Фіфачка• 14 ноября в 22:36
Девочки-тревожницы, вы водите авто?
Не знаю, про что больше тема, про болезни или про путешествия)
В общем, люди с тревожным расстройством, как вы справились с собой? Ездить очень люблю, дорога, сама езда прям успокаивает, готова ехать на край света, но исключительно в роли пассажира переднего сиденья)) А вот мысль о том что нужно наконец сдать на права и сесть руль приводит меня в панику, все эти бесконечные мысли "а вдруг, а если" Ну а без машины все сложнее, оч нужна по работе. Хотя где-то читала, что тревожникам за рулем как раз таки легче, такая себе прям терапия. В общем, поделитесь пожалуйста своим опытом, да и просто мыслями, стоит ли дергаться или ну его от греха подальше
В общем, люди с тревожным расстройством, как вы справились с собой? Ездить очень люблю, дорога, сама езда прям успокаивает, готова ехать на край света, но исключительно в роли пассажира переднего сиденья)) А вот мысль о том что нужно наконец сдать на права и сесть руль приводит меня в панику, все эти бесконечные мысли "а вдруг, а если" Ну а без машины все сложнее, оч нужна по работе. Хотя где-то читала, что тревожникам за рулем как раз таки легче, такая себе прям терапия. В общем, поделитесь пожалуйста своим опытом, да и просто мыслями, стоит ли дергаться или ну его от греха подальше
31
0
На звʼязку ГТР, кермування- одне з моїх заспокійливих, як медитація. Хоча, був період, що не їздила (у вагітність), то після важко сісти. Але, лиш сідаю, все стає на свої місця. І що цікаво, не захитує за кермом, бо концентрація на іншому.
Ох, я тревожник и вождение для меня это стресс до сих пор 💔
Правда езжу мало и правам года нет ещё. Но уже попала в ДТП ((
Постоянно тревожные мысли за рулем: а вдруг не замечу другую машину при перестроении ,а если выскочит пешеход на дорогу, а вдруг ребёнок или собачка кинутся под колеса и тд…Нравится только ехать по трассе, по прямой 🙈 где нет ни светофоров ,ни пешеходов, ещё и что бы не в час пик было это))
Не знаю как с этим бороться , очень неуверенна в себе за рулем, боюсь сделать ошибку. Муж говорит, что брать и ездить через страх. Не только по 1-2 маршрутах,как я, а ставить цели (поехать в соседний супермаркет, потом в другой магазин в другой день и тд) . А я постоянно откладываю это 🫣
Правда езжу мало и правам года нет ещё. Но уже попала в ДТП ((
Постоянно тревожные мысли за рулем: а вдруг не замечу другую машину при перестроении ,а если выскочит пешеход на дорогу, а вдруг ребёнок или собачка кинутся под колеса и тд…Нравится только ехать по трассе, по прямой 🙈 где нет ни светофоров ,ни пешеходов, ещё и что бы не в час пик было это))
Не знаю как с этим бороться , очень неуверенна в себе за рулем, боюсь сделать ошибку. Муж говорит, что брать и ездить через страх. Не только по 1-2 маршрутах,как я, а ставить цели (поехать в соседний супермаркет, потом в другой магазин в другой день и тд) . А я постоянно откладываю это 🫣
2
Водити я люблю, це така нагода спрямувати безкінечний тривожний гіперфокус.
Проїхала, знаєш які машини поруч їхали, номери, як машина отам на повороті на півтона інакше звучала, у що який пішоход одягнений
порядочок.
Проїхала, знаєш які машини поруч їхали, номери, як машина отам на повороті на півтона інакше звучала, у що який пішоход одягнений
порядочок.
Треаожник+іпохондрик, панічні атаки, корочє-я мрія психіатра, але обожнюю водити авто, це мене заспокоює)
1
Тревожник на связи. В начале было тяжело, а потом...езжу много, механика, автомат без разницы. В день по 100-150км + дальняк.
1
Тут два типи тривожників, ті для кого водіння то про контроль і спокій і ті в кого це привід для панічки.
Я другий тип, на жаль. Здавала довго і нудно, вчилась довго нудно. Розуміла що чим довше тим краще в моєму випадку. Сіла за кермо, через три місяці такого сякого водіння в стані майже серцевого нападу отримала панічні атаки і тривожний розлад. Не виключаю однією з причин було водіння. Під час лікування і терапії сіла на антидепресанти і транквілізатор на ніч і о боги, я зрозуміла як нормальні люди водять, спокійно, без паніки. Моє тіло зрозуміло що так теж можна. Далі вже пів року я з препаратами водила. Зараз без препаратів, але спокійна за кермом. Не можу сказати що водіння мені за щастя, але і без машини вже не уявляю життя теж.
Дуже горджусь собою що осилила це все і не закинула.
Я другий тип, на жаль. Здавала довго і нудно, вчилась довго нудно. Розуміла що чим довше тим краще в моєму випадку. Сіла за кермо, через три місяці такого сякого водіння в стані майже серцевого нападу отримала панічні атаки і тривожний розлад. Не виключаю однією з причин було водіння. Під час лікування і терапії сіла на антидепресанти і транквілізатор на ніч і о боги, я зрозуміла як нормальні люди водять, спокійно, без паніки. Моє тіло зрозуміло що так теж можна. Далі вже пів року я з препаратами водила. Зараз без препаратів, але спокійна за кермом. Не можу сказати що водіння мені за щастя, але і без машини вже не уявляю життя теж.
Дуже горджусь собою що осилила це все і не закинула.
5
у меня после беременности появился страх водить машину прям на каком то подсознательном уровне. И как пассажир я стала больше стрессовать. Но жизнь заставила сдать на права, почти год вожу машину и чувствую себя нормально. Не скажу, что уверенно на 100%, но и страха нет.
Ага, тобто ’не так все однозначно’
Та ви все одно молодець, мало того що не закинули, ще й з препаратів зійшли.
Та ви все одно молодець, мало того що не закинули, ще й з препаратів зійшли.
Девочки, а как с концентрацией дела обстоят, с вниманием? У всех все хорошо изначально было? Или тоже всё с опытом приходит, как навык нарабатывается?
все с опытом- по факту количество перейдет в качество и тревожность пропадет, а поначалу никуда(
1
оооо, так, пішохід у темряві - фобія номер раз. Ще й колись бачила дтп де жінка у темряві (відключення) збила дитину на велосипеді. Досі це все перед очима. І все, капець, руль став стовідсотково табу(((
Ось це і лякає дуже((
Сідаючи за кермо, треба розуміти яка це велика відповідальність.Плюс я така людина,що мені важко довго тримати концентрацію уваги. Звичайно, за кермом я стараюсь бути максимально уважною і все контролювати ,але потім приїжджаю дуже змучена після дороги. Але якщо обирати маршрутку-таксі і ці чекання ,хвилювання щоб дитину не знудило з чужій машині, то краще вже на своїй машині, бо з маршрутками і таксі теж змучуюсь не менше
Сідаючи за кермо, треба розуміти яка це велика відповідальність.Плюс я така людина,що мені важко довго тримати концентрацію уваги. Звичайно, за кермом я стараюсь бути максимально уважною і все контролювати ,але потім приїжджаю дуже змучена після дороги. Але якщо обирати маршрутку-таксі і ці чекання ,хвилювання щоб дитину не знудило з чужій машині, то краще вже на своїй машині, бо з маршрутками і таксі теж змучуюсь не менше
Я очень тревожный человек. Вожу полгода. И это действительно как терапия, успокаивает и отвлекает, дарит новые эмоции. Я тоже думала, как же я со своими вечными боязнями справлюсь с ездой. Но когда выучила теорию, начала ездить и поняла, что на дороге все подчинено правилам и логике, мне стало полегче и спокойнее.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу