронта будет приближаться, уеду, пусть кто что хочет, то и говорит, что хочет, то и делает.

Там люди эту очередь снимали. Поищите в инсте если интересно. Там реально километры.