Еще про эвтаназию

Нет, это не убийство. У человека который на это идёт есть причины, а ’оправдания’ это у вас вашей собственной ограниченности.

Ну конечно, что ж вы еще можете сказать)

А что вы можете сказать, кроме как повторять одно и тоже? Вы же себе придумали что психолог ручками помашет и магически переубедит человека, который через ад на земле прошел, что ’жизнь в состоянии практически овоща с травматическими флэш-бэками прекрасна и розовые пони вокруг бегают’. Или психиатр волшебную пилюлю даст и все резко станут счастливыми. Так же проще жить с детскими иллюзиями и не думая о том как бывает в реальности. В конце-концов, вас эта тема не касается. А когда не касается, то можно легко с высокой колокольни вещать любые детские фантазии.

А что вы можете сказать, кроме как повторять одно и тоже? Вы же себе придумали что психолог ручками помашет и магически переубедит человека, который через ад на земле прошел, что ’жизнь в состоянии практически овоща с травматическими флэш-бэками прекрасна и розовые пони вокруг бегают’. Или психиатр волшебную пилюлю даст и все резко станут счастливыми. Так же проще жить с детскими иллюзиями и не думая о том как бывает в реальности. В конце-концов, вас эта тема не касается. А когда не касается, то можно легко с высокой колокольни вещать любые детские фантазии.

Страдают от собственного сознания, а на него можно воздействовать психотерапией и дать человеку шанс на жизнь, а не соглашаться на убийство. Как я знаю, ей дали специалисты разрешение на это действие. Это нонсенс. Они согласились не помочь, а убить- косвенно причастны. И опять же, вы там были? Знаете лично, что будет покой? Человек практически суицид совершил, о каком покое речь.

А ваше життя заключається в поїсти і в інтернеті посидіти?? Серьозно?

Що я сьогодні робила?)
Прокинулася, зайнялася сексом з чоловіком,, приготувала сніданок, погодувала котів, почистили лотки.
Винесла сміття, зайшла в магазин за кавою, в потім сіла в маршрутку і поїхала на роботу.
А потім піднялася на 4 й поверх. Ліфта немає, вибачайте
Зробила чай, поговорила з колегою, що в обід треба вийти, купити подарунок на ДН.

І що з цього може людина в колясці?
То може таки розповісте мені, про приємності того самого життя?
Не про виживання, не про ´я повинен´?

автор вы странная. кто ставит эту степень - сильно, не сильно? как вы можете определить, сильно ли человек мучается? что-за бред. человек сам решает за себя, а вы за себя решайте.

Кто эту помощь реально будет оказывать? Феи? Вы сами готовы работать с ними сиделками, психологами и т.д.? За бесплатно? Это классно звучит в теории, розовый мир где все друг о друге заботятся. Но мы же живём не в таком. Если родные не хотят или не могут заботится, или родных нет, то кто тогда будет это делать? Кто будет тащить на себе человека? В Японии есть кафе, где лежачие больные работают управляя роботами. Но Япония это страна с богатой экономикой, и кафе такие там тоже не везде есть. В других странах такого нет. Роботов сиделок ещё тоже пока не продают, но и даже если начнут продавать, большинству это будет не по карману. Что вы предлагаете?

Когда он сказал ей: ’ ты даже не представляешь, что бы я хотел с тобой сделать сейчас...’ Человек не мог ни обнять, ни сексом заняться, ничего. Плюс учитывая то, что он был до этого здоровым, сильным и очень активным человеком. Для таких людей обездвиженность хуже смерти, они глазами и мозгом хотят все, а физически ничего не могут. Плюс у него же были боли постоянные и приступы, массажист тот не даром же к нему каждый день приходил. Плюс он понимал, что обречет ее на годы жизни с инвалидом, а он хотел чтоб она жила, а не была сиделкой...

То інша дівчина з дцп сліпа,яка теж хотіла евтаназію,а такі як ви проти. Я мабуть сплутала. Так, я маю задоволення обіймати свою дитину,чоловіка,бігати в мяча грати,їздити на велосипеді і самокаті і роблю багато всього кожен день. А поїсти і в інтернеті посидіти так собі задоволення. Якщо ви так живете,то не факт що інші хочуть так існувати.

Нет, человек уже умирал.

Автор, спасибо, вы подняли очень важную тему. Здесь очень много тонкостей и нюансов.

Эвтаназии должна быть актом милосердия, когда все другие возможности и средства исчерпаны. Принимать решение в одиночку самостоятельно человек точно не должен.

А далее вопрос, достаточно ли сильное, материально устойчивое и гуманное общество, может ли оно создать комфортные условия для человека с ограниченными возможностями? И тут сразу очевидно, что пока нет.

Хуже всего что очень велик риск уйти в философию, которая близка фашизму. Тяжело больной человек не живёт в своём персональном аду. Он еще вытягивает ресурсы с других членов общества. Его дешевле, удобнее, а с точки зрения некоторых и гуманнее, похоронить. Если медиков не хватает на лечение и уход за здоровыми детьми, зачем их отвлекать на больных стариков и инвалидов? Чья жизнь ценнее?

Не дай Бог никому принимать этот трудный морально-этический выбор. Это даже не сравнить с прерывание беременности по медицинским показаниям.

Что Вам сказать? Я, конечно, за эвтаназию. Это свобода выбора. Для меня выбор Алена Делона стал сюрпризом. У него точно были деньги на обезбол, комфорт, уход, на психологическую помощь и даже на наслаждения. Но он решил уйти. В его случае ок, пусть. Но когда я думаю про обездоленных нищих и больных стариков, которые не нужны своим семьям, я понимаю, что далеко не всегда доступность эвтаназии это благо.
Наше общество не доросло. Мы пока не достаточно богаты, не достаточно устойчивы, не достаточно гуманны и цивилизованы. Как-то так.

И в этом ценность жизни - есть и общаться в интернете ?

Так здесь основное в том, что эти старики ХОТЯТ жить и радуются жизни. А такие, как эта испанская девушка жить не хотят и не видят в этом смысла. Так почему она не может уйти так, как она хочет и без боли и страданий?

В данном случае немощная сама захотела умереть. Причём это было не мимолётное желание. У девушки было 2 попытки самоубийства . И она 2 года судилась в суде за право пройти эвтаназию. 2 ГОДА.

Не всем и не всегда можно помочь. Обрекать человека на страдания?

Ви як раз описал все з позиції ’повинна’. Де тут про ваше задоволення? Секс з чоловіком хіба що, і то не факт.
Якщо ви не розумієте можливостей інтернета, це ваші проблеми. Але маючи доступ можна і творчістю займатися, і працювати де завгодно. І це на мій погляд цікавіше ніж їздити маршртуками і чистити лотки. Але якщо вам подобається саме прибирання, то і в колясці можна програмувати роботи-пилесос, завантажувати посудомийку та стиралку.

Человек не будучи специалистом не понимает возможностей лечения. И ему кажется что он будет страдать всегда.
Даже специально для случаев хронической боли есть подходы, и люди сообщают в результате что болевые ощущения стали менее интенсивными. И качество жизни улучшилось.

Ви зараз натягуєте сову на глобус.
Я лотки чищу , бо котів люблю, уявляєте?
А тепер давайте поговоримо про головне))
Про те, як чудово інвалід може виходити з дому). Пересуватися містом)
Ну наші ж міста ідеально підлаштовані під інвалідів, чи не так?)
Аа, ви мені тут зараз знову почнете про Інтернет розповідати
То чогось ви поки що не розповіли про ті самі задоволення які отримує людина, коли живе роками в замкнутому просторі. Не забудьте, що людина абсолютно соціальна істота.
Ави там як, скільки років в інтернеті творчістю займаєтемя?
Що створили цікавого?

Человек не будучи специалистом не понимает возможностей лечения. И ему кажется что он будет страдать всегда.
Даже специально для случаев хронической боли есть подходы, и люди сообщают в результате что болевые ощущения стали менее интенсивными. И качество жизни улучшилось.

Ну тобто людина не так інтенсивно страждає.
А ви просто мати Тереза. Та теж вважала, що всі мають страждати

Мы говорим про девушку из Испании.
И я знаю человека из своего украинского города, который мог весь его проехать на своей коляски. ДЦП с параличом ног с детства, двое детей.
Я много лет занимаюсь и создала много чего, чем горжусь.

Ми говоримо в загальному.
Один хлопець зміг. Один.
І він-герой. Бо наші міста абсолютно не пристосовані для людей з обмеженою рухливістю. Більшість до під´їзду не вийдуть, бо коляска в ліфт не влазить.

Давайте підсумуємо.
Отже.
Людина страждає від болів, скоріше за все. Ліки діють не дуже добре, і до них є звикання.Сидить в чотирьох стінах, не може обслуговувати себе сама. Та навіть кота чи собаку не може завести. Ну бо як ми з вами вияснили-прибирати за твариною не зможе.

То де ж те саме задоволення від такого життя?

глупости не несите. не вам судить и не специалистам о жизни и боли другого человека.

Я в принципі знаю одного на колясці і говорю про нього. Навіщо ви викривлюєте, що це взагалі одиничні випадки? Це залежить від конкретного місця проживання - будинку. Чи можливо адаптувати більше будинків? Можливо і це не якісь захмарні суми. Тому що це потрібно не тільки молодим людям, а й пенсіонерам, які після 80-90 часто залишаються в квартирі. А людей такого віку все більше, чи їх теж доводити до ’вибору’ евтаназії? Кота може завести людина з якою живе родина. Кота може завести заклад, ящо вона живе у нормальному пансіонаті. Це я теж не про те як є, а про те як повинно бути і не тільки для одиничних випадків, а як норма. Тому що літніх людей багато. Тому тут вибір або ми спрямовуємо гроші на забезпечення умов маломобільним або евтаназіруєм всіх хто не може бігати сходами.

Про задоволення мені вже набридло пояснювати.

А что коляске нельзя обнимать? Она сама может разгоняться как самокат.
Если вы не понимаете, что можно делать в интернете ваши проблемы.

Народіть спочатку, знайдіть людину якій зможете довіритись, це все в її випадку знову через біль і страждання. Але вам,людям неемпатичним, у яких всі задоволення у першій сходинці піраміди маслоу,просто це зрозуміти недоступно. Ідіть поїжте і не давайте більше порад в інтернеті.

Ну бо із задоволень ви що назвали?)
Правильно. Інтернет) бо вам подобається там щось робити. Тільки от не всім подобається, як мені, писати історії, уявляєте?)) а що ще? Їжа?) ну хіба що.

А тепер давайте про реальний світ

От уявіть. Ви живете на 15 поверсі. Пересуваєтеся в колясці. Вантажний ліфт постійно зломаний. Ваш партнер, наприклад, помер. Вам боляче . Ліки не дуже допомогають. До вас два рази на тиждень приходить зайобана життям патронатна сестра.
І вам по великому рахунку... Навіть поговорити немає з ким.
А на гарний санаторій елементарно немає грошей.
Кота чи собаку завести ви не можете, бо прибирати , годувати і гуляти з ним не можете. Знаєте , як це називається? Філія пекла на землі.

І ви ще там будете мені щось розповідати про маршрутку в якій я на роботу їзджу? Чи про задоволення від прибирання? ПММ кажете? Робот пилесос?
За які гроші?
За пенсію інвалідів? Ну то вона вся на ліки піде.

Це як раз у вас всі уявлення про задоволення примітивні і творчості і саморозвитку взагалі не видно щоб ви цінували.
А про емпатичність - давно помітила, що якщо людина кричить про свої емпатичність і неемпатичність інших, вона як раз сама дубова.

Дубова тут тільки ви,якщо не розумієте що не всі люди творчі і не всі хочуть саморозвитку, як ви вже задовбали зі своїм саморозвитком.