sovetchitsa
Советчица
Вход Регистрация
Спросить Советую Промо публикация Поиск товара
Настройки
Язык меню: ru ua Шрифт: a a a
Служба поддержки
Вход Регистрация
Правила | Ограничения | Cookies
©2008—2025 Советчица Kidstaff
Советчица - Стиль, Мода, Бренды - Стиль жизни
anonim_137
Однозначная• 11 октября в 23:04

Сумно доживати...

Мені п´ятдесят. Живу з батьками, піклуюся про їх здоров´я, останні п´ятнадцать років часто і суттєво хворіють. Якось так швидко життя пройшло. По суті, я одна. Завжди одна. І по життю так складалося, що все треба виборювати, нічого легко не давалося. Є, звісно, подруги. Але загалом у всіх свої сім´ї і свої інтереси. Великих грошей не заробила, статків і шикарної нерухомості не маю. Натомість маю купу проблем, хронічні хвороби і страшну неремонтовану квартиру, на яку ніколи не вистачає коштів. І чим далі, тим страшніше мені жити, бо за який кошт існуватиму на пенсії, одному Богу відомо.
Нічого не прошу. Просто треба виговоритися.
показать весь текст
heart 22 crying_face 105 woman_facepalming 9
307 0
Все фото темыКомментарии автораМои ответы
|« «» »|
  • 1
  • …
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
anonim_177
ТаЕщеОптимистка• 12 октября в 14:57
241
Ответ дляКрем для арбуза
На днях мне исполняется 45. Я стала задумываться о том, что росла в ненормальной семье, когда сама родила ребенка. До этого я считала, что родители - святое, мне всегда внушалось именно это. В 2019 году весной я пошла к психологу, а осенью уже поступила в магистратуру.
До этого я читала много книг, например, Пег Стрип «Нелюбимая дочь», сидела на форуме о токсических родителях. Я поняла, что в этой жизни должна прежде всего своему ребенку. И здесь тоже был перебор: я старалась дать ему то, чего не было у меня, что привело к гиперопеке. С этим долго работала.
А вообще жизнь у меня непростая. В 7 лет меня увел педофил со двора, а в подростковом возрасте я дважды чудом избежала изнасилования, одно из которых было групповым.
Сейчас мы ВПО, мама в прифронтовом городе. Это для меня задача со «звёздочкой». Ехать она никуда не будет. Я решила, что если станет хуже, наймем сиделку. Если в городе станет совсем невыносимо - тогда надо будет думать о пансионате в центре страны. Но жить с ней вместе однозначно не буду. Если она такое делала в здравии, то представляю, что будет с ней в глубокой деменции.Хотя подозреваю, что пограничное расстройство у нее было всегда.
Вы Скорпион по гороскопу ?
anonim_205
Крем для арбуза• 12 октября в 15:13
242
Ответ дляТаЕщеОптимистка
Вы Скорпион по гороскопу ?
Я Весы.
А почему вы спросили?
anonim_32
Рассказница• 12 октября в 15:17
243
Ответ дляОднозначная
Я не можу нікуди виїхати. Але ви молодець
ви невиїздна? військовозобов´язана?
noavatar
Анютка9• 12 октября в 15:20
244
Ответ дляОднозначная
Я ж написала, що живу з батьками
все життя?
anonim_123
Сосиска_Втесте• 12 октября в 16:16
245
Ответ дляОднозначная
Що про совки, не зрозуміла. І що де шукати?
50 в нормальній країні- це не «доживати».
Вам ще скажуть «you are so Young „
like 1
anonim_123
Сосиска_Втесте• 12 октября в 16:31
246
Ответ дляЯ только за!
А є варіант поговорити з батьками серйозно, що вам потрібно виїзджати? В країну з гарним соціалом. Всім. У Вас там хоть надія на краще майбутнє буде. І не потрібно працювати на всіх, будуть батькам і виплати, і лікування безкоштовно.
Автор залежна від них.
Там свого життя в неї не буде, вона теж буде просто прислугою.
like 2
anonim_36
Мексиканочка• 12 октября в 16:57
247
Ответ дляХачапууури
дописувачка ні до чого не прагне.
знайшла собі мужика, який її утримує, і чілить собі.
ясно
anonim_191
Щось не спиться• 12 октября в 17:06
248
Ответ дляОднозначная
Ну, освіту хотілося - отримала, на яку грошей вистачало.
Роботу важко було знайти у 90-ті, якось сама влаштувалася, ще й заздрили)) Трохи нічого пожили, ремонт зробили, комунікації. Потім почали батьки хворіти, потім я... Ну, от так і живу.
А родители что- то в материальном плане дали вам?
anonim_191
Щось не спиться• 12 октября в 17:08
249
Ответ дляЯ только за!
А є варіант поговорити з батьками серйозно, що вам потрібно виїзджати? В країну з гарним соціалом. Всім. У Вас там хоть надія на краще майбутнє буде. І не потрібно працювати на всіх, будуть батькам і виплати, і лікування безкоштовно.
Только сначала жить в лагере
anonim_191
Щось не спиться• 12 октября в 17:10
250
Ответ дляКрем для арбуза
Мой отец умер в мои 22, маме тогда было 44. Характер у неё очень тяжёлый, больше серьёзных отношений у неё не было. После смерти отца мама конкретно взялась за меня. А я как раз расцвела, и у меня было много поклонников. Что мама стала делать? Разрушать мои отношения.
С одним очень хорошим мужчиной я рассталась, потому что мама к этому руку приложила. Через много лет я попросила у него прощения, и он мне ответил, что до сих пор меня любит.
Замуж я вышла в 31. До этого возраста я жила с мамой и работала у неё на работе. Работа была очень тяжёлая морально. Не один раз хотела уйти на другую работу, на что мне говорилось, что ты обязана будешь давать мне деньги за своё проживание, а денег тебе не хватит, да и куда ты собралась - мать же больная и не справится.
Зарплату она мне не платила, сама покупала всё, что мне нужно. Даже одежду выбирала на свой вкус! Мужчины видели, в чём я одета (классика исключительно), покупали мне модную одежду, бельё - и это бесило мою мать.
Быт был в квартире был на мне, впрочем, как и в раннем детстве. С подругами, кстати, я отношения тоже прервала после смерти отца. Мама мне внушала, что они завистливые и никто, кроме неё, не желает мне счастья. Как я на это повелась? Не знаю. Это всё было как в гипнозе.
Муж у меня замечательный. Мама и перед свадьбой хотела разрушить наши отношения. Отвела мужа перед свадьбой и сказала ему, что лучше на мне не жениться.
Потом приезжала к нам в дом и обязательно при муже скажет мне гадости. То я выгляжу плохо, то приготовила хуже, чем она - и всё так мило и с улыбочкой.
Дошло всё у меня до панических атак и ужасного состояния. В 39 лет пошла к психологу и полностью прекратила общение с матерью. Мать мне звонила, потом писала, что Бог меня покарает, но мне было уже всё равно.
В себя я приходила долго. Выясняла, что я люблю, чего я хочу... Пять лет с матерью не общаюсь. Как оказалось, она может жить сама. Соседи мне периодически звонят, говорят, что устали от неё, просят, чтобы я забрала её к себе - она болеет. Но нет.
Прямо как моя мама, только до меня дошло быстрее , и я свалила от неё в Европу по английски не прощавшись, чтобы с собой не брать
dislike 1 heart 4
anonim_191
Щось не спиться• 12 октября в 17:13
251
Ответ дляДжинци на Флісі
Вас послухати, то і в прифронтовому місті можна на ранок не прокинутись. І, як пише автор, живуть в квартирі без ремонту. То думаєте їх лагер для біженців здивує?
Так может лагерь ещё и и дворцом покажется
like 2
anonim_191
Щось не спиться• 12 октября в 17:14
252
Ответ дляДжинци на Флісі
Я бачила стареньких за 80. І через перекладач в телефоні спілкувалися, і цілком адекватні. Якщо не лежачі, тим паче що їх двоє, один одного можуть підтримувати. Якщо сердечна хроніка, то знають які таблетки вони приймають на постійній основі. Можна їхати, було б бажання. Але мені здається, автор там їх на собі тягне, а вони як моя свекруха: як до праці, то вона не може, тахікардія, лежить стогне і швидку викликає. А як на олінклюзів у Єгипет, чи автобусами у Європу з Дніпропетровської області, то в неї чудо ісцелєнія відбувається
Тогда автору надо бросать родителей и спасать себя
anonim_187
Самохвалова• 12 октября в 19:43
253
Ответ дляКрем для арбуза
Мой отец умер в мои 22, маме тогда было 44. Характер у неё очень тяжёлый, больше серьёзных отношений у неё не было. После смерти отца мама конкретно взялась за меня. А я как раз расцвела, и у меня было много поклонников. Что мама стала делать? Разрушать мои отношения.
С одним очень хорошим мужчиной я рассталась, потому что мама к этому руку приложила. Через много лет я попросила у него прощения, и он мне ответил, что до сих пор меня любит.
Замуж я вышла в 31. До этого возраста я жила с мамой и работала у неё на работе. Работа была очень тяжёлая морально. Не один раз хотела уйти на другую работу, на что мне говорилось, что ты обязана будешь давать мне деньги за своё проживание, а денег тебе не хватит, да и куда ты собралась - мать же больная и не справится.
Зарплату она мне не платила, сама покупала всё, что мне нужно. Даже одежду выбирала на свой вкус! Мужчины видели, в чём я одета (классика исключительно), покупали мне модную одежду, бельё - и это бесило мою мать.
Быт был в квартире был на мне, впрочем, как и в раннем детстве. С подругами, кстати, я отношения тоже прервала после смерти отца. Мама мне внушала, что они завистливые и никто, кроме неё, не желает мне счастья. Как я на это повелась? Не знаю. Это всё было как в гипнозе.
Муж у меня замечательный. Мама и перед свадьбой хотела разрушить наши отношения. Отвела мужа перед свадьбой и сказала ему, что лучше на мне не жениться.
Потом приезжала к нам в дом и обязательно при муже скажет мне гадости. То я выгляжу плохо, то приготовила хуже, чем она - и всё так мило и с улыбочкой.
Дошло всё у меня до панических атак и ужасного состояния. В 39 лет пошла к психологу и полностью прекратила общение с матерью. Мать мне звонила, потом писала, что Бог меня покарает, но мне было уже всё равно.
В себя я приходила долго. Выясняла, что я люблю, чего я хочу... Пять лет с матерью не общаюсь. Как оказалось, она может жить сама. Соседи мне периодически звонят, говорят, что устали от неё, просят, чтобы я забрала её к себе - она болеет. Но нет.
Ок. Даже не знаю, что мне теперь с этим делать.
Если вы повзрослели и научились жить своим умом, то возможно пора отпустить обиду на мать.
Если ей реально нужна ваша помощь. Будьте добрее и милосерднее к ней.
like 1 dislike 1
anonim_205
Крем для арбуза• 12 октября в 20:09
254
.
anonim_205
Крем для арбуза• 12 октября в 20:10
255
Ответ дляСамохвалова
Ок. Даже не знаю, что мне теперь с этим делать.
Если вы повзрослели и научились жить своим умом, то возможно пора отпустить обиду на мать.
Если ей реально нужна ваша помощь. Будьте добрее и милосерднее к ней.
Свою историю хотела написать короче. Но уж как получилось.
Меня растили как прислугу- сиделку.
Все давным -давно проработано в личной терапии. Я и сама без пяти минут как психотерапевт. Если интересно,откройте все мои сообщения.
anonim_29
Сонячний зайчик• 12 октября в 20:35
256
Ответ дляОднозначная
Ну, як є
Пройшло повз
та у вас ще стільки всього чудового попереду. Повірте, я знаю. Обіймаю
heart 1
anonim_89
Сливочная пенка• 12 октября в 20:36
257
теж знаю людину, що доживає зі своїх 50, а зараз їй під 70. Уявляєте скільки всього вона ще могла б зробити та порадіти, а так все в очікуванні. Це дуже сумно(
like 1
anonim_22
Вумна, аж страшно• 12 октября в 20:52
258
Ответ дляОднозначная
Тобто мені треба було послати їх нах, коли вони хворіли? Бо у мене - право на власне життя?
А хто буде піклуватись про вас коли ви захворієте, а батьків вже не буде?
Діти дорослі мають жити своє життя окремо від батьків. А ви прожили життя для батьків. Про дружину має піклуватись чоловік, про чоловіка - дружина. А діти - допомагати, а не віддавати всього себе батькам.
heart 2
anonim_124
Карамбулкул• 12 октября в 21:27
259
господи, не дай бог дожить до такой ситуации, что дети должны положить свою жизнь на поддержание твоей.
heart 4
anonim_162
Эта_Шикарна)• 12 октября в 21:42
260
Ответ дляЛюбимаЯНЬ
Ви сама коваль свого щастя, змінюйте своє життя. Таке враження що ви просто пливете за течією
А наука расскажите методы ковки? Выковать металлического мужа? Бросить родителей? Родить ребенка?
like 1
anonim_162
Эта_Шикарна)• 12 октября в 21:43
261
Ответ дляНічний дожор
Самый лучший совет
Автор, прислушайтесь.
Вы уже знацшла?
anonim_162
Эта_Шикарна)• 12 октября в 21:44
262
Ответ дляДжинци на Флісі
На соцзахист їдьте. Пенсіонерів ніхто не примусить працювати. А ви потихеньку знайдете роботу. Не хочуть їхати - це їх право і їх життя. Але і ви не можете бути їхнім заручником. Вони своє отжили, хай вам дадуть пожити. У вас же настрій вже як і в них пенсіонерський
А чтобы вы советовали если бы не было войны и немецких выплат,просто интересно
like 3 dislike 1
anonim_38
Джинци на Флісі• 12 октября в 23:02
263
Ответ дляСливочная пенка
теж знаю людину, що доживає зі своїх 50, а зараз їй під 70. Уявляєте скільки всього вона ще могла б зробити та порадіти, а так все в очікуванні. Це дуже сумно(
А що та людина 20 років очікує? В неї ще живі батьки і вона піклується про них?
like 1
anonim_138
Все будет, но потом• 12 октября в 23:08
264
Ответ дляДжинци на Флісі
Що можна активно жити і у 70-80. Я вже мовчу про більш молодший вік. Ходити у кафе, подорожувати, іздити на велосипеді, закохуватися, успішно лікуватися у разі необхідності довіряючи лікарям. А якщо навіть медицина безсильна, можна повноцінно жити пересуваючись на електричному візочку. І все навкруги для цього обладнано: пандуси, транспорт, ліфти. Чому бачення змінилося після виїзду, бо в Україні я цього не бачила. Яке хоббі можуть дозволити собі наші пенси? На городі раком стояти? Ви багато бачили пенсіонерів в Україні кафе чи ресторані? Подорожуючих у гори? Тих, що катаються на лижах навіть з електростимулятором у серці чи декількома коронарними стентами? А коли це бачиш, надихаєшся цим оптимізмом і появляється спрага до життя. А в Україні людина в 50 вже дивиться у бік цвинтаря
Чудово як, дякую Вам за розповідь. Як же вони такі оптимістичні і активні, і лижі, і гори. Дійсно після 50 люди наче доживають, ніяких активностей, про які Ви кажете, може шопінг, продукты, робота, дім, кіно, відпустка якась. Онуки, заботы про інших. Як нам змінитись і знайти жагу до активного життя?
anonim_138
Все будет, но потом• 12 октября в 23:11
265
Ответ дляДжинци на Флісі
Швейцарія
То Ви таких активних людей там побачили? Як Вам Швейцарія доречі, подобається? Є перспективи, робота, майбутнє?
anonim_38
Джинци на Флісі• 12 октября в 23:17
266
Ответ дляВсе будет, но потом
Чудово як, дякую Вам за розповідь. Як же вони такі оптимістичні і активні, і лижі, і гори. Дійсно після 50 люди наче доживають, ніяких активностей, про які Ви кажете, може шопінг, продукты, робота, дім, кіно, відпустка якась. Онуки, заботы про інших. Як нам змінитись і знайти жагу до активного життя?
Поперше дуже мотивує коли бачиш таке оточення навкруги. Подруге вони мають міцне здоров´я: тут і генетика, і екологія, і якість продуктів, і рівень медицини, і відсутність стресу через впевненість у майбутньому. Ну і високий рівень життя ніхто не відміняв. Без грошей мало що з активностей можна собі дозволити, нажаль
anonim_38
Джинци на Флісі• 12 октября в 23:22
267
Ответ дляВсе будет, но потом
То Ви таких активних людей там побачили? Як Вам Швейцарія доречі, подобається? Є перспективи, робота, майбутнє?
Швейцарія мені дуже подобається. Але, нажаль з роботою дуже важко, бо вся Європа їде сюди на заробітки через високий рівень зарплат. Дуже велика конкуренція навіть на просту роботу. Якщо вони дозволять перехід на робочу візу маючи просту роботу, буде супер. Поки що тільки тимчасовий захист і ніякої визначеності у майбутньому
anonim_4
ЛюбимаЯНЬ• 12 октября в 23:49
268
Ответ дляЭта_Шикарна)
А наука расскажите методы ковки? Выковать металлического мужа? Бросить родителей? Родить ребенка?
Не анука , а включіть мізки і подумайте що робити щоб життя не було таке сумно доживаюче. 50 років ще не старість і до чого сталевий чоловік і покинуті батьки не зрозуміло.
anonim_93
Потужна махіна• 13 октября в 00:11
269
Ответ дляДжинци на Флісі
Що можна активно жити і у 70-80. Я вже мовчу про більш молодший вік. Ходити у кафе, подорожувати, іздити на велосипеді, закохуватися, успішно лікуватися у разі необхідності довіряючи лікарям. А якщо навіть медицина безсильна, можна повноцінно жити пересуваючись на електричному візочку. І все навкруги для цього обладнано: пандуси, транспорт, ліфти. Чому бачення змінилося після виїзду, бо в Україні я цього не бачила. Яке хоббі можуть дозволити собі наші пенси? На городі раком стояти? Ви багато бачили пенсіонерів в Україні кафе чи ресторані? Подорожуючих у гори? Тих, що катаються на лижах навіть з електростимулятором у серці чи декількома коронарними стентами? А коли це бачиш, надихаєшся цим оптимізмом і появляється спрага до життя. А в Україні людина в 50 вже дивиться у бік цвинтаря
так, так. Мені сьогодні мама сказала, що я вже стара , щоб виростити собаку лабрадора. Мені 49р.
face_with_tears_of_joy 2
anonim_195
побольшомусекретику• 13 октября в 00:17
270
Ответ дляОднозначная
Ну, як є
Пройшло повз
Та найдіть собі якогось мужичка тай йдіть жити з ним які проблеми
face_with_tears_of_joy 1
|« «» »|
  • 1
  • …
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта

Похожие темы:

Ще з цiкавого


Популярные вопросы!

Сегодня Вчера 7 дней 30 дней

ещё

Сейчас читают!

Благотворительность!

Назад Комментарии к ответу

О нас | Служба Поддержки | Помощь

Правила | Ограничения | Cookies ©2008—2025 Советчица Kidstaff