Нервные тики лечение

Не акцентируем
И с учителями поговорили чтоб не акцентировали, и попросили классного руководителя, если кому-то из деток будет мешать, чтоб обязательно сразу нам сказала

Вы все сделали правильно
Но не стоит ребёнка «лечить»
Похоже в вашем случае это особенность нервной системы
Это обязательно пройдёт! Не волнуйтесь

У меня в детстве были тики (и кстати эти фразы мамы «не моргай» совсем не помогали)
И у ребёнка тоже были
Но мы вообще не обращали его внимание на это
Совсем

А що психіатр скаже? Я думала він теж прописує тільки лікування?
А до психолога ходимо, але тільки 3 тижні
Почались вони ще задовго до школи

А в каком возрасте были тики?
Беседы о самоконтроле, вы имеете ввиду учили тики контролировать?

Значит вы не эмпат и просто не замечали что сына обижает кто-то, возможно вы и были его абьюзером, потому ’не замечали’ так как можно иногда выйти на самого себя при расследовании.
Других детей ваших не абьюзили потому не было и таких проблем.
Есть редкие исключения - нейроинфекции. Но вы бы уже знали что у ребенка это есть, если бы хоть минимально занимались им и сдавали хоть какие-то анализы.

Если вы вышли на себя, не значит что у других та же проблема. Нейроинфекции??? Вы предлагаете пункцию сделать спинномозговой жидкости?? Я в шоке.

Мне просто кажется, что тики его очень выматывают, и хочется помочь уже хоть как-то

Если вы вышли на себя, не значит что у других та же проблема. Нейроинфекции??? Вы предлагаете пункцию сделать спинномозговой жидкости?? Я в шоке.

Мне просто кажется, что тики его очень выматывают, и хочется помочь уже хоть как-то

Я сказала лишь, что иногда причиной тиков может быть нейроинфекция, к примеру последствия менингита, но это редкость, и там другие нарушения нервной системы есть, как то неравноценное развитие парных конечностей, может одно плечо быть выше второго.

У сына не было ничего этого. Но с рождения была реакция на все. Он плохо спал, щелчке ручки - он просыпается, руками дёрнул то же.
Я естественно была с ним у невролога, психолога и психиатра. Сказали пройдет само. И прошло, хотя я не верила. Эти тики волнами были от моргания, до поворота руки и ноги, поворот головы в сторону. Это не обычное моргание далеко.

Все случаи тиков в реальности у детей, что я знала - были в семьях, где в порядке вещей - резко врываться в комнату ребенка, нарушать личное пространство, отбирать вещи, наводить порядки, критики больше чем ласки, чуть что сразу в крик, резко будят утром, шумят не давая спать или читать.
Такие дети нередко становятся нервные, зашуганные, вздрагивающие от любого резкого звука или движения.
Это уже на уровне рефлексов.
Триггер сработал - рефлекторный тик.

Нет именно тики его не выматывают
Он их даже не замечает
Но кое в чем Вы правы
Ваш ребёнок действительно сильнее и быстрее устаёт, чем другие дети.
Даже от положительных эмоций
Возможно ещё от шума, яркого света…
От недосыпа точно будет хуже!
Лучший вариант- ежедневная прогулка по парку, спокойные хобби типа лепки и рисования, ванны с морской солью и сон!!

У сына не было ничего этого. Но с рождения была реакция на все. Он плохо спал, щелчке ручки - он просыпается, руками дёрнул то же.
Я естественно была с ним у невролога, психолога и психиатра. Сказали пройдет само. И прошло, хотя я не верила. Эти тики волнами были от моргания, до поворота руки и ноги, поворот головы в сторону. Это не обычное моргание далеко.

А в каком возрасте были тики?

А какого рода были тики? Волнообразно тоже приходили уходили?

якщо це виражена тривожність або наслідок серйозного стресу, то психіатр може прописати препарати.
Тільки психіатр виписує не ромашки, вітаміни, а препарати для відновлення роботи мозку (нейромедіаторів).
Окрім тіків, є ще якісь симптоми, ритуали, емоційна нестабільність, проблеми зі сном, больові відчуття під час тіку, гіперактивність?

Ну емоційна не стабільність є, якщо щось не так як він хоче, одразу крик, проблем зі сном немає, ритуалів теж, на рахунок больових відчуттів не казав нічого, гіперактивності немає, але завжди хоче бути біля когось, сам доволі рідко може проводити час,( може пів години в день, і коли грає на телефоні - це 40-60 хвилин в день)

Ваша дитина чула близько вибухи? Як реагує на тривоги, війну? Ви говорите на цю тему? Чи були моменти, коли він закривається в собі? Він залишається сам спати в кімнаті чи при світла або з батьками?

Ні, поруч не чув вибухів, але взагалі чув, на тривогу реагує спокійно, ми намагаємось казки читати в коридорі чи в слова грати, але тики почались, коли ми поїхали до Польші до родичів на місяць без батька
закриватись в собі такого не було, він дуже відкрита дитина, дуже легко йде на контакт, легко заводить нові знайомства
Спить сам в кімнаті, із нічником

розлука з батьком + зміна середовища — це сильний удар по відчуттю безпеки для чутливої нервової системи. Можливо дитина хвилювалась за батька? Може у них дуже тісний звʼязок ? Він хвилювався, що батько залишився сам в небезпеці…


Діти не завжди реагують страхом.
Часто реакція — через тіло. До речі, у дорослих теж напруга залишається в тілі. Тому психологи в першу чергу навчають спочатку розслабити тіло - випустити напругу.

Зазначені препарати не дадуть ефекту, це більше як плацебо.
В таких випадках призначають нейролептики (щоб знизити внутрішню тривогу), але найбільшу роль грає терапія і робота з емоціями. Варто показатись психіатру.
Терапія - завжди дуже тривалий процес. Перші результати можуть бути через рік.
Ви можете з дитиною вчити емоції і вчитись їх екологічно вивільняти . Якщо ви тривожна - син це буде відчувати , навіть дрібницю. От ви хвилюєтесь за тіки, шкода його.. він це відчуває - і це теж може працювати як тригер тому треба вчитись виражати свої емоції і вам. Мовчання і тиша вдома - це не означає, що емоцій немає.

Є картки емоцій (загугліть) - ви можете їх разом вчити . Це взагалі буде великий вклад в його майбутнє (вміння відчувати себе). Він називаєте емоцію - як ми можемо її виразити і відпусти?!
Наприклад, злість . Вона швидко накопичується в тілі (зона роту, скули, брови, затиснуті плечі). Можна скинути напругу з тіла - біг, бокс ( або сильне стискання кулачків, мʼяча), стрибки.
Тобто зʼявився тригер, емоція = тік, треба її назвати і випустити.
А щоб назвати - він має їх знати. Техніка усвідомленості і прийняття.
Дитина відчуває що наближається Тік - виникає злість/роздратування - підвищується тривожність - посилюється тік. Замкнене коло, от його і треба розірвати зсередини.
Далі. Тригер - намалювати емоції.
Можна надути сильно живіт як кульку і видихнути ніби забуваєте свічку

Ви можете вести щоденник тіків.
Ситуація - емоція - наслідок - вид тіку, в якій частині тіла проявився, тривалість - сон, активність, стрес. Коротко
Аналізуйте ситуації в порівнянні .
Записувати непомітно і не коментувати при дитині. Він не повинен цього знати.

Дякую, у нас є картки емоцій, ми їх ще купили коли вперше з психологом почали займатись, і вчили їх.
На заняттях з психологом він теж вчить емоції, в силу віку дещо ще плутається в них, але він молодець для свого віку знає багато емоцій, і от вивільняти зараз теж вчить, вчимо і практикуємо глубоке дихання , скидати стрес і агресію, через зжимання предметів, надування живота і задмухування свічки - теж, але цьому методу тільки вчимося, бо не хоче таке робити, не подобається
А за себе дякую, теж звернусь до терапевта 🙏 бо і сама відчуваю, що нерви закінчуються потроху
А за щоденник тиків - ну не знаю, тяжко відслідкувати
Вони зʼявляються не так, що – немає 👉 стрес 👉 тік 👉 пройшов і все добре
Якщо вони йдуть, то на постійній основі 2-3 місяці, хвилеподібно, потім потроху на спад і немає, потім якийсь час немає - немає, потім зранку встав, оп і знов почались

У вашої дитини були тіки? Чи ви якось звʼязані з тикозним розладом?

це дуже добре, ви вже зробили велику роботу. Він ще досить маленький і мало, що розуміє...через це важко.
тобто хвиля триває пару місяців...можна відслідковувати фази. Тут є циклічність. Її важко спіймати. Якби це була доросла людини, то самому легше аналізувати себе.

Особисто для вас - книга Валерія Синельникова ’Полюби хворобу свою’, про те як ми руйнуємо себе з середини
Раджу працювати разом з батьком. Батько для нього вагома фігура.

Щиро співчуваю вам, це дуже важко і опускаються руки, коли не можеш допомогти своїй дитині не чекайте катастрофи, це пройде. Потрібен час!
Я більше дотична до психотерапії та впливу війни на психіку (в т.ч. дитячу).

Дякую 🤗обов’язково почитаю книгу

Батько завжди з нами працює, він теж багато робить ❤️