Сегодня на почте. Пришла я забрать письмо заказное, у нас для этого специальное окошко со звонком (позвонишь - тебе открывают и выдают). Во все окна очереди, а на выдачу закрыто. По почте бегают 3 ребенка на вид 4-7 лет, дергают за ручки (у кого дальше пружина растянется), и нажимают на звонок. при том нажимают по очереди, и зажимают на секунды 2-3. работник почты сделала им замечание, что нажали раз и хватит, зачем так долго нажимать. а у детей как? он нажал, значит и я нажму, а он больше раз нажал, я нажму больше. я в это время стучала в окошко, и просила детей не нажимать (сейчас выйдет тётя и будет ругаться), было слышно что там кто то есть, но не открывают, так как дети ж балуются. в итоге я не выдержала, когда намотав очередной круг по почте один ребенок занес руку чтоб опять нажать на звонок (я не кричала, голос не повышала) спросила: зачем ты на него нажимаешь? ты знаешь для чего он? он чтоб взрослый пришел, нажал, к нему вышла тётя, и отдала письмо. тут подбегает мамаша, обнимает свое горем убитое дитё (губки надуло, при том что мальчик, и выглядел старше всех), и говорит мне - своих будешь учить
Итог: я еще минут 10 простояла пока мне открыли
Итог: я еще минут 10 простояла пока мне открыли
показать весь текст
727
0
Так власне страх і заставляє послухатися посторонню людину: про маму дитина і так знає, що мама нічого поганого їй не зробить. А з посторонньою людиною такої впевненості немає. Тут власне ідеться про страх, а не про авторитет.
Вважаю що дитині не можна робити зауваження до того віку, до якого він перебуває під наглядом мами. Якщо 5річну дитину мама випустила саму гуляти в дворі, і ця п’ятирічна дитина буде сипати пісок на голову моїй, я зроблю зауваження дитині. Якщо та ж дитина гуляє в дворі під наглядом мами, а мама не помітила як дитина сипе пісок, я зверну увагу мами а не дитини.
Вважаю що дитині не можна робити зауваження до того віку, до якого він перебуває під наглядом мами. Якщо 5річну дитину мама випустила саму гуляти в дворі, і ця п’ятирічна дитина буде сипати пісок на голову моїй, я зроблю зауваження дитині. Якщо та ж дитина гуляє в дворі під наглядом мами, а мама не помітила як дитина сипе пісок, я зверну увагу мами а не дитини.
Просто мама была рада что ребёнок нашёл занятие, а тут я весь кайф обломала, и он ей опять хныкать будет
Та що ж такого трагічного в тому зауваженні від чужої тьоті? Дітей стараються соціалізувати з 2-3 років у садочку і так далі... Які круглі очі я часом бачила в людей, які дізнались, що моя дитина взагалі не відвідувала садок важко описати. Приблизно отакі 
)). Бо це ж соціалізація!!! Чому ж так не допустимо звернутись до чужої дитини (адекватним тоном), коли десь там не далеко стоїть мама цієї ж дитини?
)). Бо це ж соціалізація!!! Чому ж так не допустимо звернутись до чужої дитини (адекватним тоном), коли десь там не далеко стоїть мама цієї ж дитини?
Конечно вы правы)!!!
Я просто привела пример, где мама даже подумав только об опасности для ребенка, все равно не выполнила свои обязательства, а переложила их выполнение на дитя: ’Смотри, чтобы тебя не ударили...’ Вообще-то это мама должна была следить...
А розетки часто есть и на почте... только вот такие мамы пока слышат шум ребенка не волнуются и не смотрят чем он занят - главное же не вышел из помещения и рядом. А то что засунуть скрепку и т.п. в розетку - это дело пяти секунд, им и в голову не приходит!
Я просто привела пример, где мама даже подумав только об опасности для ребенка, все равно не выполнила свои обязательства, а переложила их выполнение на дитя: ’Смотри, чтобы тебя не ударили...’ Вообще-то это мама должна была следить...
А розетки часто есть и на почте... только вот такие мамы пока слышат шум ребенка не волнуются и не смотрят чем он занят - главное же не вышел из помещения и рядом. А то что засунуть скрепку и т.п. в розетку - это дело пяти секунд, им и в голову не приходит!
Я это же писала и уже не один раз. Согласна с Вами. Скорей всего так и было, по крайний мере впечатление именно такое складывается...
Ответ дляпу_пугренчик
Та що ж такого трагічного в тому зауваженні від чужої тьоті? Дітей стараються соціалізувати з 2-3 років у садочку і так далі... Які круглі очі я часом бачила в людей, які дізнались, що моя дитина взагалі не відвідувала садок важко описати. Приблизно отакі )). Бо це ж соціалізація!!! Чому ж так не допустимо звернутись до чужої дитини (адекватним тоном), коли десь там не далеко стоїть мама цієї ж дитини?
)). Бо це ж соціалізація!!! Чому ж так не допустимо звернутись до чужої дитини (адекватним тоном), коли десь там не далеко стоїть мама цієї ж дитини?
соціалізація моїх дітей це мої проблеми (чи моє завдання) а не оточуючих. Про садочок я краще промовчу бо це зовсім теми не стосується. В мене були ситуації коли дитина не хоче іти за мною. Знаходилися проході які підходили до дитини і грізним тоном казали ’зараз я тебе заберу!’. а були такі які спочатку запитували в мене ’можна забирати?’ і тоді продовжували цю популярну гру ’зараз тьотя тебе забере’. Мені другий варіант видається адекватнішим.
тому що у Вас така дитина. Моя молодша дитина коли до неї чужі тьоті намагаються говорити ховається у мене за спиною і плаче. А старша послухає і ніяк не відреагує - чужа тьотя не авторитет.
Ви праві автор,а то зараз від-таких горе мам потерпають від садочка до школи,бо нема права зауваження зробити їхнім дітям а самі вихованням займатись не дуже хочуть.
у меня во время беременности тоже гормоны шалили, потому вас не осуждаю)
но будь вы увереннее в себе и обратились к маме с просьбой - не было бы ни фразы ’своих учить будешь’, ни плохого настроения, ни этой темы.
но будь вы увереннее в себе и обратились к маме с просьбой - не было бы ни фразы ’своих учить будешь’, ни плохого настроения, ни этой темы.
Ситуація на вулиці ’я тебе заберу’ і те, що дитина робила на пошті - це абсолютно різні ситуації. В першій людина просто втручається не в свої справи.
А еще дети прекрасно знают когда виноваты и КАК их слезы легко разжалобят маму.) Да и момент простого детского шантажа ’не дашь - я заплачу’ никто не отменял.)
Да, соглашусь, поэтому нет аксиомы, что дети обязательно должны боятся. Тем более, в возрасте около 7 лет. Опять же, вы считаете, чужие тетки не должны никогда разговаривать с вашим младшим ребенком? Иначе обязательно травма, ведь ребенок боится?
так абсолютно різні ситуації. Ви ж в цілому спитали чому не можна розмовляти з чужими дітьми (а на ділі - виховувати їх) без згоди мами. Відповідаю - тому що це як мінімум втручання в чужі справи, а як максимум дитину можна налякати.
І в свою чергу запитую - чому не можна наприклад:
- попросити маму звернути увагу дитині
- спитати в мами чи можна я дитині поясню для чого ця кнопка
І в свою чергу запитую - чому не можна наприклад:
- попросити маму звернути увагу дитині
- спитати в мами чи можна я дитині поясню для чого ця кнопка
В смысле на знать? Вы серьезно? Хороша игра, тризвонить в звонок... Или Вы про тех кто по подоконниках скакал?
Это не гормоны, это элементарные правила поведения в общественный местах. Почему в маршрутке одни дети спокойно стоят если нет места, а потом тихо сидят умамы на руках, другие отрут - я хочу сесть, и вылазят на сиденья с ногами, вертятся, трогают пассажиров ( при том мамы смотрят на дите с умилинием, и никаких замечаний?)
так я вважаю що без моєї згоди чужі люди не повинні розмовляти з моєю дворічною дитиною. Це не означає що в мене прямо треба питати дозволу - якщо я стою поруч то все ОК. Але спроби поговорити з моєю дитиною коли я не бачу, ще й робити їй при цьому якісь зауваження, мене дивують.
До травми тут далеко звичайно, але те що дитину налякають таки створює МЕНІ незручності, бо доведеться заспокоювати. ґ
До травми тут далеко звичайно, але те що дитину налякають таки створює МЕНІ незручності, бо доведеться заспокоювати. ґ
У деток разные характеры и разные темпераменты. Кто-то спокойный всегда, кто-то не усидит на месте. Тоесть, шумный ребенок не всегда ровняется ’родители не воспитывают’. Вот только, понятно, мамы в автобусе не умилятся должны, а пытаться занять ребенка.
наскільки я зрозуміла, крім Вас ця гра з дзвінком нікому проблем не створювала: співробітниця яка в цьому вікні працювала розуміла що то діти граються і просто ніяк не реагувала.
Хіба ж я писала, що спитати в мами не можна? Але я вважаю, що і в дитини такого віку можна спитати, знову повторюсь нормальним тоном. Моя менша 3-х річна дитина також ховається за мене, коли до неї звертаються чужі, але я не вважаю їх не правими, хоча особисто ніколи не зверталась до чужих дітей і не дуже полюбляю, коли починаються ’усі-пусі’ до нас. Дитина також розуміє, що люди бувають різні. Це життя...
Вы знаете, мне почему-то кажется, что фраза ’своих учить будешь’ была бы и при обращении изначально к маме. Просто обращение ко взрослому собеседнику на ’ты’ и в подобной манере уже кое о чем говорит, об определенном уровне культуры у мамы. У меня были случаи, и не раз, когда мне давали советы по поводу того, что я не так слежу за ребенком, чего-то нее вижу, не так воспитываю, причем как от людей знакомых, так и незнакомых. И я никогда не позволяла себе высказаться в подобной манере. Отвечала корректно либо просто молча уходила. Даже если была в тот момент сильно раздражена, уставшая и так далее.
Ну, двухлетки на улице по определению не могут быть без матери. Все-таки, думаю, наоборот, ребенок должен понять, что так или иначе, чужие люди всегда будут рядом, нужно учиться с ними общаться. Так что для ребенка не вижу вреда. А ваши неудобства - ну, издержки материнства))
я бы со стыда сгорела , если бы при мне делали замечание посторонние люди. Если дети начинают баловаться, то я их вывожу в коридор и привожу в чувство.
Чудово діти розуміють все. Повірте.
І критики вони не бояться, вона їм неприємна. І за що їх критикують, вони знають прекрасно.
Не треба вважати дітей дурниками.
І критики вони не бояться, вона їм неприємна. І за що їх критикують, вони знають прекрасно.
Не треба вважати дітей дурниками.
Ситуация: едет мама с девочкой лет 3-4 в маршрутке. Дите с ногами на сидении, мама в телефоне, стали на остановке, состояли минут 5, собираемся ехать дальше, и тут мамаша - а вы ещё долго будете стоять? Нет уже еду, подождите я дитю сок куплю, и ждали ещё минут 5 только их. Тут тоже ребёнок просто гиперактивный ( маршрутка по городу, могла и в следующую сесть)
Вот, соглашусь. Психика ребенка вообще очень гибкая, а из них тут прям фиалок неустойчивых делают))
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу