ТЦК в Одесі відкрили стрільбу по людях. Поліція Одеси ситуацію не коментує

Стандартная же ситуация.
Вот месяц-два назад женщина сына от них спасала, переехали бусом, оттащили за ноги и уехали, а полиция наблюдала
Это ужасное беззаконие уже в порядке вещей

Вогнепальні поранення?
Можливо, це вже наші нові стандарти.
Викликати поліцію вже не потрібно.
Вони покривають убивць.

Це було лише питання часу. Якщо люди не повстануть, проти свавілля, нас усіх будуть розстрілювати і мордувати в таборах. Це вже є і це жахливо. В мене іноді відчуття що я прокидаюсь і живу в якомусь сюрреалістичному кіно. Що його в принципі не може бути.

Ящик Пандоры можно только открыть.

Сто відсотків. Згодна.

Сегодня была и есть, тема в топе,про произвол в армии.
Ох там защищали боты этих подонков тцк-в и их зеленого вождя лжеца и упыря,аж гай шумел

Зло пришло откуда не ждали, получается? Ах, все бурят боялись. А истинное зло оказывается среди своих же. Ну-ну. Толи еще будет 🫣

Для мене Зеленський ніколи не був своїм, він відкрито стібався з усього українського. І нема жодного номеру кварталу про росіян.
Свій бурят сидить на Банковій і дає добро на вбиства.
Білого дня стріляти по людях в присутності поліції....

Если дальше будет так же продолжаться, мы можем спокойно сдаваться рашке, поскольку ничем от нее отличаться не будем.

Для мене Зеленський ніколи не був своїм, він відкрито стібався з усього українського. І нема жодного номеру кварталу про росіян.
Свій бурят сидить на Банковій і дає добро на вбиства.
Білого дня стріляти по людях в присутності поліції....

Ми суттево відрізняємось.
Ми інші.
Гарний допис в Литвинової.
- А якби ви точно знали, що результат вашої боротьби буде нульовий? Ви б все одно боролись?
...Він один з небагатьох людей по той бік поребріка, з яким я продовжую спілкуватись. Розумний, емпатичний, талановитий. Але попри всю схожесть поглядів на глобальні процеси, ми все одно залишаємось по різні боки прірви власного вибору. І відповідальності за цей вибір.
Зима 13/14. В центрі мого міста гинуть протестувальники. Автозаки на вулицях звичні, як тролейбуси. Тіла під білими простирадлами. Хлопці в будівельних касках з пращами. Ріка крові вниз по Інститутській. Оплавлені вогнем ліхтарі і світлофори. Море чорних шоломів. Скільки вистачає ока.
Чи були в нас хоч якісь шанси? Навряд. Чи могла я, вагітна цивільна дівчина, протистояти силовикам з крижаними очима? Ні. Але я була там. І мої друзі були там. Бо альтернативою було прокинутись зранку в російській провінції.
Весна 14. У нас майже вщент розвалене військо. В Крим і на Донбас заходять російські частини, які прикидаються місцевою самообороною і чимось ще. Чи є у нас можливість протистояти? Ні, бо у країни, яка на нас напала, армія, флот, необмежений людський ресурс і величезний бюджет.
Чи це когось зупинило? Ні. Перші добровольці йшли на війну буквально в капцях і з дрючками. А першу зброю здобували в бою.
Лютий 22. Летить без зупинки по всій країні. Від кордону з білорусами на Київ суне колона техніки 60 кілометрів довжиною. В Києві вчорашні цивільні хапають автомати і рушають назустріч. Весь світ співчутливо мовчить, подумки складаючи епітафію країні.
Чи вірить хтось в те, що ми колись побачимо ракети, які летять на Москву? Ні. Ми не віримо навіть в те, що до ранку все ще будемо живі. Але я тут. Мій чоловік тут. Мої друзі теж тут. Зі зброєю і без всяких сумнівів.
Напевно, вся справа в тім, що ’Воля, або смерть’ - це не гасло. Це той генетичний код, який принципово відрізняє нас від них. Або я здобуду Волю, або помру. Бо Воля є більшою цінністю, ніж життя. Ні, це не пафос. Це несуча конструкція, на яку надбудовується все інше. Ми як серпокрильці, які фізично не виживають в неволі.
Навіть найпрогресивніші, навіть найрозумніші з росіян ( а і такі там є, як не дивно), все одно залишаються в парадигмі ’від мене нічого не залежить, навіть не варто починати’.
Вони приводять приклади тих борців з режимом, хто загинув у катівнях власної країни. Делікатно не уточнюючи де сам був тоді, коли хтось ризикнув розпочати. І де були інші. Для них існування в глобальному концтаборі - певна стабільність. Неприємно, але не смертельно. Якось можна жити. Навіть якось можна дітей ростити...

А як інакше? Купа людей ніколи так добре не жила, як зараз. Статки є неймовірні на війні.

Мільярдний бізнес на крові українців президента і Ко.
Сафарі на людей по всих містах. Тепер з застосуванням вогнепальної зброї.
Поліція проти народу.
Голови ВЛК доларові мільйонери.
Бізнес стабільний. Не потребуючий знань і вкладень в нього.

Для меня давно было очевидно - людей просто пытаюсь уничтожить со всех сторон. Изнутри тоже. Просто сейчас действуют уже более открыто. Вспомнился беркут и Майдан чего-то.

Але ж всі ці поліцейські і тцкуни, вони живуть в Одесі, вони ходять з людьми одними вулицями і вогонь відкривають абсолютно свідомо. Де ми повернули не туди і в який момент? Що це стало нормою. Вони абсолютно свідомо можуть не виконувати накази. Але супротиву системі немає.

Так,все так, нажаль. Питання як з цим жити і що робити?

Система годує й дає пільги.
Совісті нема, елементарної базової.

Для мене Зеленський ніколи не був своїм, він відкрито стібався з усього українського. І нема жодного номеру кварталу про росіян.
Свій бурят сидить на Банковій і дає добро на вбиства.
Білого дня стріляти по людях в присутності поліції....

А я оце думаю-у кожного тцкуна-вбивці є батьки, дружини, друзі...
Вони, напевно гордяться! Особливо батьки, що виховали, і підтримують своє дитятко. Цікаво, а дружина не боїться від такого народжувати? Її дітей проклянуть в першу чергу.

Я захоплююсь журналістами, блогерами, які продовжують говорити, всупереч. Влада продовжує імітувати розслідування і бурхливу діяльність. Ніхто не сів, ніхто за злочини не покараний, не буде покарання. Що далі? Люди гинуть далі.
Зрозуміло що колись режим припинить своє існування, але якою ціною? Чи зможемо ми повернути собі людяність, в життя, кожен з нас? В мене величезні сумніви. Для мене ця собака з поламаними ногами і ця дівчинка, якій слава Богу і людям, повернули тата, як вирок для країни. Це ставлення до найслабшого.

А я оце думаю-у кожного тцкуна-вбивці є батьки, дружини, друзі...
Вони, напевно гордяться! Особливо батьки, що виховали, і підтримують своє дитятко. Цікаво, а дружина не боїться від такого народжувати? Її дітей проклянуть в першу чергу.

А я оце думаю-у кожного тцкуна-вбивці є батьки, дружини, друзі...
Вони, напевно гордяться! Особливо батьки, що виховали, і підтримують своє дитятко. Цікаво, а дружина не боїться від такого народжувати? Її дітей проклянуть в першу чергу.

Думаю приїжає тцкун додому з віджатими грошима і нічого тих дружин, крім грошей не цікавить. Подібне до подібного.
Не садист і не психічно хворий не буде катувати людей. Це окрема каста недолюдей.

Сто відсотків. Але чому раптом, тих садистів стало так багато? ´Патріоти´ воюють проти жінок, які щось запостили на фейсбуці, чи лайкнули. Дають величезні терміни бабкам ватним, демонізуючи пенсіонерок. Від яких шкоди, тільки повітря занапастити. Але постріл, в живу, ні в чому невинну людину, серед біла дня, це норма?