Можем повторить: Как россияне дословно скопировали нацистов в 4 утра

А вы не помните от чего эта кричалка возникла ? На голом месте ? Потому что раха совала самое свинной рыло в наш Майдан , уже тогда по их ТВ неслась пропаганда целыми днями про нацисткую Украину .

Тобто тебе банити за ворожу пропаганду не треба аж ні разу?

Вражеская пропаганда - это написать правду, что ты волаешь за продолжение войны из страха потерять немецкое пособие? Ну ты сильно много на себя берешь)

Не, Борисфенка, уже так не работает)) Это раньше ты могла огульно обозвать человека матрьошкой и объявить вражеской пропагандой сомнения в твоем патриотизме и человека за это банили. А теперь народ разобрался что ты из себя представляешь и, что твой любимый прием - это подмена понятий и манипуляции

Роззяв очі і читай, що пишуть Матусі Троєщина:

Якщо почитати кремлівських військових пророків, то виходить, що зараз вирішується доля світу. Головне питання одне:
скільки ще витримає Троєщина без світла і коли нарешті погодиться на капітуляцію?

У кремлівських аналітиків, мабуть, уже є карти:
«Троєщина — напрямок критичний».
«Балконний фронт нестабільний».
«Підвіконня тримаються, але довго не протягнуть».

Бідолахи. Вони просто ніколи не були на Троєщині наприкінці зими.

Бо погрожувати Троєщині в цей період — стратегічна помилка.
Тут навесні апокаліпсис скасовується автоматично.

Спитайте будь-кого: бабцю біля АТБ, тьотю з 14-го поверху або мужика з гаражів:
— Коли сіяти розсаду?
Все.
ВСЕ.
Це і є дата, після якої капітуляція Троєщини неможлива навіть у теорії.

Бо як тільки на підвіконнях з’являються стаканчики,
а на балконах — ящики,
кремлівські плани можна згортати в трубочку.

Ви блекаутами хочете зламати мешканця Троєщини, який уже протягнув подовжувач через всю квартиру, бо «тут помідорам світліше»?
Та якраз.

Ви ракетами хочете налякати жінку, яка збудувала теплицю з плівки, скотчу і надії прямо на лоджії?
«Ха-ха» — тричі.

А знаєте, що реально хвилює Троєщину під час тривог?
Не капітуляція.
А чи не перемерзне розсада і чи не впаде температура на балконі нижче +10.

Бо картопля вже в планах.
Дача — в уяві.
Мангал — морально готовий.

У нас революції стопорилися, бо треба було садити картоплю.
А ви думали, що Троєщина здасться через світло?

Так що нехай кремлівські пророки рахують ракети, мегавати й «тижні до капітуляції».
На Троєщині зараз інша аналітика:
коли сіяти, що підв’язувати і де взяти ще один піддон для розсади.

І повірте —
після цього ніякої капітуляції не буде. Ніколи.

О, огульные обвинения не прошли, начала чухней из методички тему забивать)

какое это к тебе имеет отношение?) кроме того, что тебе разнарядку дали это копипастить

Ходи здорова.
До, речі, нині методички пишуть всі українці, щодня. Це вам не п´ята колона, яка безпорадно скиглить.

А ты причем? ты к героизму оставшихся в Украине не примазывайся

так все чудесно на Троещине, чего ж ты не возвращаешься и вместе со своим мужем оккупацию Киева ждете?

Я ні при чому. А ти читай, щоб попустило, не світить Київ москалям.

Вот именно, что ты не при чем
Нечего примазываться и лайфхаки выживания тут постить и про то, кто что садить собирается

Ты ж сюда не едешь именно потому что не веришь в то, что Киев москалям не светит. У тебя слова с делом расходятся

В смысле провоцировали? У себя в стране мы можем делать что хотим. Любые лозунги, любые партии, любые кумиры. Никто не имеет права сунуть свой нос в чужую страну.

Это позиция терпилы. Сиди и не высовывайся, глотай все и ищи на поводу, лишь бы не тронули?
Война была запланирована еще после развала ссср, так что никакие выводы нам бы не помогли.

Я в тебе забула спитати, що мені робити.
Читай, що пишуть українці, і не дзявкай ворожою мовою.

Борисфенка - суть твоего липового патриотизма заключается в том, чтоб предать страну, сидеть на немецких пособиях, и в ожидании оккупации Киева издалека мотивировать украинцев на продолжение войны, оскорблять оставшихся за нежелание умирать, но, главное, на УКРАИНСКОМ языке)

https://www.facebook.com/share/p/1ByaX2TLNC/

Я маю лайфхаки для виживання в Києві.
Без інструкцій «як бути сильною».
Вони про те, як жити, коли місто часом живе без світла, зв’язку і гарантій.

Сумка і все необхідне.
Звечора я збираю сумку: ноутбук, зарядка, серветки, водичка, документи, особисті речі, powerbank.
Лишаю її в коридорі, щоб під час балістичної загрози не збиратися поспіхом, а лише вдягнутися і взяти її з собою в укриття.
Ці кілька хвилин (не)зборів реально можуть врятувати життя.
Це така (не)тривожна валізка.
Усе моє життя тепер міститься в одній дамській сумочці.

Світло.
Я ставлю один вимикач ON неподалік від себе в коридорі, щоб не пропустити момент, коли його вмикають.
Коли серед ночі світло з’являється, прокидаюся і ставлю на зарядку гаджети.
Я використовую новорічні гірлянди для освітлення коридору і кімнат.
Так легше швидко пересуватися чи збиратися зранку - не підсвічуючи собі весь час телефоном.

Аромасвічки.
У мене було кілька, а останнім часом їх стали ще й дарувати.
Я вже використала великі аромасвічки - приємний аромат, м’яка підсвітка, живий вогонь.
І ще ними можна гріти руки, коли опалення OFF.
Але, будь ласка, не залишайте свічку на ніч і без уваги. Це небезпечно.
Навіть у затишку власної кімнати обережність - форма любові до себе.

Питна вода.
Я використовую її за призначенням.
А ще чищу нею зуби і мию руки, коли у крані немає звичайної.
Вода рятує, коли від вибухів чи страху пересихає в роті (мабуть, у всіх так) - тож вона стає опорою.

Посуд і їжа.
Я не вмію готувати - тому для мене це не проблема. Купую все, що не потребує термічної обробки чи підігріву. Термоси й кухонні гаджети вдома не використовую.
Стала їсти більше фруктів.
Єдине - кава. Коли довго немає світла, я купую її в МакДональдс (у застосунку є ваучери на хороші знижки - зокрема на каву з молоком чи без).
Кава - моя точка рівноваги. Я зла без неї🫢

Ліфт і поверхи.
Для мене не проблема йти сходами на свій дуже високий поверх.
За останні місяці помітила, що можу дійти без жодної зупинки - аж з вулиці (з важкою сумкою чи після роботи).
Це своєрідне кардіо. Це гарно.
Ліфт - тепер лотерея, навіть коли є світло, бо графіки не діють і можна застрягти в ньому надовго. Під час повітряних тривог не рекомендую.
Тіло швидко вчиться витривалості. Психіка - трохи повільніше, але теж.

Робота.
Я нарешті перестала брати роботу додому, бо сенсу з цього немає.
Пошта, вебінари, навчання, робочі чати - тут виручає власна точка доступу від Kyivstar, бо вайфай вимкнено разом зі світлом.
І ще - українські бізнеси, які дозволяють недовго попрацювати на їхній локації.
Мої сториз із салону краси, де я минулої суботи проводила вебінар для колег про вчительський бренд, зацінили всі.

Менталка.
Можливо, зараз буде банально.
Але коли немає світла, холодно і розряджені гаджети - вдягайтеся тепліше і лягайте спати.
Я не сплю ночами через обстріли й тривоги. Тож наздоганяю сон у всі моменти, коли технічні обставини не дають працювати.
Сон - мій спосіб не зʼїхати з глузду.

Це не поради з книжок / чату GPT. Це побут війни.
Життя, зібране в одну сумку.
Світло, яке може з’явитися будь-якої ночі - і його треба не проґавити.
Місто, яке тримається і на генераторах, і на людях, що навчилися жити вперто й витривало.

Так поступово вибудовується дуже чітка філософія Києва: бери лише те, що справді працює; залишай те, що можна залишити; будь вдячна просторам і людям, які тримають місто разом, - бізнесам, колегам, випадковим кав’ярням, світлу, яке раптом вмикається вночі.

А ще я низько вклоняюся тим, хто піклується про літніх батьків, дітей, тваринок…
Це була моя маленька карта міського виживання з людським обличчям, коли ти будь-яким чином маєш берегти себе❤️‍🩹

Это настолько цинично, что даже нет слов. Хотя не. Есть. Иногда нужно хотя бы пытаться смотреть за пределы своих сраных вебинаров и ретритов. или что там впаривает очередная инфоцыганка, чтобы понять элементарное - огромное количество людей находится в катастрофических условиях. Какой в **аку макдональдс?! «Це побут війни.» - шо? Совсем уже отъехавшие! И не стыдно же вам эту дичь распространять.

Люди в катастрофічних умовах дбають про себе і дають поради іншим.
А п´ята колона скиглить ’Хуйло, спаси’.
Різниця менталітетів.

Почитайте історію, тільки уважно.
Німеччину перемогла антигітлерівська коаліція з більш ніж 20 країн, в не союз. Союз почав перемагати після американського ленд-лізу і іншої допомоги, в тому числі харчів для військових, які були голодні і холодні.

Ваша тетка ходит по салонам и жрет в макдональдсе, попутно впаривая инфоцыганскую чушь лошью. Какие советы она может дать оданоким старикам на троещине в хрущобах? Вас совсем поплавило в Германии? Я долго вас не блокировала, иногда вы говорили какие-то разумные вещи, но сейчас вы и такие как она - вредители! Вы и есть та 5 колонна. Вы такая же опасность для страны как и те, что ноют «хуйло спаси».

А які поради вона повинна їм давати? Щось ви самі не знаєте, чого хочете.

https://www.facebook.com/share/p/1ByaX2TLNC/

Я маю лайфхаки для виживання в Києві.
Без інструкцій «як бути сильною».
Вони про те, як жити, коли місто часом живе без світла, зв’язку і гарантій.

Сумка і все необхідне.
Звечора я збираю сумку: ноутбук, зарядка, серветки, водичка, документи, особисті речі, powerbank.
Лишаю її в коридорі, щоб під час балістичної загрози не збиратися поспіхом, а лише вдягнутися і взяти її з собою в укриття.
Ці кілька хвилин (не)зборів реально можуть врятувати життя.
Це така (не)тривожна валізка.
Усе моє життя тепер міститься в одній дамській сумочці.

Світло.
Я ставлю один вимикач ON неподалік від себе в коридорі, щоб не пропустити момент, коли його вмикають.
Коли серед ночі світло з’являється, прокидаюся і ставлю на зарядку гаджети.
Я використовую новорічні гірлянди для освітлення коридору і кімнат.
Так легше швидко пересуватися чи збиратися зранку - не підсвічуючи собі весь час телефоном.

Аромасвічки.
У мене було кілька, а останнім часом їх стали ще й дарувати.
Я вже використала великі аромасвічки - приємний аромат, м’яка підсвітка, живий вогонь.
І ще ними можна гріти руки, коли опалення OFF.
Але, будь ласка, не залишайте свічку на ніч і без уваги. Це небезпечно.
Навіть у затишку власної кімнати обережність - форма любові до себе.

Питна вода.
Я використовую її за призначенням.
А ще чищу нею зуби і мию руки, коли у крані немає звичайної.
Вода рятує, коли від вибухів чи страху пересихає в роті (мабуть, у всіх так) - тож вона стає опорою.

Посуд і їжа.
Я не вмію готувати - тому для мене це не проблема. Купую все, що не потребує термічної обробки чи підігріву. Термоси й кухонні гаджети вдома не використовую.
Стала їсти більше фруктів.
Єдине - кава. Коли довго немає світла, я купую її в МакДональдс (у застосунку є ваучери на хороші знижки - зокрема на каву з молоком чи без).
Кава - моя точка рівноваги. Я зла без неї🫢

Ліфт і поверхи.
Для мене не проблема йти сходами на свій дуже високий поверх.
За останні місяці помітила, що можу дійти без жодної зупинки - аж з вулиці (з важкою сумкою чи після роботи).
Це своєрідне кардіо. Це гарно.
Ліфт - тепер лотерея, навіть коли є світло, бо графіки не діють і можна застрягти в ньому надовго. Під час повітряних тривог не рекомендую.
Тіло швидко вчиться витривалості. Психіка - трохи повільніше, але теж.

Робота.
Я нарешті перестала брати роботу додому, бо сенсу з цього немає.
Пошта, вебінари, навчання, робочі чати - тут виручає власна точка доступу від Kyivstar, бо вайфай вимкнено разом зі світлом.
І ще - українські бізнеси, які дозволяють недовго попрацювати на їхній локації.
Мої сториз із салону краси, де я минулої суботи проводила вебінар для колег про вчительський бренд, зацінили всі.

Менталка.
Можливо, зараз буде банально.
Але коли немає світла, холодно і розряджені гаджети - вдягайтеся тепліше і лягайте спати.
Я не сплю ночами через обстріли й тривоги. Тож наздоганяю сон у всі моменти, коли технічні обставини не дають працювати.
Сон - мій спосіб не зʼїхати з глузду.

Це не поради з книжок / чату GPT. Це побут війни.
Життя, зібране в одну сумку.
Світло, яке може з’явитися будь-якої ночі - і його треба не проґавити.
Місто, яке тримається і на генераторах, і на людях, що навчилися жити вперто й витривало.

Так поступово вибудовується дуже чітка філософія Києва: бери лише те, що справді працює; залишай те, що можна залишити; будь вдячна просторам і людям, які тримають місто разом, - бізнесам, колегам, випадковим кав’ярням, світлу, яке раптом вмикається вночі.

А ще я низько вклоняюся тим, хто піклується про літніх батьків, дітей, тваринок…
Це була моя маленька карта міського виживання з людським обличчям, коли ти будь-яким чином маєш берегти себе❤️‍🩹

Она им может помочь, используя свой ресурс, как это делают сотни людей с аудиторией. Вместо этого она парит епучие ретриты и учит ходить в макдональдс. Убожище.

Якщо Україна переможе росію, то ви скажете, що то Україна перемогла чи США з европейською коаліцією?

Та залиште в спокої моє обліко морале, українці моєї мотивації не потребують, самі знають, що робити.
А ваші наглі морди нащадків окупантів видно здалеку, вуха стирчать. Їдьте в рашу і не морочте голову собі і людям.

Ви свій ресурс використали? Чи тільки теоретик на клаві?

Удалено администрацией...

Бучу і Ізюм звільняти не треба було, і парад би хай у Києві через 3 дні був?
Пів-України їм треба було віддати? Чи всю?