Я переживаю, що без лиж у Буковелі я недостатньо хороша мама.

Я дуже себе накручую через те, що відклала гроші на літню подорож. Узимку всі навколо їздять кататися на лижах, а ми нікуди не поїхали. У мене немає досвіду таких поїздок, і в дітей теж.

Після слів подруги, що я нібито недостатньо займаюся дітьми й краще було б відправити їх у табір, мені стало ще важче. Тим більше, що діти самі не хотіли в табір.

Тепер я сиджу й намагаюся запланувати два тижні активного відпочинку для дітей у Києві, записую їх на різні розвивальні заняття — ніби щоб довести собі й іншим, що я роблю достатньо.
І я не розумію, що мені робити далі. Плюнути на літню поїздку й поїхати в Буковель просто заради «красивих фоток»?

А що там насправді робити? Тинятися? Сходити в аквапарк «Мавка», де завжди купа людей? Покататися на колесі огляду, про яке майже всі пишуть, що воно того не варте? Тюбінг — окей, але це ж не на весь відпочинок.

І я чесно зізнаюся собі: я не п’ю, не тусовщиця, зі мною «не весело» в класичному розумінні. Я не вмію робити відпочинок показовим і гучним. Мені важливо, щоб було по-справжньому добре, а не просто «як у всіх».

І від цього стає ще важче — ніби я маю вибирати між своїми цінностями й страхом виглядати «не такою», «недостатньо активною», «неправильною мамою».