В кого родичі з діабет 1типу інсулін, теж так себе ведуть?!

Самі хворі вони, всі інші не такі хворі. Нічого не можуть. Все болить. Таблетки пить не можуть бо від них погано. А без таблеток теж погано. Що вони самі нещасні на світі і їм всі повинні приділяти купу уваги. Розуміти їх. Підстраюватися. Мама хворіє 32роки. Я вже не можу. Їй 64 і вона стара немічна і сама нічого не може. Я вже просто не витримую. Пішла до невропатолога ( звісно ж зі мною сама вона не може). Виписали їй таблетки, тепер ниє я стільки таблеток пити не можу це багато ( 4 препарати). А почитай (я) чи то все мені треба. А в мене від них шлунок боліти не буде бо я тоді пити їх не буду. І запис до лікаря не зручно. Коментарі, типу вони що не розуміють, що нам не зручно, я можу йти до лікаря коли себе Добре себе почуваю, а не тоді коли записана. Живемо окремо. Але оце я н можу сама записатися до лікаря/не можу сама записатися на аналізи/ не можу сама піти/поїхати. Коли в мене болить голова, то це ж не так як в неї!!! І взагалі вона будучи інвалідом навіть коли було погано ходила на роботу!!! Я просто не можу вже це все слухати. Так вона ще й ображається. Ти не розумієш в мене вже такий вік що мені це все вже так важко ( замовити ліки). Вона все пояснює своєю хворобою.