Чоловік ніколи не хоче нікуди їздити на відпочинок

З дітьми та чоловіком ми були у Кирилівці у 2019 році, меншій дитині було на той момент менше року.
Я навіть не знаю, як вмовила його тоді.
Потім була покупка авто/коронавірус/війна. І таке враження, що йому в радість було шукати причини нікуди не їздити. Уявіть, купили авто і їздили на ньому лише на дачу за місто три рази на рік. Це усі наші поїздки.
В цьому році поговорили і вирішили що вже точно я з дітьми поїду на відпочинок. Пів року тому він був «за» (або притворявся, щоб я не розвивала цю тему), а коли підійшов час купувати тур - знову мало не істерика: «краще відклади гроші, навіщо «всирати» таку суму на тиждень відпочинку і тд.
Мені вже під 40, діти ростуть. Що ми бачили в цьому житті і скільки ще маємо відкладати життя «на потім»?
Для чоловіка відпочинок це сходити в Мак, пройтись в центрі міста пішки і назад. Все. Роками це його головні «розваги».
Ну й нехай, якщо йому подобається. Але це не подобається мені і навіть менша дитина вчора запитала, чому її друзі їдуть кудись по взимку, то влітку. А ми постійно сидимо вдома.
Я передала це чоловіку. Він відмахнувся, мовляв, нехай діти дякують за те, що в них є.
Для мене це дикість, адже якби там не було, мої батьки знаходили можливість возити мене на море кожен рік, починаючи з моїх трьох років. Всякі часи були, і коштів не було, і мати ходила в одному пальті. І зараз кожен рік вони кудись їздять подорожувати.
Я не хочу сваритись з чоловіком, але й думку свою донести до нього мені не вдається. Він упертий як двері.