пані Солоха• 1 час назад
Утримання батьків
Мої батьки ще працюють, але подруга зараз має ситуацію. Вона переселенка, орендує житло та сама виховує дитину. Зарплата середня. Її мамі 65 років і живе вона у прифронтовому місті. На пенсії. Натякає та бідкається, що хоче ближче жити разом з донькою. Подруга плакала, бо не знає, як вчинити. Адже квартира маленька, ціни ростуть, як і вимоги дитини. Я знаю, що вона часто обмежує себе. І такий переїзд став би додатковим навантаженням. З іншого боку, відмовити не по людськи. Як ви вважаєте? Як в умовах воєнного часу і з якого віку потрібно допомагати батькам?
8
1
85
38
1. Мамі теж орендувати житло/ кімнату, вона як ВПО буде отримувати гроші.
2. Зняти більшее житло і жити разом, якщо сможет ваша подруга.
2. Зняти більшее житло і жити разом, якщо сможет ваша подруга.
6
2
В 65 лет ее мама еще полная жизни женщина, может переехать на выплаты заграницу, может и деда европейского найдет. Нафиг ей дочка с внуками.
8
7
1
Батькам потрібно допомагати не з віку, а за потребою і можливостями.
Подруга нехай сама розбереться з мамою. Наприклад, моя мама якби хотіла жити зі мною в такій ситуації то докладала би до оренди більшої квартири, навііть якби я криком кричала що не братиму в неї нрошей і точно би допомагала дуже багато з чим і з уроками і з приготуванням їжі і з іншим, але ми б сварились час від часу
Подруга нехай сама розбереться з мамою. Наприклад, моя мама якби хотіла жити зі мною в такій ситуації то докладала би до оренди більшої квартири, навііть якби я криком кричала що не братиму в неї нрошей і точно би допомагала дуже багато з чим і з уроками і з приготуванням їжі і з іншим, але ми б сварились час від часу
10
Мені 47,дав Бог здоровʼя-пашу і заробляю.Маму забрала доглядаю вже після інсульту років 5.До того їздила,продукти,послуги,ліки.Ще був живий тато.Після його смерті вона сама пожила1,5 роки.Життя таке,в кого як складається.
5
Просто мої батьки дуже схильні до маніпуляції. Тому і виникло питання. Я б за цих умов не змогла б відмовити, але б мені точно було некомфортно
3
1
Автор, это каждый индивидуально решает. Я знаю людей, которые забрали родителей на всё готовое и полное обеспечение. И родители за очень небольшой срок так вынесли мозг и сожрали их жизнь, что в итоге все разругались и родители вернулись к себе. И их теперь ’оттуда’ не достанешь, практически никак невозможно помочь и с этим приходится смиряться. Война переводит нас всех в режим выживания.
3
1
💯 У нас соседка , 72 года ,выехала 6 месяцев назад ,уже нашла немца вдовца ,ему 67.
Но к ней и здесь всегда мужики клеились . Она знакомилась везде и в церкви и на кладбище и на остановке 😆
Но к ней и здесь всегда мужики клеились . Она знакомилась везде и в церкви и на кладбище и на остановке 😆
6
2
2
Вона орендує в Ужгороді ще з початку війни. Просто пощастило знайти по більш менш вартості. Знайти більшу і по нормальній ціні зараз нереально
2
вместе жить не соглашаться ни при каких обстоятельствах. Снять маме отдельное жилье, может поискать домик в селе, чтобы ей было веселее
Ваша агресія лише доводить мою правоту. Бажання ’задушити’ дитину за її думки — це не про любов, а про ставлення до неї як до речі чи банківського вкладу, який має принести відсотки. Здорові батьки дають життя, щоб виростити вільну людину, яка буде жити своє власне життя, а не щоб завести ’обслугу’ на старість. Шкода тих дітей, яких ’люблять’ тільки за умови, що вони будуть вічними боржниками
5
4
это понятно, но у мамы есть пенсия, плюс какие-то выплаты ВПО. Маме не обязательно жить в квартире в центре
Хто каже про допомогу ВПО і за ці гроші знімати. Не підкажете де можна жити за 2 тис? Тим паче в Ужгороді?
Можу сказати одне, якщо людина і раніше була з важким характером, то на старості це в десятки разів гірше. Мої батьки такі, це жах. Вони розлучені, і зараз я доглядаю за батьком після інсульту, так в мами типу ’ревнощі’, що їй мало часу приділяють і забувають про неї. Їй лише 55, а працювати не буде і не хоче, пенсія 3 тис. з інвалідності, теж часто плаче, що ні на що не вистачає. Тому краще окремо однозначно
Можу сказати одне, якщо людина і раніше була з важким характером, то на старості це в десятки разів гірше. Мої батьки такі, це жах. Вони розлучені, і зараз я доглядаю за батьком після інсульту, так в мами типу ’ревнощі’, що їй мало часу приділяють і забувають про неї. Їй лише 55, а працювати не буде і не хоче, пенсія 3 тис. з інвалідності, теж часто плаче, що ні на що не вистачає. Тому краще окремо однозначно
3
1
Я с вами согласна: звучит ужасно. Но: при чем обязательства. Это семья. Это родные любимые люди - если хорошие, добрые отношения. Увы, такие не всегда. Оставить без помощи, предать родного человека только потому, что ’никто никому ничего не должен’?
1
Я даже не знаю как это прокомментировать. Как бы тяжело не было, как можно бросить родного человека, тем более если отношения нормальные всю жизнь? Я нихрена не в белом пальто, но учитывая, как государство кинуло старшее поколение со сбережениями на книжках и в целом с пенсиями - надо по умолчанию иметь пунктик о растратах не только на себя и своих детей, а еще и на родителей. Так сложилось исторически в этой местности, нет смысла пениться и брыкаться
5
2
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу