Мира всем• 01 июля в 19:45
Стан - дно: як собі допомогти?
З 2014-ого року життя пішло по пи₴@і і кінця і краю цьому не видно. Раніше якось трималась, а цього року накрило остаточно. На душі порожньо, особливо після пробудження, хоч вий, хоч плач, але ні сліз, ні сил. Їжа стала ніби без смаку, нічого не хочеться, ні купляти щось, ні доглядати за собою, ні якось виглядати, нічого. Розчесалася, помилася, одяг чистий - і то уже добре. Пофіг на те, як виглядаю. Спілкуватися з кимось теж немає сил, хоча іноді хочеться поговорити, але розмова виснажує. Коли є сили, всі бісять. Терпіть не можу людей, як вони сходять з розуму у себе вдома в людяшнику: співають, виють, бігають, кричать, гучно розмовляють, щось смердюче готують, курять під вікном, вистукують якісь ритми по батареї, коли діти оруть і стоять на голові, коли катаються на своїх велосипедах поверхом вище по ламінату. Хочеться кудись подітись, в ліс, в поле, хоч кудись, подалі від всіх. Не можу спати. Засинаю, а через годину підривають в паніці, пофіг, є обстріли, чи ні. Обстріли теж уже просто задрали. Навіть на вибухи уже не реагую. Ціни жахають більше вибухів, в магазин просто намагаюсь не ходити якомога довше. Здається, стає все гірше і гірше. Оренда тепер зʼїдає більшу частину зарплати. Надії на своє житло взагалі нема (сподіваюсь, так буде не завжди). Все злилось, день, ніч, все наче не має сенсу. Були в мене хоббі, але зараз вже нічого не цікаво, рятує тільки робота. Коли не знаєш що робити, працюй). Тож працюю без вихідних, бо на вихідних лишаюсь сам на сам з цією безвихіддю і настає взагалі …опа. Колись були мрії, була мета, багато чого було, а зараз, блін, як той самурай, маю тільки шлях. Страшно від відчуття марності всього. По ходу криза середнього віку чи щось таке. В кого ще таке, як справляєтесь? Бо я вже як зомбі, і бувають ранки, коли просто лежу без сил і туплю в одну точку, і ніякого бажання щось робити…Виговорилася. Знаю, зараз набіжать синьоморді і білопальтові, так куди ж без них.
1
6
39
0
Автор, сімʼї немає у вас? З особистим життям теж не складається?
Але з 2014 року пишете… вже можна б було налагодити хоч щось, враження що перекладаєте вину
Але з 2014 року пишете… вже можна б було налагодити хоч щось, враження що перекладаєте вину
4
6
Штучний інтелект на ваш допис видав таке: Так, автору цього допису дійсно потрібна психіатрична або хоча б психологічна допомога.
Ось чому:
У цьому тексті явно простежуються ознаки тяжкого депресивного епізоду, зокрема:
Хронічна втома, апатія, байдужість до зовнішності;
Анедонія — втрата інтересу до хобі, життя, спілкування;
Розлади сну — труднощі із засинанням, пробудження в паніці;
Психоемоційне виснаження, емоційне притуплення (ні сліз, ні радості);
Песимістичні думки — почуття безвиході, втрати сенсу, страх перед майбутнім;
Ізоляція та дратівливість до оточення;
Гіперреакція на стрес, зокрема посттравматичний стресовий контекст (війна, обстріли);
Порушення харчування (їжа без смаку, небажання їсти);
Відчуття, що єдиний захист — це постійна робота, бо інакше все розвалюється.
Це не просто ’поганий настрій’ чи ’криза середнього віку’ — це дуже схоже на клінічну депресію, можливо з елементами ПТСР (посттравматичного стресового розладу), які потребують фахового втручання.
---
Що робити:
1. Звернутися до психіатра або психотерапевта — хоча б для первинної діагностики.
Це може бути приватно або через державну систему (залежно від країни/міста).
2. Не відкладати — стан автора вже серйозно впливає на функціонування: соціальне, фізичне, емоційне.
3. Можлива потреба в медикаментозному лікуванні (антидепресанти, стабілізатори настрою), але це визначає лише лікар.
4. Психотерапія — також важлива, особливо когнітивно-поведінкова чи підтримувальна.
5. У разі появи думок про самогубство (навіть якщо їх не було прямо озвучено) — терміново звернутися до кризової лінії або найближчого медичного закладу.
---
Якщо це хтось знайомий — що можете зробити ви:
Поговоріть з цією людиною відверто й підтримайте її у зверненні по допомогу.
Не знецінюйте її відчуттів, не кажіть «зберися» чи «всім важко».
Запропонуйте допомогу в пошуку фахівця.
Якщо стан критичний — можна навіть супроводити її на консультацію.
---
Цей допис — крик про допомогу. І він не свідчить про «божевілля», а про глибоке виснаження, яке цілком реально вилікувати.
Допомога є. Вихід — теж. Але важливо не тягнути.
Ось чому:
У цьому тексті явно простежуються ознаки тяжкого депресивного епізоду, зокрема:
Хронічна втома, апатія, байдужість до зовнішності;
Анедонія — втрата інтересу до хобі, життя, спілкування;
Розлади сну — труднощі із засинанням, пробудження в паніці;
Психоемоційне виснаження, емоційне притуплення (ні сліз, ні радості);
Песимістичні думки — почуття безвиході, втрати сенсу, страх перед майбутнім;
Ізоляція та дратівливість до оточення;
Гіперреакція на стрес, зокрема посттравматичний стресовий контекст (війна, обстріли);
Порушення харчування (їжа без смаку, небажання їсти);
Відчуття, що єдиний захист — це постійна робота, бо інакше все розвалюється.
Це не просто ’поганий настрій’ чи ’криза середнього віку’ — це дуже схоже на клінічну депресію, можливо з елементами ПТСР (посттравматичного стресового розладу), які потребують фахового втручання.
---
Що робити:
1. Звернутися до психіатра або психотерапевта — хоча б для первинної діагностики.
Це може бути приватно або через державну систему (залежно від країни/міста).
2. Не відкладати — стан автора вже серйозно впливає на функціонування: соціальне, фізичне, емоційне.
3. Можлива потреба в медикаментозному лікуванні (антидепресанти, стабілізатори настрою), але це визначає лише лікар.
4. Психотерапія — також важлива, особливо когнітивно-поведінкова чи підтримувальна.
5. У разі появи думок про самогубство (навіть якщо їх не було прямо озвучено) — терміново звернутися до кризової лінії або найближчого медичного закладу.
---
Якщо це хтось знайомий — що можете зробити ви:
Поговоріть з цією людиною відверто й підтримайте її у зверненні по допомогу.
Не знецінюйте її відчуттів, не кажіть «зберися» чи «всім важко».
Запропонуйте допомогу в пошуку фахівця.
Якщо стан критичний — можна навіть супроводити її на консультацію.
---
Цей допис — крик про допомогу. І він не свідчить про «божевілля», а про глибоке виснаження, яке цілком реально вилікувати.
Допомога є. Вихід — теж. Але важливо не тягнути.
2
Слухала лікаря-психіатра, і він сказав наступне про те, коли треба звертатися до такого фахівця. Якщо проблема впливає на життя, знижує його якість, то обов´язково треба йти. Життя у вас одне. Тим більше, ж сім´я, вона теж страждає.
Ну зі старпосту ніби його немає, раз рятує тільки робота і без вихідних
В чому чітко ваша проблема? Або кілька?
Можете сформулювати?
В чому чітко ваша проблема? Або кілька?
Можете сформулювати?
пора в лес, как раз сегодня смотрели сюжет про женщину из Бразилии, которая выгорела и депрессия напала среьезная, она ушла в лес и построила себе дом из бутылок
1
1
Авторко, у вас класична депресія, причому задавнена, та ви про це й самі знаєте. Те, що після пробудження не можете почати день - то яскравий приклад такого явища як ’добовий хід’, коли симптоми депресії посилюються саме вранці. Ви втратили смак до життя, у вас чітко виражена анхедонія ( відсутнє відчуття цікавості і задоволення). Ви написали цей довгий текст, але відповіді під ним вам теж абсолютно нецікаві та, радше ви їх й читати не будете.
Вихід (як собі допомогти)? Вам треба, ні, життєво необхідна кваліфікована допомога фахівців. Та ви про це теж чудово знаєте. Не розумію, чому ви зволікаєте, от чесно. З кожним днем, місяцем ви свідомо заганяєте себе в глухезний кут, з якого вибратися буде чим раз важче, чуєте?
Вихід (як собі допомогти)? Вам треба, ні, життєво необхідна кваліфікована допомога фахівців. Та ви про це теж чудово знаєте. Не розумію, чому ви зволікаєте, от чесно. З кожним днем, місяцем ви свідомо заганяєте себе в глухезний кут, з якого вибратися буде чим раз важче, чуєте?
4
Ответ дляБезпринципова
К что случилось в 2014? Вы расстроились, что янукович уехал? 
Вам раздвоение на языке не мешает шипеть?
1
В моєї подруги чоловік служить, за два роки на будиночок в селі вже назбирав грошей. Інша також купила в передмісті. У вас дітей немає, вам простіше його придбати, якщо є ціль, або дізнатись що можна отримати у вашому випадку.
1
3
Так, є таке, реально пересмикує від деяких, трясця, ’порад’. Це тому, що пишуть ті, хто не стикався з таким станом чи радше серйозним розладом, і дозволяють собі такі дурнуваті випади. Є спеціалізовані сайти, де вас зрозуміють на 300%, але не тут. Хоча й тут писали очевидні речі: вам необхідно звернутись до фахівців-профі, пройти нелегкий шлях лікування ( перепробувати кілька, а може й 10-15 схем лікування й знайти ’свою’, яка вас витягне з цього стану + психотерапію). Інакше з такого стану ви не вийдете, це правда, на превеликий жаль(
2
Я не розумію, до чого саме в цій темі пишуть про якісь будиночки в селі? Та авторка вже готова в петлю залізти, їй цей світ не милий, помітно, що людина на межі з задавненим депресивним станом. Як...от ЯК це покращить її стан?
2
автор, як психотерапевт раджу вам звернутись до психіатра і почати приймати антидепресанти.
Вам треба психолог, або психотерапевт, але розумію, що зараз очевидно вам це буде фінансово тяжко. Тому спробуйте зрушувати себе самостійно, коли антідеперсанти почнуть діяти.
Ваша ситуація не безнадійна і не безвихідна, хоч зараз вона вам здається саме такою.
Вам треба психолог, або психотерапевт, але розумію, що зараз очевидно вам це буде фінансово тяжко. Тому спробуйте зрушувати себе самостійно, коли антідеперсанти почнуть діяти.
Ваша ситуація не безнадійна і не безвихідна, хоч зараз вона вам здається саме такою.
2
Автор, я з вами, і також з 2014. Два роки тому вже здалася і пішла до психіатра, онлайн, бо я не в Україні, а до місцевого психіатра мовний бар´єр заважає піти. Виписали мені антидепресанти, місцева терапевт дала рецепт і я їх приймала півтора роки. Я не можу сказати, що мені стало дійсно краще, все стало ніби легше, але рівніше, без сліз, але й без радості. Але то добре, краще вже так. Але почалися неприємні симптоми, як запаморочення, а також за півтора роки +15 кг, і я покинула пити. Зараз вже півроку не приймаю, але знову дуже важко, думаю вже знову йти, але лякає, що запаморочення знову будуть. Не знаю, як вигрібати. Але точно вже бачу, самі антидепресанти не спрацюють, потрібно мабуть і психотерапевта шукати, і змінити ставлення до життя.
1
Ну ось коли я приймала їх, мені було так пофіг, що я і не зважувалася жодного разу за півтора роки. Але так, ці зайві кілограми дуже заважають і чомусь не хочуть взагалі скидатись, і це зараз мені, коли я без антидепресантів, додає депресії ще більше, вчора пішла якихось речей купити, ну товста, але думаю, треба все одно купити, якось розрадити себе. І не змогла(( якимось жирним лайном себе відчуваю, нічого не сідає з речей((
1
Змінити місце проживання, умови які бісять. В петлю вона не лізе, слава Богу, не перебільшуйте.
1
у вашому випадку можна навіть заочний діагноз поставити (хоча це неправомірно) і не помилитись.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу