Відро з крабами

Дівчата, а у вас було таке, що наче хочеться щось змінити, починаєш говорити про це вголос, а інші розповідають про те що так і має бути, сиди і радій?

Працюю бухгалтером, держслужба, 18-20 тисяч в руки, на роботі одні «спеціалісти» навкруги, нікого на … послать, начальник хоч і самодур відірваний від реальності, але дозволяє приходити не на 9, я їду далеко, то малого в школу заводжу, і вже потім іду на роботу, то десь о 10, 10:30 приходжу, можу затриматися ввечері, а можу піти раніше.

І ось я розумію що ця зарплата взагалі мені не підходить, мені просто не вистачає її (вона і раніше була не велика, а зараз просто гайки), шукаю щось інше, але всі чомусь мені невпинно розповідають про те що «де ти ще знайдеш таку роботу?», «ну то в тебе ж хоч вільний графік» чи «та хто ж тобі ще дозволить не приходити на роботу після ночі в підвалі?».
Чого це в нас так працює? Ну так, чудово що можна не прийти чи запізнитися, а жити як на ті копійки? Краще ж вже з 9 до 18, але зарплати буде вистачати на життя. Дістало вже