Каркуша Клара• Изменено 12 октября 2025
Приходить розуміння того, що вертатися в Україну просто неможливо
Мова не про те чи буде можливість залишитися. Мова про те, що раніше ти говорила собі ’та я скоро поїду додому’, потім ’та я ж скоріше за все все одно в результаті повернуся додому’, а тепер я говорю собі ’треба робити те й те, хоч і не хочеться, бо як не робитиму, то доведеться повернутися додому’. Тобто варіант повернутися додому став зовсім не варіантом.
Я й раніше дивилася на повоєнне майбутнє України без рожевих окулярів, але у мене і тут майбутнє не райдужне. А тепер повернутися стало прям найгіршим варіантом з усіх можливих. І з´явилося внутрішнє відчуття що я списала з рахунку все, що там лишилося.
І так якось сумно і страшно від того, що ти так сприймаєш тепер реальність. Мабуть це в першу чергу через час і зусилля, які ти вже вклав тут, в другу чергу через новини з дому
Цікаво які у кого відчуття
Я й раніше дивилася на повоєнне майбутнє України без рожевих окулярів, але у мене і тут майбутнє не райдужне. А тепер повернутися стало прям найгіршим варіантом з усіх можливих. І з´явилося внутрішнє відчуття що я списала з рахунку все, що там лишилося.
І так якось сумно і страшно від того, що ти так сприймаєш тепер реальність. Мабуть це в першу чергу через час і зусилля, які ти вже вклав тут, в другу чергу через новини з дому
Цікаво які у кого відчуття
показать весь текст
18
3
2
2
50
17
39
Угадайс• 12 октября 2025
Ответ дляЛінива, не каюсь
Це лише ваші думки! Вирішили, то лишайтесь!
Я не виїзджала і навіть думок таких не виникає.
Я не виїзджала і навіть думок таких не виникає.
І що? Людина поділилася думками. Не читайте, якщо у вас одне місце підгорає від заздрощів . ПС я в Україні і не виїжджала, якшошо
4
Запасная спина• 12 октября 2025
Ответ дляЦаревна_несушка
Дело не в этом. Вы можете обсуждать все вопросы где угодно. Суть в том, что рано или поздно придётся принять решение. Я об этом и пишу, что пора решиться и захлопнуть дверь в прошлое.
Автор не может никакую дверь в прошлое захлопнуть, она находится в гостях, при этом остаётся гражданкой Украины. Делится своими мыслями и что её беспокоит и волнует вполне может, что она и делает
6
Бурундучиха• 12 октября 2025
Ответ дляЗаюшка_хозяюшка
Я, в принципе, быстро смирилась с тем, что шансов вернуться домой практически нет (оккупация). И даже, если каким-то чудом территория вернётся. Поэтому сразу приступила к плану интеграции в новое сообщество. Решение выехать из дома принималось очень долго, может поэтому, когда получилось уехать, не было так горько. Теперь там нечего просто ловить. Абсолютно.
Вернусь ли в Украину? Возможно. Но это уже второстепенный вопрос. Тяжело было принять лишение именно дома, твоего города, твоих близких, воспоминаний и факта, что дом теперь там, где ты.. вырвали с корнем.
Вернусь ли в Украину? Возможно. Но это уже второстепенный вопрос. Тяжело было принять лишение именно дома, твоего города, твоих близких, воспоминаний и факта, что дом теперь там, где ты.. вырвали с корнем.
Просто хочу просто поддержать вас. Пусть у вас все сложится в новой стране. С 2014 года, было больше всего жалко людей, которые переехали в центр, запад Украины с ЗБД. И машины у них не те, и говорят не так и квартиры покупают дорогие. ❤️ Я киевлянка, к сожалению, никогда не была на Востоке страны.
3
1
Khmelnichanka• 12 октября 2025
А я вже з пів року ловлю себе на думці, що морально змогла б зважитись на те, щоб залишити дорослих ( але не зовсім дієздатних) дітей в Німеччині, а сама - повернутись додому.
Такої можливості - нема і не буде, але раніше в мене і думок таких не виникало, а зараз - все частіше думаю в ключі « а от якби»….
В кожного з нас - власні страхи, тривоги, сумніви.
Різні бажання і різні можливості….
Розумію ваші емоції, авторе.
Обіймаю Вас.
Такої можливості - нема і не буде, але раніше в мене і думок таких не виникало, а зараз - все частіше думаю в ключі « а от якби»….
В кожного з нас - власні страхи, тривоги, сумніви.
Різні бажання і різні можливості….
Розумію ваші емоції, авторе.
Обіймаю Вас.
2
Птица секретарь• 12 октября 2025
Ответ дляЗаюшка_хозяюшка
Я, в принципе, быстро смирилась с тем, что шансов вернуться домой практически нет (оккупация). И даже, если каким-то чудом территория вернётся. Поэтому сразу приступила к плану интеграции в новое сообщество. Решение выехать из дома принималось очень долго, может поэтому, когда получилось уехать, не было так горько. Теперь там нечего просто ловить. Абсолютно.
Вернусь ли в Украину? Возможно. Но это уже второстепенный вопрос. Тяжело было принять лишение именно дома, твоего города, твоих близких, воспоминаний и факта, что дом теперь там, где ты.. вырвали с корнем.
Вернусь ли в Украину? Возможно. Но это уже второстепенный вопрос. Тяжело было принять лишение именно дома, твоего города, твоих близких, воспоминаний и факта, что дом теперь там, где ты.. вырвали с корнем.
Так, саме прив´язаність до свого дому найбільше тримає. Я розумом вже змирилися, що треба продавати і виїжджати, а як подумаю, що будували під себе, сад садили, грядки, в хаті все підбирала((((
1
Запасная спина• 12 октября 2025
Ответ дляKhmelnichanka
А я вже з пів року ловлю себе на думці, що морально змогла б зважитись на те, щоб залишити дорослих ( але не зовсім дієздатних) дітей в Німеччині, а сама - повернутись додому.
Такої можливості - нема і не буде, але раніше в мене і думок таких не виникало, а зараз - все частіше думаю в ключі « а от якби»….
В кожного з нас - власні страхи, тривоги, сумніви.
Різні бажання і різні можливості….
Розумію ваші емоції, авторе.
Обіймаю Вас.
Такої можливості - нема і не буде, але раніше в мене і думок таких не виникало, а зараз - все частіше думаю в ключі « а от якби»….
В кожного з нас - власні страхи, тривоги, сумніви.
Різні бажання і різні можливості….
Розумію ваші емоції, авторе.
Обіймаю Вас.
У вас двое детей и оба недеездатные?
Птица секретарь• 12 октября 2025
Ответ дляУгадайс
І що? Людина поділилася думками. Не читайте, якщо у вас одне місце підгорає від заздрощів . ПС я в Україні і не виїжджала, якшошо
Це навіть не заздрощі, це непевність і сумніви у власному виборі муляють
Khmelnichanka• 12 октября 2025
Ответ дляЗапасная спина
У вас двое детей и оба недеездатные?
Один - да, по второму вопрос 50 на 50
1
Запасная спина• 12 октября 2025
Ответ дляKhmelnichanka
Один - да, по второму вопрос 50 на 50
Сил вам и терпения. Большое уважение к вам, несмотря на нелегкую жизнь в воспитании таких детей, вы всегда остаётесь адекватным и здраворассуждающим человеком
3
Заюшка_хозяюшка• 12 октября 2025
Ответ дляПтица секретарь
Так, саме прив´язаність до свого дому найбільше тримає. Я розумом вже змирилися, що треба продавати і виїжджати, а як подумаю, що будували під себе, сад садили, грядки, в хаті все підбирала((((
А у нас до 10 коліна всі жили на тій землі..((( Це тяжко, але ж маємо якось жити далі
1
Запасная спина• 12 октября 2025
Ответ дляПтица секретарь
Так, саме прив´язаність до свого дому найбільше тримає. Я розумом вже змирилися, що треба продавати і виїжджати, а як подумаю, що будували під себе, сад садили, грядки, в хаті все підбирала((((
Если угрозы жизни нет, то лучше конечно жить в своём доме, и не спешить с отъездом. Но всегда смотреть по обстоятельствам
3
Khmelnichanka• 12 октября 2025
Ответ дляЗапасная спина
Сил вам и терпения. Большое уважение к вам, несмотря на нелегкую жизнь в воспитании таких детей, вы всегда остаётесь адекватным и здраворассуждающим человеком
На самом деле я уже не совсем адеватная )))))).
Но да - на форуме никогда никого не хейтила и не учила жизни.
В всяком случае, мне хочется так думать )))
Спасибо Вам за добрые пожелания!
Взаимно :)
Но да - на форуме никогда никого не хейтила и не учила жизни.
В всяком случае, мне хочется так думать )))
Спасибо Вам за добрые пожелания!
Взаимно :)
5
Царевна_несушка• 12 октября 2025
Ответ дляЗапасная спина
Автор не может никакую дверь в прошлое захлопнуть, она находится в гостях, при этом остаётся гражданкой Украины. Делится своими мыслями и что её беспокоит и волнует вполне может, что она и делает
Ну вот ее слова говорят, что она не вернётся уже
-а тепер я говорю собі ’треба робити те й те, хоч і не хочеться, бо як не робитиму, то доведеться повернутися додому’.
-а тепер я говорю собі ’треба робити те й те, хоч і не хочеться, бо як не робитиму, то доведеться повернутися додому’.
Птица секретарь• 12 октября 2025
Ответ дляЗапасная спина
Если угрозы жизни нет, то лучше конечно жить в своём доме, и не спешить с отъездом. Но всегда смотреть по обстоятельствам
Сил нам всім пережити і прийняти правильне рішення ((( згадуючи своїх батьків, вони були дітьми війни. А тепер їх внуки і правнуки - діти війни.... страшний кругообіг життя(((
ДолькиКабана• 12 октября 2025
Слухайте, ну навіщо по тисячному колу обговорювати це? ВСІ ЛЮДИ РІЗНІ !!! І кожна людина сприймає по-своєму складності життя. Одна людина шось терпіти не може, а для іншої це не проблема чи таке на копійку! Одна людина прагне змін і без них життя не уявляє, а інша плаче за своєю чашкою з покинутого дому, і не хоче ніяких чашок, хоч віндзорських, хоч династії Мінь. Одна людина вважає, що треба наводити лад в своєму домі, інша тікає і каже, щоб хтось їй зробив добре, бо вона так хоче, дайте!
ВСІ.ЛЮДИ.РІЗНІ !!!
ВСІ.ЛЮДИ.РІЗНІ !!!
1
2
КучМала• 12 октября 2025
Ответ дляЦаревна_несушка
Ну вот ее слова говорят, что она не вернётся уже
-а тепер я говорю собі ’треба робити те й те, хоч і не хочеться, бо як не робитиму, то доведеться повернутися додому’.
-а тепер я говорю собі ’треба робити те й те, хоч і не хочеться, бо як не робитиму, то доведеться повернутися додому’.
ну ей в кайф нюхать чужие унитазы и работать на аренду и тарелку супа а если заболеет.
1
КучМала• 12 октября 2025
Ответ дляKhmelnichanka
Один - да, по второму вопрос 50 на 50
Сил вам и терпения.И деткам вашим здоровья здоровья и еще раз здоровья
2
Khmelnichanka• 12 октября 2025
Ответ дляКучМала
Сил вам и терпения.И деткам вашим здоровья здоровья и еще раз здоровья
Большое спасибо!
1
Inconvenient• 12 октября 2025
Ответ дляВсе питаю зарання
Я много доначу. Рюрера, данные, патроны, машины. Сколько вы таких купили, что посмели грязный рот открыть? Если нисколько, то вперёд штурмовать. КАЖДЫЙ ДОЛЖЕН ПРИНОСИТЬ ПОЛЬЗУ
Донатити, це не кожної хвилини життям ризикувати, або відпочивати у багнюці у холодному окопі. Олігархи теж донатять, але це мізерні суми з тих грошей, які вони вкрали в держави. Донат пенсіонерки, яка отримує маленьку пенсію набагато більше коштує.
1
4
Inconvenient• 12 октября 2025
Ответ для13чудоСВЕТА
Автор, що бачу я. Майже ніхто не хоче повертатись. Кожен намагається знайти собі роботу, бажано гарну. В Україні українці готові з´їсти один одного, а тут тим більше. Конкуренція і заздрість. Намагаюсь з нашими не спілкуватись. Звісно, 💯 спілкування не уникнути.
Це всі бачать, нажаль. Ще й місцеве оточення наполегливо мені радить з нашими не спілкуватися.
1
Непогодка• 12 октября 2025
Ответ дляЗараз на дієті
І з´явилося внутрішнє відчуття що я списала з рахунку все, що там лишилося.
Кривое у вас какое-то ощущение, если вы каждый свой чих и пук бежите обсуждать на украинском форуме, а не там, среди соседей по новому прекрасному дому.
Кривое у вас какое-то ощущение, если вы каждый свой чих и пук бежите обсуждать на украинском форуме, а не там, среди соседей по новому прекрасному дому.
и меня это возмущает. сидит за бугром и ноет.
2
Смурфик• 12 октября 2025
Если я и вернусь в Украину, то только с деньгами, чтобы купить квартиру и желательно не одну. И когда сын чуть подрастет.
Т е минимум лет 10 возвращаться не планирую
Т е минимум лет 10 возвращаться не планирую
Впораюсь зі всим• 12 октября 2025
Ответ дляинтайм_не_предлагать
Почему у меня всегда впечатление от таких тем выехавших, что они сами себя как бы уговаривают и ищут причины почему они там сидят? Ищут оправдания какие-то и поддержу со стороны оставшихся. Разумеется комменты типа’ ой, вы маладец, спасли детей, а мы тут все умрём скоро’ воспринимаются ими как самые правильные и верные
Да, и постоянное считьівается во время разговоров- ’ вьі там еще не повьіздьіхивали?, не ну блин... .Прекратила общение
Можу брикнути• 12 октября 2025
Ми вже не повернемось
Чоловік перейшов на робочку. Я навчаюсь, потім робота гарантована
Дочка студентка
Ще рік тому думали по іншому
Але, скільки ж чекати. Вже чотири роки війни, а життя проходить
Чоловік перейшов на робочку. Я навчаюсь, потім робота гарантована
Дочка студентка
Ще рік тому думали по іншому
Але, скільки ж чекати. Вже чотири роки війни, а життя проходить
1
Укр_жіночка• 12 октября 2025
Ответ дляКаркуша Клара
Я хотіла б про це поговорити з іншими виїхавшими
А я повернулася в вересні. В Київ. Бо чоловік в Україні, і не хотіла все перекреслювати. А в Німеччині теж на некваліфікованій роботі не айс і не перейдеш на другий параграф через зарплату. Я дурна що приїхала?
Можу брикнути• 12 октября 2025
Ответ дляУкр_жіночка
А я повернулася в вересні. В Київ. Бо чоловік в Україні, і не хотіла все перекреслювати. А в Німеччині теж на некваліфікованій роботі не айс і не перейдеш на другий параграф через зарплату. Я дурна що приїхала?
Ви не дурна. У кожного свої обставини
Якби ви була з чоловіком, дитина, яка вступає на навчання і мали роботу, хорошу. Хоч би один з сімʼї, то ви б зробили по іншому
Якби ви була з чоловіком, дитина, яка вступає на навчання і мали роботу, хорошу. Хоч би один з сімʼї, то ви б зробили по іншому
АнтиТанкист• 12 октября 2025
Ответ дляKhmelnichanka
А я вже з пів року ловлю себе на думці, що морально змогла б зважитись на те, щоб залишити дорослих ( але не зовсім дієздатних) дітей в Німеччині, а сама - повернутись додому.
Такої можливості - нема і не буде, але раніше в мене і думок таких не виникало, а зараз - все частіше думаю в ключі « а от якби»….
В кожного з нас - власні страхи, тривоги, сумніви.
Різні бажання і різні можливості….
Розумію ваші емоції, авторе.
Обіймаю Вас.
Такої можливості - нема і не буде, але раніше в мене і думок таких не виникало, а зараз - все частіше думаю в ключі « а от якби»….
В кожного з нас - власні страхи, тривоги, сумніви.
Різні бажання і різні можливості….
Розумію ваші емоції, авторе.
Обіймаю Вас.
А почему хотите вернуться ? Дети не хотят ?
Любительница• 12 октября 2025
Ответ дляВесела бджілка
Потому что мы не умеем в это. Обязательно надо разделиться, мериться кому хуже, лучше. Ноль объединения и эмпатии друг к другу. В этом мне очень нравятся мусульмане, как они даже не на основе национальности друг за друга, а не постоянные терки.
Ох, про мусульман вы прям в точку
Буквально вчера они друг друга побомбили на границе с Афганистаном.
А так да - милейшие люди и обожают друг друга, где бы не находились
Буквально вчера они друг друга побомбили на границе с Афганистаном.
А так да - милейшие люди и обожают друг друга, где бы не находились
1
Khmelnichanka• 12 октября 2025
Ответ дляАнтиТанкист
А почему хотите вернуться ? Дети не хотят ?
Дітей - двоє.
Їхньої думки ніхто на питатиме.
Як і моєї, власне.
З часом ми поаернемось всі втрьох.
Та якби в мене був шанс самій повернутись, а залишити за кордоном дітей, то я , напевно, скористалась би ним.
Якось так.
Їхньої думки ніхто на питатиме.
Як і моєї, власне.
З часом ми поаернемось всі втрьох.
Та якби в мене був шанс самій повернутись, а залишити за кордоном дітей, то я , напевно, скористалась би ним.
Якось так.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу