Згодна з Друзенком. Да, є мобілізація але дуже слабка і поверхнева. Більше певно для збагачення ніж для реальної допомоги фронту. Росіяни можуть захопити Донбас раніше ніж за 2 роки. Ну а там не дадуть жити нікому - Дніпро, Харків, Запоріжжя, Нікополь і даже буферна зона у вінницькій області, кажуть, через Придністров´я і контрольний через Естонію, Литву і Латвію.
64
9
6
5
108
2
Авторе, ви хоч почитайте про що він пише, а не лише вирвані слова з контексту
ПРИВИД РУЇНИ…
Якщо дивитись на фронт, то очевидно, що російсько-українська віна втратила сенс. Четвертий рік тисячі людей гинуть і сотні поселень руйнуються в боротьбі за сотні квадратних кілометрів.
Розумні лідери давно б вже зрозуміли головний висновок цієї війни, доведений за допомогою трагічного експерименту: Росія нездатна захопити Україну, але й Україна також неспроможна знищити Росію. Добросусідства між нами ще довго не буде, але географія – це доля. А отже треба шукати modus vivendi і вчитися мирно співіснувати.
Натомість сторони демонізують одна одну, представляючи цю віну як апокаліптичну битву за саме існування чи то української нації чи то «государства росийского». І таким чином, нездатні перемогти одна одну на фронті, сторони ведуть війну на виснаження, руйнуючи критичну інфраструктуру в тилу один одного. І це дуже ризикована гра.
Бо з досвіду Першої світової відомо, що війна на виснаження завершується великою смутою. І нерідко на землях обох ворогуючих сторін. Тилова війна ухилянтів проти ТЦК, в якій з обох сторін давно не діє закон, – перші дзвоники такої війни. Як і 300 тис. випадків СЗЧ…
Бо що таке громадянська війна? Це зникнення єдиного для всіх законодавчого поля (правил гри, причому необовʼязково справедливих) і дефрагментація єдиного національного простору на безліч динамічних спільнот, в яких «своя правда і сила і воля». А також втрата державою (владою) монополії на легітимне насильство.
Отже, щойно в суспільній свідомості готовність силою стверджувати «свою правду й волю» починає домінувати над природнім бажанням бодай і недосконалого, але мирного співіснування, демона руїни випущено зі скрині Пандори…
Свавілля ТЦК-шників, які не мають жодного законного права затримувати людей, силоміць витягувати їх з автівок, обмежувати їхню свободу, застосовувати фізичну силу (окрім випадків самозахисту) чи здійснювати інші функції правоохоронних органів, так само штовхають країну до громадянського протистояння, як і злочин тих, хто кидається на ТЦК-шників з ножами, ланцюгами чи бітами.
І жодні потреби війни не можуть виправдати беззаконня що одної, що іншої сторони. Бо щойно беззаконня дозволяють одним – його дозволяють усім. А щойно зникає закон – один для всіх – у кожного зʼявляється «своя правда й воля» і правим стає той, за ким стоїть не правда (бо в кожного вона своя), а сила. Так єдина країна розпадається на десятки псевдореспублік, а єдина нація – на десятки спільнот, кожна з яких претендує на свою ексклюзивність…
І безкінечна війна, без чіткої реалістичної мети, без жодних часових рамок, без відновлення навіть того, що ми давно відвоювали, без нормального життя на землях, які ми повернули і які ми не втрачали, війна в борг, війна з кричущою соціальною несправедливістю і з критичною залежністю від примхливих партнерів – це все шлях до виснаження, за яким наступає ланцюгова реакція громадянської війни та руїни.
Тому – поки ми не перетнули цю межу – треба шукати контрольований вихід з цього порочного perpetuum mobile. Бо мало кому в Україні стане легше, якщо ми навіть зруйнуємо росію ціною нової руїни на своїх землях. Досвід Австро-угорської імперії нам у поміч…
ПРИВИД РУЇНИ…
Якщо дивитись на фронт, то очевидно, що російсько-українська віна втратила сенс. Четвертий рік тисячі людей гинуть і сотні поселень руйнуються в боротьбі за сотні квадратних кілометрів.
Розумні лідери давно б вже зрозуміли головний висновок цієї війни, доведений за допомогою трагічного експерименту: Росія нездатна захопити Україну, але й Україна також неспроможна знищити Росію. Добросусідства між нами ще довго не буде, але географія – це доля. А отже треба шукати modus vivendi і вчитися мирно співіснувати.
Натомість сторони демонізують одна одну, представляючи цю віну як апокаліптичну битву за саме існування чи то української нації чи то «государства росийского». І таким чином, нездатні перемогти одна одну на фронті, сторони ведуть війну на виснаження, руйнуючи критичну інфраструктуру в тилу один одного. І це дуже ризикована гра.
Бо з досвіду Першої світової відомо, що війна на виснаження завершується великою смутою. І нерідко на землях обох ворогуючих сторін. Тилова війна ухилянтів проти ТЦК, в якій з обох сторін давно не діє закон, – перші дзвоники такої війни. Як і 300 тис. випадків СЗЧ…
Бо що таке громадянська війна? Це зникнення єдиного для всіх законодавчого поля (правил гри, причому необовʼязково справедливих) і дефрагментація єдиного національного простору на безліч динамічних спільнот, в яких «своя правда і сила і воля». А також втрата державою (владою) монополії на легітимне насильство.
Отже, щойно в суспільній свідомості готовність силою стверджувати «свою правду й волю» починає домінувати над природнім бажанням бодай і недосконалого, але мирного співіснування, демона руїни випущено зі скрині Пандори…
Свавілля ТЦК-шників, які не мають жодного законного права затримувати людей, силоміць витягувати їх з автівок, обмежувати їхню свободу, застосовувати фізичну силу (окрім випадків самозахисту) чи здійснювати інші функції правоохоронних органів, так само штовхають країну до громадянського протистояння, як і злочин тих, хто кидається на ТЦК-шників з ножами, ланцюгами чи бітами.
І жодні потреби війни не можуть виправдати беззаконня що одної, що іншої сторони. Бо щойно беззаконня дозволяють одним – його дозволяють усім. А щойно зникає закон – один для всіх – у кожного зʼявляється «своя правда й воля» і правим стає той, за ким стоїть не правда (бо в кожного вона своя), а сила. Так єдина країна розпадається на десятки псевдореспублік, а єдина нація – на десятки спільнот, кожна з яких претендує на свою ексклюзивність…
І безкінечна війна, без чіткої реалістичної мети, без жодних часових рамок, без відновлення навіть того, що ми давно відвоювали, без нормального життя на землях, які ми повернули і які ми не втрачали, війна в борг, війна з кричущою соціальною несправедливістю і з критичною залежністю від примхливих партнерів – це все шлях до виснаження, за яким наступає ланцюгова реакція громадянської війни та руїни.
Тому – поки ми не перетнули цю межу – треба шукати контрольований вихід з цього порочного perpetuum mobile. Бо мало кому в Україні стане легше, якщо ми навіть зруйнуємо росію ціною нової руїни на своїх землях. Досвід Австро-угорської імперії нам у поміч…
48
4
3
1
За 4 года в самом ближнем к гавно-стране Харькове живет много людей, и его не стерли с лица земли, успокойтесь уже, все будет у нас нормально
29
24
4
Пусть готуются те, ради кого этот фронт держится и кого держит. Можно так же, как и к шашлыкам
12
3
Тут куча сепарш, которые давно ждут, когда их к рашке присоединят. Вы хотите, чтоб они воевать пошли?
26
9
Что будет нормально? Кредит не дали очередной, в следующем месяце ни пенсии, ни зарплаты нечем платить бюджетникам, о каком удержании фронта вообще речь, если людям есть нечего будет?
18
7
Ой не начинайте, будут и зарплаты, и пенсии. Этим нас пугают лет 15 наверное, но такого не было, и не будет
19
7
Бачила цей пост. Досить адекватне бачення речей, а не вперед, всіх переможе і багато іншого нереального.
15
1
1
Пора автореса вас знов у чорний список.Якось випустила,але думаю що погарячкувала.Читати вашу писанину нема ніякого бажання. Бувайте здорові...
5
1
Та уже всем понятно, что это просто бойня ради бойни под лозунгом- не отдадим Донбасс, который раша и так каждый день по куску забирает.
Зечмо и пуйло в сговоре, уничтожают украинцев на пару и раша себе украинские земли забирает, чтоб когда заберёт, некому бунтовать было
Зечмо и пуйло в сговоре, уничтожают украинцев на пару и раша себе украинские земли забирает, чтоб когда заберёт, некому бунтовать было
19
4
1
Треба. У мене на вулиці люди дахи перестилають, нову бруківку кладуть. Але толку... у Запоріжжі те саме робили
2
1
Не вірю в сговор, вірю в тупість, жадібність і розлади особистості, тунельне мислення з обох сторін
1
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу