Отвлечемся, посмеемся

Ляльковод дав Віті аркуш, з якого читати,
Щоб міг Яник, не туплячи, його вихваляти.
Вийшов сміло, папірця взяв, в нього заглядає...
От, халепа! Почерку він Путіна не знає!

Бо завжди за нього інші думали, писали,
А йому це в 2-3 словах у вухо вкладали.
Ладно. Якось розберусь я, що мені казати.
А як ні, то постараюсь...зімпровізувати.

Я не дурник вам, щоб 2-3 слова не зліпити.
Приходилось і по 5 слів вкупі говорити!
Ось, слухайте! Текст тут маю. Зараз прочитаю.
Хоч його не понімаю, бо в суть не вникаю.

Так... Усі ви - темні сили, фашисти, бандити,
Екстремісти бендерівські! Треба вас убити!
І як сміє Америка гроші вам давати?
Я ж на них поклав вже око, щоб собі забрати!

Ой! Це я подумав вголос! Не те мав сказати.
Навпаки: я б взяв ті гроші, щоб вам їх роздати!
Бачу, що вас чорні сили сильно спокусили,
Що ви пацанів донецьких в сіті половили.

А ті сіті вам Європа й Америка дала!
Ви б мене ще упіймали - добре, що дав драла!
Але й звідси добре бачу, а ви що - посліпли?
Та бандитська ваша влада - викапаний Гітлер!

Це не те, що друг наш - Путін - простота невинна!
В його мріях Україна - самостійна й мирна!
Ми з ним вдвох тут, якби взялись, похазяйнували,
То ви нашими рабами би навіки стали!

Ой! Знов в голос я подумав. Цього не щитайте!
Замість того: президент я - справжній - так і знайте!
І командувач я главний! Ним мене вважайте!
Як не згідні, кому треба накажу: стріляйте!

І нового президента я не дам обрати!
Так сказав мені Володя вам і передати!
Щось запутався я зовсім: казати,... мовчати?
Може краще в цьому місці мені заспівати?

"Ще не вмер я, та вмер розум в голові у мене.
Чекай мене, Україно! Приїду до тебе!
Ну а поки усім: чао! Це був дядя Вітя!
Ще попрошу вас: на нари мене не садіте!"

"Ну як? Справився я добре?" - Путіна питає.
"дибіл - бил, дибіл - остался!" - той відповідає!

Бачить боляче, як землю рідну розривають
Нелюди, які- не Бога - пекло в серці мають!
Але, вірю, що Вкраїну зможем захистити!
Ми ще будем, як мріяли, в мирі разом жити!