Вигнала дітей

2 хлопці , 15 і 10 років
З їх батьком живемо окремо. Він від мене не далеко живе, тому вони живуть трохи в мене трохи в нього
Забезпечую їх сама, їх батько взагалі не бере жодної фінансової участі в їх утриманні. Сам вже 3,5 роки сидить на шиї свого сина від першого шлюбу.
Я працюю на важкій фізичній роботі, замучена майже постійно. Купую одяг який вони хочуть, старшому телефон, всі шкільні потреби закриваю, але віддачі за це 0.
Коли приходять до мене то постійні сварки і бійки між ними. Вчитись не хочуть, точніше старший не хоче, а молодший дивиться на старшого і теж не хоче.
Мене не слухають зовсім, допомоги від них ніякої. Пробувала їх заставити до допомоги по дому. Але або не хочуть або просять за це гроші.
Дивляться на свого тата, який зранку до глибокої ночі тільки сидить в комп’ютері і грає ігри. Виховання дітей його не цікавить взагалі.
От сьогодні я їх просила 10 разів вчити уроки, вони спочатку казали «потім, потім» Потім взагалі знову почали сваритись і битись.
Я не витримала і вигнала їх до батька в сказала щоб до мене взагалі більше не приходили
Але як мені жаль і їх і себе.
Їх, бо не дурні хлопці, а дійсно розумні і здібні. Тільки я не можу до них достукатись щоб вчились.
І себе шкода. Бо я з таким способом життя, на роботі важко фізично, а дома нерви і сварки, то я скоро в лікарню попаду.
Що мені далі з ними робити?