Дитина їде навчатися в Польщу. Переживаю

немає такої освіти, яка може щось зробити зі сміттям у голові ((

Так і думала - приватний заточений під амбіції Мій навчається у Польщі
Що робитиме далі з тим вузом і освітою після нього ?

я так і думала - в опонентах ображена і незадоволена особа))
ви занадто переймаєтеся долями чужих дітей
що робитиме далі - працюватиме по спеціальності, яку сам обрав.
яка різниця приватний чи державний, якщо навчання платне в обох?
якщо ви думаєте, що вступом закордон син задовольнив мої амбіції - ви смішна.
Дитина почала навчання в 15 років в маленькому містечку в безкоштовному технікум, жила в гуртожитку по 3 особи в кімнаті (ну прямо межа мрій батьків, ага), три роки вчила мову, вчила предмети на тій мові, готувалася до держ.іспиту на її знання. Отримав середню спеціальну освіту, подався до вибраних вузів, пройшов в кілька (серед них Люблінська політехніка), обрав Варшаву, аби мати можливість вчитися і працювати, аби допомагати батькам (в нашому випадку - мені, батько не бере участі) закривати частину видатків. Де тут про амбіції? Чи мала посадити сина вдома, вчитися онлайн аби не ранити вашу уяву?

Так , після приватних технікумів та приватних вузів у Перемишлі це реальний конкурент якісній освіті в державних вузах

Ті хто роками готується в топові вузи вмерли від заздрощів

Так і думала що різниці між вузами для більшості не існує

хто ж вас так образив?

Не перекладайте своє бачення на мене
Десь розумієте що топові вузи пройшли повз то втішайте себе що буде працювати за освітою і різниці у вузах немає
Тільки навіть в Україні хтось вступав до Київської політехніки а хтось до університету Україна

а когось не то що в приватний виш не взяли, а й з шараги вигнали, так?))
ну має ж бути пояснення вашій ненависті до приватної освіти

Син вчиться в Польщі 3 роки, донька перейшла на другий курс університету. Вступила в 16. Так, адаптація до іншої країни та навчання на іншій мові не легка справа, займалася з ранку до ночі, нині улюблениця педагогів, має один з найвищих балів на керунку та 3 подружки-полячки) Жодного разу ніхто з дітей зі сторони поляків не відчував негативного ставлення, Краків нині рідне улюблене місто. Все буде добре, автор, якщо це саме мрія доньки. Якщо якісь будуть питання, пишіть в ососбисті) Швидкої адаптації!

Ну в Польщі таке реально є.
Я працюю в польській компанії, пасажирські перевезення індивідуальні.
Наші авто на укр номерах періодично б´ють, ріжуть шини. Перейшли на польські.
Водії всі українці, замовники їх більше люблять за лояльність, гнучкість. Але періодично у них бувають з поляками нюанси. Буває чують це ’Пердоляй воювати’, але поки самих хлопців не чіпали фізично, лише авто. Пару чоловік вже посадили - вони не знали, що в авто є відеореєстратор.

родственники едут скоро в гости к нам в Польшу и тоже на измене - укр номера
боятся что авто побьют
и при этом везде показывают свое неуважение, может идти по улице и волать - эти пшеки, такие сякие
мне самой стыдно в такие моменты

90% поляків адекватні. Ми тут живемо майже рік вже, розмовляємо українською, поки агресії у наш бік не було, всі нормально спілкуються.
У вас хлопчик чи дівчина? Я вважаю головне не лазити увечері там де підлітки збираються, бо вони тут трохи неадекватні

То поляки підтвердять що вони такі сякі - все як родичі волають

Пусть говорит не на украинском языке

Как она поступила в 16 лет?
Минимальній порог -17 лет, а обычно -в 18.

Так, вчить у школі та на курсах вже три роки. Отримала сертифікат Б1, але не державний, а на сертифікованих курсах. Тому і питаю.
Спочатку були репетитори, зараз - курси. Курси набагато кращі, бо вчителя- поляки. Діти всі орієнтовані на навчання у Польщі.

Нехай вчить мову. Якщо ВНЗ - вчить спеціально для Пансьтвового екзамену з польської. Там своя специфіка. Якщо буде сертифікат С1, всі двері для безкоштовного відкриті.

Авторе, мій син 3 роки відучися в технікумі в маленькому містечку і я була спокійніша, коли він був там аніж коли приїздив додому і проводив літо в маленьком містечку у бабусі. Нормальне відношення було до наших дітей, я теж з півроку хвилювалася - спати не могла, тому розумію Ваш стан.
зараз вступив до Варшави, знову хвилююся як приживеться, адже вихователів, опікунів вже не буде, все сам

Автор, а что за техникум в маленьком городке, который принимает иностранцев? Где будет жить несовершеннолетний ребенок? Как она поступила, не приезжая в Польшу?
Такая интересная история, хочется каких-то подробностей.

Автор, а можна не по темі? Як ви знайшли опікуна? Які умови у гуртожитку ? Чи ви квартиру будете орендувати? Якщо гуртожиток, то що з харчуванням? Підручники треба купляти? Візу на навчання отримували чи песель? Медичну страховку робили? А ще, мовний сертифікат який отримували?
Сама планую дитину в наступному році в технікум відправити, тому і питаю.

Як ви?

Авторе, мій син 3 роки відучися в технікумі в маленькому містечку і я була спокійніша, коли він був там аніж коли приїздив додому і проводив літо в маленьком містечку у бабусі. Нормальне відношення було до наших дітей, я теж з півроку хвилювалася - спати не могла, тому розумію Ваш стан.
зараз вступив до Варшави, знову хвилююся як приживеться, адже вихователів, опікунів вже не буде, все сам

Син вчиться в Польщі 3 роки, донька перейшла на другий курс університету. Вступила в 16. Так, адаптація до іншої країни та навчання на іншій мові не легка справа, займалася з ранку до ночі, нині улюблениця педагогів, має один з найвищих балів на керунку та 3 подружки-полячки) Жодного разу ніхто з дітей зі сторони поляків не відчував негативного ставлення, Краків нині рідне улюблене місто. Все буде добре, автор, якщо це саме мрія доньки. Якщо якісь будуть питання, пишіть в ососбисті) Швидкої адаптації!