Раз одела не бу• вчера в 11:10
сумно з-за того що батьки не такі як я б хотіла
а прості совєтські люди, зі всіма отими стереотипами. батько не теплий, ще й бухав все життя, мама спасатєльніца трималась за нього до останнього поки він сам до коханки не звалив. і сумно мені - не поговорити з ними по душах, не отримати підтримки (зараз вже не треба, зараз я сама їх підтримую, раніше), виникають у вас почуття з цього приводу? поважаєте своїх батьків? захоплюєтеся ними?
показать весь текст
15
2
1
1
Вільний митець• вчера в 12:08
Ответ дляРаз одела не бу
мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що я ’гвоздь’)), з-за невпевненості, але була наполегливість
Ну от, через труднощі ви стали тією, ким є. Це більше добре, ніж погано.
Пам´ятайте про ’зато’
Пам´ятайте про ’зато’
2
Вільний митець• вчера в 12:09
Ответ дляРаз одела не бу
так, це те на що я можу вплинути
Тоді все вийде!
2
автор
Раз одела не бу
• вчера в 12:11
Ответ дляВільний митець
Ну от, через труднощі ви стали тією, ким є. Це більше добре, ніж погано.
Пам´ятайте про ’зато’
Пам´ятайте про ’зато’
дякую, думала на совєтчіце нема таких як ви)))
1
Вільний митець• вчера в 12:16
Ответ дляРаз одела не бу
так, головне відрізнити))
Забудьте про ’всіх’, всі про вас не думають.
Ви є у себе одна, подумайте, чого ви хочете, що маєте, за що вдячні - прислухайтеся до себе, своєї душі. Коли хаос і тривога в думках - зупиніться, заспокойте дихання і спитайте себе, чтого тривожитеся, чого боїтеся і що буде, якщо страхи ваші справдяться.. Це називають прожити те, чого боїшся. І коли будете мати план, знати, що зробите в такій ситуації, то мозок заспокоюється. А далі вдячність і надія на краще.
Це я не тільки вам таке кажу, а й собі насамперед. Мені допомагає
Ви є у себе одна, подумайте, чого ви хочете, що маєте, за що вдячні - прислухайтеся до себе, своєї душі. Коли хаос і тривога в думках - зупиніться, заспокойте дихання і спитайте себе, чтого тривожитеся, чого боїтеся і що буде, якщо страхи ваші справдяться.. Це називають прожити те, чого боїшся. І коли будете мати план, знати, що зробите в такій ситуації, то мозок заспокоюється. А далі вдячність і надія на краще.
Це я не тільки вам таке кажу, а й собі насамперед. Мені допомагає
2
Вільний митець• вчера в 12:22
Ответ дляРаз одела не бу
дякую, думала на совєтчіце нема таких як ви)))
Та все тут є, як і в житті - і хороше, і погане.
Просто зараз люди бережуть енергію, бо коли дорослішаєш, то розумієш, що давати поради можна тому, хто їх хоче почути. Бува хочеш щось сказати, а потім такий ’а нащо?’, тим більше, що зараз всі на нерві, якщо якась більш-менш хороша тема, то і поговорив би, але народ починає писати не по темі і не в доброму ракурсі, то теж думаєш ’а нащо в цьому брати участь?’
Вам теж дяка за приємний діалог і адекватність
Просто зараз люди бережуть енергію, бо коли дорослішаєш, то розумієш, що давати поради можна тому, хто їх хоче почути. Бува хочеш щось сказати, а потім такий ’а нащо?’, тим більше, що зараз всі на нерві, якщо якась більш-менш хороша тема, то і поговорив би, але народ починає писати не по темі і не в доброму ракурсі, то теж думаєш ’а нащо в цьому брати участь?’
Вам теж дяка за приємний діалог і адекватність
1
ЯсноВидящая• вчера в 12:52
Ответ дляРаз одела не бу
батько бухав і просирав гроші, був головний інженер, додому приносив ставку, премію прогулював (це потів випдило), постійно якісь обіцянки - ніяких дій, у дорослому віці попросила раз допомоги - рішення по ремонту, розповів що я все не так роблю, як треба не добилася. постійно порівнювали з лучшей дочкой сосєдкі, яж кажу - типові стререотипні вчинки, як у багатьох при совєтах. зараз потребують участія і допомоги, а у мене нема поваги до них і це засмучує
зачем это все помнить и крутить у себя в голове? чтобы что???
1
автор
Раз одела не бу
• вчера в 13:04
Ответ дляЯсноВидящая
зачем это все помнить и крутить у себя в голове? чтобы что???
як би ми знали всі примхи психіки, могли забути по щелчку, то і не існувало б психологічних проблем
неДоЖиру• вчера в 13:12
Ответ дляШиворіт навиворіт
Фейк мама? Моя мама грамотно пишет.
ну ладно. моя дочь тільки українською
неДоЖиру• вчера в 13:13
Ответ длятянитолкайка
Ви одна у сім´ї?
Взагалі це нечесно з її боку. Хотіти онуків, капати на мізки. Що їй заважало народити декількох дітей?
Взагалі це нечесно з її боку. Хотіти онуків, капати на мізки. Що їй заважало народити декількох дітей?
желание дать дочери больше, чем нищету?
Где тут 0?• вчера в 14:04
У меня, как у всех, кто родился в совке, тоже обычные совковые родители - инженер и экономистка. Такие себе продукты своего времени.
Да, не Виндзоры и не Бурбоны, ничего не поделаешь. Переделать невозможно, поэтому приходится принимать какие есть. Не огорчаюсь, потому что родителей не выбирют, папа уже умер, спасибо, что мама жива и ходит, несмотря на больные колени. Особой близости нет, живем на расстоянии, но отдаю себе отчет, что родители не вечны, поэтому ценю что просто есть.
Да, не Виндзоры и не Бурбоны, ничего не поделаешь. Переделать невозможно, поэтому приходится принимать какие есть. Не огорчаюсь, потому что родителей не выбирют, папа уже умер, спасибо, что мама жива и ходит, несмотря на больные колени. Особой близости нет, живем на расстоянии, но отдаю себе отчет, что родители не вечны, поэтому ценю что просто есть.
1
ХикориДикори• вчера в 14:54
Ответ дляРаз одела не бу
можливо хотіли і не таку)))
Скільки Вам і батькам?
автор
Раз одела не бу
• вчера в 14:58
Ответ дляГде тут 0?
У меня, как у всех, кто родился в совке, тоже обычные совковые родители - инженер и экономистка. Такие себе продукты своего времени.
Да, не Виндзоры и не Бурбоны, ничего не поделаешь. Переделать невозможно, поэтому приходится принимать какие есть. Не огорчаюсь, потому что родителей не выбирют, папа уже умер, спасибо, что мама жива и ходит, несмотря на больные колени. Особой близости нет, живем на расстоянии, но отдаю себе отчет, что родители не вечны, поэтому ценю что просто есть.
Да, не Виндзоры и не Бурбоны, ничего не поделаешь. Переделать невозможно, поэтому приходится принимать какие есть. Не огорчаюсь, потому что родителей не выбирют, папа уже умер, спасибо, что мама жива и ходит, несмотря на больные колени. Особой близости нет, живем на расстоянии, но отдаю себе отчет, что родители не вечны, поэтому ценю что просто есть.
ви молодець
автор
Раз одела не бу
• вчера в 14:58
Ответ дляХикориДикори
Скільки Вам і батькам?
48 мені, їм 70+
ХикориДикори• вчера в 15:06
Ответ дляРаз одела не бу
48 мені, їм 70+
То чого Ви страждаєте в такому віці? Живіть своїм життям. Батьки жили в іншій епосі, вони інші, так як інші зараз 20 річні від Вас.
1
автор
Раз одела не бу
• вчера в 15:10
Ответ дляХикориДикори
То чого Ви страждаєте в такому віці? Живіть своїм життям. Батьки жили в іншій епосі, вони інші, так як інші зараз 20 річні від Вас.
зараз дістану магічну паличку і перестану ’страждати’
2
Мовчу, але хочу• вчера в 15:50
Ответ дляРаз одела не бу
батько бухав і просирав гроші, був головний інженер, додому приносив ставку, премію прогулював (це потів випдило), постійно якісь обіцянки - ніяких дій, у дорослому віці попросила раз допомоги - рішення по ремонту, розповів що я все не так роблю, як треба не добилася. постійно порівнювали з лучшей дочкой сосєдкі, яж кажу - типові стререотипні вчинки, як у багатьох при совєтах. зараз потребують участія і допомоги, а у мене нема поваги до них і це засмучує
Ваш хоч гроші приносив,а мій все прогулював,а маму мав за наймичку.
Лупасив і виганяв.
Зато тепер бавлю його,вже 14 років.
І він заявляє,що я це зобов*язана робити
Лупасив і виганяв.
Зато тепер бавлю його,вже 14 років.
І він заявляє,що я це зобов*язана робити
автор
Раз одела не бу
• вчера в 16:18
Ответ дляМовчу, але хочу
Ваш хоч гроші приносив,а мій все прогулював,а маму мав за наймичку.
Лупасив і виганяв.
Зато тепер бавлю його,вже 14 років.
І він заявляє,що я це зобов*язана робити
Лупасив і виганяв.
Зато тепер бавлю його,вже 14 років.
І він заявляє,що я це зобов*язана робити
що у таких людей в голові((
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу