Уходя дверю не хлопать• 09 сентября в 20:50
Чи було вам страшно перед народженням першої дитини?
що не впораєтесь? що щось може піти не так? що в фінансовому плані будуть труднощі і чи чоловік допомагатиме хоч трошки?
1
23
0
Мне было страшно, что не доношу. Хотела побыстрее родить и чтоб она не была зависима от моего тела.
2
Хвилювання було, щоб страх - то ні. Але в мене була така важка вагітність, що я мріяла вже народити. Перед пологами зібрала фін подушку на 2 роки, щоб не покладатись виключно на чоловіка. Головне, щоб дитина здорова була - все інше дрібниці
2
Я сегодня впервые за долгое время чувствовала себя счастливой, просто вспомнилось, что мне пришлось пережить за последние несколько лет, и я выжила, я справилась, а сегодня глобальные проблемы решены, мир спасать не надо, можно просто жить, работать, смотреть сериалы, слушать музыку и быть с семьёй.
У чему я это? К тому, что тревога будет сменятся облегчением, после трудностей, а оно новой тревогой, жизнь как маятник. Человек не может быть абсолютно счастлив каждый день. А тревожится в таком важном деле вообще нормально.
У чему я это? К тому, что тревога будет сменятся облегчением, после трудностей, а оно новой тревогой, жизнь как маятник. Человек не может быть абсолютно счастлив каждый день. А тревожится в таком важном деле вообще нормально.
3
мне страшно было когда подруга сказала что беременна... а на роды послал тещу, а сам бухать пошел
1
2
Не, мне стало только страшно тогда, когда попала в роддом и поняла, что впереди самый главный экзамен в жизни. Но...было экстренное кесарево, экзамен не сдавала.
1
Нет, была уверена в муже и своих накоплениях, что все будет хорошо с ребенком и я справлюсь. И все так и вышло. Муж заботливый, ребенок спокойный, здоровый, ночами спал, почти не орал, мало болел и тд.
1
Волнение было только приятное. Шла на кесарево сечение, показания были под вопросом, но я додавила врачей, что мне надо) интуитивно знала, что все будет хорошо.
Не, особо не было. Я была очень оптимистично настроена в первый раз.
А вот во второй раз, когда я знала, что меня ждет..... всю беременность в депрессии провела.
А вот во второй раз, когда я знала, что меня ждет..... всю беременность в депрессии провела.
Це про мене. Сину 16, як згадаю аж вздрогну) Ви теж мабуть тривожник. Якось же люди народжують ще і ще
Я іпохондрик, тому боялась тільки за здооров´я - щоб дитина народилась без відхилень, нормальною, здоровою і я при цьому сама не здохла та не втратила здоров´я.
За все інше страху не було, хіба що мінімальне хвилювання перед новим етапом в житті. Я народжувала після 30 років, коли вже мала всі необхідні умови, надійне власне фінансове становище (ніяк не залежне від чоловіка на випадок чого) і це дуже додавало спокою. З приводу допомоги від чоловіка, то теж було спокійно - він чітко розумів, що дитина наша, а не виключно моя. Тому догляд і виховання - це наша спільна відповідальність.
За все інше страху не було, хіба що мінімальне хвилювання перед новим етапом в житті. Я народжувала після 30 років, коли вже мала всі необхідні умови, надійне власне фінансове становище (ніяк не залежне від чоловіка на випадок чого) і це дуже додавало спокою. З приводу допомоги від чоловіка, то теж було спокійно - він чітко розумів, що дитина наша, а не виключно моя. Тому догляд і виховання - це наша спільна відповідальність.
не повірите, мені самій за 30, і я абсолютно не залежу від чоловіка, (не багатєйша мадам, але на своїх ногах стою твердо), але й так боюсь наче вісімнадцятка
Розумію. Напевне, страхи - нормальне явище в такій ситуації) А вже їх тема - індивідуальна в кожного. Все буде добре) Налаштовуйтесь на позитивні сценарії але без ідеалізованих очікувань.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу