Не служанка• вчера в 09:45
Если бы сейчас открыли границу, вы бы уехали с Украины?
Я очень жалею, что не выехали еще до войны всей семьей, очень жалею. Для тех, кто напишет, что бы ехала сейчас, без мужа ехать не хочу. В начале войны я даже представить не могла во что превратит страну потужный. Это тюрьма для людей у которых нет вообще никаких прав. Он сделал с людей рабов, с мужчин мясо. И каждый день эта зелень закручивает гайки людям. Один враг уничтожает снаружи, а другой враг уничтожает внутри. Те кто выехал, вы поступили правильно.
показать весь текст
90
65
19
8
5
2
410
3
нее ну если афтору в кайф писи старичкам подмывать да унитазы драять то чемодан-вокзал-альоша порошенко
5
1
а робота потрібна буде? на якому статусі находження ви сподіваєтесь там бути? по безвізу на 90 днів?
1
Я давно почала замислюватись, задовго до повномасштабної над тим, щоб виїхати кудись за кордон, розуміла що ніяких перспектив в Україні немає. Думала діти закінчать навчання, поїдуть за кордон, влаштуються, а потім і ми з чоловіком поїдемо доживати там старість та допомагати з онуками. Але чоловік був проти, його все влаштовувало тут, ми дійсно гарно жили до лютого 2022. А зараз вже і чоловік «дозрів» до думки, що треба щось думати, вирішувати, що нічого гарного найближчим часом в Україні не трапиться на жаль. Але можливості вже не ті, кордони закриті, умови в країнах Європи теж не стають кращими. Коротше кажучи сумно все це
3
Ні, я обожнюю Україну всім серцем❤️
Взагалі переїхали б з чоловіком і дитиною в Карпати з Києва, якби була віддалена робота.
Мені цікаве життя на землі, не в місті. А шукати себе в інших країнах і вчити мови в мене бажання немає
Взагалі переїхали б з чоловіком і дитиною в Карпати з Києва, якби була віддалена робота.
Мені цікаве життя на землі, не в місті. А шукати себе в інших країнах і вчити мови в мене бажання немає
Мы планируем с мужем уехать через несколько лет - у него как раз пенсия по выслуге лет будет, я надеюсь, что мы сможем попутешествовать по миру полгода. Работать дистанционно или иметь краткосрочные контракты. Но так, чтобы вернуться потом домой.
К сожалению, мы еле выживали от зарплаты до зарплаты. Все наши знакомые, кто действительно заботился о семье, уезжали куда-то на заработки, а потом и семьи перетягивали. А мой никуда не хотел, это ж надо напрягаться.
А ми гарно жили, зарплати високі, своя квартира, заміський будинок, машини. Тоді була лише 1 дитина, давали гарну освіту, додаткові заняття тощо. Багато подорожували. Ніяких стимулів щоб замислюватись про переїзд. Тоді тільки в мене були такі думки про переїзд в іншу країну, тому що я люблю старушку-Європу та море, люблю подорожі.
А мы жили как бомжи. Зарплата чуть выше минимальной. Город 300000 населения. В чём наша вина? Что родились не в Киеве или что не было родителей-миллионеров? Я сейчас за границей. Работаю простой рабочей. Почему, блин, здесь я захожу в магазин и покупаю всё, что надо, а дома была экономия, граничащая с маразмом?Значит, проблема не во мне, а в стране.
4
1
1
Наверное пришлось бы уехать всей семьей...но границы не откроют,поэтому это наши с вами мечты((
2
сначала вы подмываете, потом вас, высокий уровень жизни и продолжительность, у нас старики умирают в одиночестве, а здесь за ними уход, досуг, медицина, никто не бросит
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу